Ключові слова: постковідний синдром, артеріальна гіпертензія, знижена функція нирок

Key words: post-COVID syndrome, arterial hypertension, reduced renal function

Реферат


На сьогодні досі немає достатнього розуміння віддалених системних ефектів та органної дисфункції, що триває в пост­ковідному періоді, у тому числі й у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Хоча численні дослідження виявили підвищені маркери запалення, пов’язані з тяжкістю гострого захворювання, жодне велике дослідження не вивчало зв’язок між системним запаленням і порушеннями здоров’я після COVID-19. Ще не до кінця зрозумілі механізми ураження нирок, які можуть пояснити цей процес при тривалому COVID-19 на додаток до прямого впливу вірусу, постійного запалення, змін у системі коагуляції. Мета дослідження: оцінити рівень запалення (системного та клітинного) у хворих на артеріальну гіпертензію зі зниженою функцією нирок, які перенесли COVID-19. У дослідження залучені 92 хворих на АГ, які на попередніх етапах мали медикаментозно підібрану антигіпертензивну терапію, а також перенесений COVID-19. Усім пацієнтам вимірювали офісний артеріаль­ний тиск, визначали швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за допомогою формули CKD-EPI, рівень
С-реактивного протеїну (СРП) імуноферментним методом. Пацієнтам розраховували коефіцієнти хронічного запалення та системний індекс імунного запалення (SII). Встановлено достовірне підвищення рівня СРП (р<0,01) та зниження рівня лімфоцитів (р<0,01) серед хворих на АГ, які перенесли COVID-19. Зниження ШКФ асоціювалось з достовірним збільшенням показника СРП (р=0,03) у пацієнтів з АГ, які перенесли COVID-19. Незалежно від перенесеного COVID-19, при зменшенні ШКФ реєструвалось достовірне збільшення індексу SII (р=0,01 та 0,02 відповідно). У хворих на АГ без перенесеного COVID-19 при ШКФ <90≥60 мл/хв/1,73 м² вста­новлено достовірно більший рівень кількості лімфоцитів (р=0,04), у той час, як при ШКФ <60≥30 мл/хв/1,73 м² реєструвався вищий показник відношення моноцитів до лімфоцитів (р=0,02). Серед хворих на АГ, які перенесли COVID-19, при ШКФ <60≥30 мл/хв/1,73 м² відзначено підвищення рівня СРП (р=0,04). У хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли COVID-19, виявлені ознаки системного і клітинного запалення. Якість медика­ментозного контролю артеріальної гіпертензії не залежала від показників запалення. По мірі зниження ШКФ у хворих на АГ, які перенесли COVID-19, визначається продовження активації системного та клітинного запалення з підвищенням рівня моноцитів.

Abstract


Levels of systemic and cellular inflammation in patients with hypertension and reduced renal function after COVID-19. Kuryata O.V., Mytrokhina O.S., Stadnyk O.I. To date, there is still a lack of understanding of the late systemic effects and ongoing organ dysfunction in the post-COVID period, including patients with hypertension (AH). Although numerous studies have identified elevated inflammatory markers associated with the severity of acute illness, no extensive study has examined the relationship between systemic inflammation and health problems after COVID-19. The mechanisms of kidney damage that may explain this process in long-term COVID-19, in addition to the direct effects of the virus, persistent inflammation, and changes in the coagulation system, are not yet fully understood. The aim: to assess the level of inflammation (systemic and cellular) in patients with hypertension and reduced renal function after COVID-19.The study included 92 patients with AH after COVID-19 who had previously received appropriate anti­hypertensive therapy. Office blood pressurewas measured and glomerular filtration rate (GFR) was calculatedby CKD-EPI formula in all patients. The level of C-reactive protein (CRP) was measured by imunoenzyme method. Chronic inflammation indices and the systemic immune inflammation index (SII) were calculated for all patients. A significant increase of CRP (p<0.01) and decrease of lymphocyte (p<0.01) levels were found among patients with AH after COVID-19. Significant increase of CRP level (p=0.03) was associated with decrease of GFR in patients with AH after COVID-19. Decrease ofGFR was associated with a significant increase of SII (p=0.01 and 0.02, respectively) regardless of the history of COVID-19. Significantly higher level of lymphocyte (p=0.04) was observed in patientswith AH without a history of COVID-19 with GFR <90≥60 ml/min/1.73 m², while increased monocyte-to-lymphocyte ratio(p=0.02) was recorded with GFR <60≥30 ml/min/1.73 m². Among patientswith AH after COVID-19 withGFR <60≥30 ml/min/1.73 m² increased CRP level was observed (p=0.04). Signs of systemic and cellular inflammation were detected in patients with hypertension after COVID-19. The quality of drug control of hypertension was not dependent on inflammation indicators.As glomerular filtration rate decreased in patients with hypertension after COVID-19, continued activation of systemic and cellular inflammation with increase of monocyte levels were observed.


Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначила постковідний синдром як «клінічний стан, який виникає в осіб з історією можливої або підтвердженої інфекції корона­вірусу (SARS-CoV-2), зазвичай через 3 місяці від початку COVID-19 з симптомами, які не можуть бути пояснені альтернативним діагнозом» [1, 2, 3, 4]. Тим не менш, до того, як ВООЗ опублікувала визначення, не було чіткого розуміння розладу й кожне дослідження визначало тривалий COVID відповідно до своїх методів [5]. Точні механізми, що лежать в основі цього синдрому, до кінця не вивчені, але цей стан може суттєво вплинути на якість життя та пов­сякденне функ­ціонування людини.

Передбачається, що персистуюче системне запалення після перенесеного COVID-19 потен­ціює підвищення ризику розвитку серцево-судин­них ускладнень, дестабілізацію артеріальної гіпертнезії (АГ) та відіграє важливу роль у пато­генезі розвитку постковідного синдрому [6]. Вважається, що фактор запального каскаду і по­дальшого фіброзу може бути причиною ушкод­ження міокарда. Інтенсивність і поширення цієї запальної реакції, крім того, може призвести до несприятливого впливу на шлуночки серця та до злоякісних аритмій [7, 8]. З тривалим перебігом COVID-19 асоціювали підвищені рівні прозапаль­них маркерів, наприклад, С-реактивного протеїну (СРП), інтерлейкіну-6 (IL6) і D-димеру, та лімфопенію [7, 9]. Окремі звіти припускають, що розвиток тривалого COVID можна пояснити незавершеним запаленням. У деяких досліджен­нях повідомлено щодо кореляції між біомарке­рами системного запалення, як то СРП, та кіль­кістю нейтрофілів з радіологічними аномаліями серця, печінки та нирок [10, 11]. Підвищені рівні CРП, а також зниження лімфоцитів частіше зу­стрічаються в пацієнтів з постковідним синдро­мом, ніж у тих, хто повністю одужав [10, 12]. З іншого боку, у деяких дослідженнях показано відсутність кореляції між прозапальними біомар­керами з постковідним синдромом [10, 13].

Слід відзначити, що АГ залишається про­відним модифікованим фактором ризику серцево-судинних захворювань, проте її основні меха­нізми до кінця не вивчені. Нові дані свідчать про те, що запалення відіграє центральну роль у механізмі розвитку та прогресуванні гіпертензії. Вважається, що СРП, інтерлейкін-6 (ІЛ-6) та фактор некрозу пухлини-альфа (ФНП-α) є не лише індикаторами запалення, але й активними учасниками процесів, що підвищують арте­ріаль­ний тиск (АТ), включаючи ендотеліальну дис­функцію, оксидативний стрес та активацію імун­ної системи [14]. Цитокіни відіграють ключову роль у ремоделюванні судин та дисфункції нирок, підкреслюючи запальні основи гіпертензії. Крім того, нові біомаркери, такі як індекс системної запальної відповіді (SIRI) та індекс системного імунозапалення (SII), були визначені як цінні інструменти для оцінювання запального стану в пацієнтів з гіпертензією [15]. Варто зауважити, що також особливе занепокоєння викликає вплив вірусу на функцію нирок, оскільки в досліджен­нях показано потенційний зв’язок між інфекцією COVID-19 та розвитком хронічної хвороби нирок (ХХН) [16]. Слід відмітити, що запалення відіграє ви­рішальну роль у механізмах перебігу COVID-19, причому тяжкі випадки часто характеризуються «цитокіновим штормом», що призводить до по­ліорганної недостатності [17]. Пацієнти з ХХН мають підвищений рівень прозапальних цитокінів та імунну дисрегуляцію, що може спричиняти схильність до більш тяжких проявів захворюван­ня. Кілька маркерів запалення, такі як СРП, спів­відношення нейтрофілів до лімфоцитів (NLR) були визначені як предиктори тяжкості COVID-19 та використовувались для оцінювання запалення [16], проте корисність цих маркерів, зокрема в пацієнтів з різним станом функції нирок, зали­шається недостатньо вивченою.

Таким чином, набирає актуальності питання щодо ролі системного запалення як додаткового фа­ктора кардіоваскулярного ризику, або його три­гер­ної ролі у хворих на АГ, які перенесли COVID-19.

Мета дослідження –– оцінити рівень запалення (системного та клітинного) у хворих на арте­ріальну гіпертензію зі зниженою функцію нирок, які перенесли COVID-19.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ


У дослідження залучені 92 хворих на АГ. Серед обстежених 50 чоловіків (54,3%) та 42 жін­ки (45,7%), середній вік – 67,33 [42,0; 75,0] року. З них 62 пацієнти перенесли COVID-19 легкого та середнього ступенів тяжкості [18] більше трьох місяців тому. Перенесений COVID-19 було під­тверджено за даними медичної документації.

Діагноз АГ встановлювався сімейним лікарем амбулаторно [19]. Пацієнти, що залучались у до­слідження, мали вже підібрану антигіпертензивну терапію на попередніх етапах та демонстрували симптоми, що залишились після перенесеного COVID-19 [2, 20].

Критерії включення в дослідження: АГ (задо­кументована до COVID-19), антигіпертензивна терапія, що проводилась сімейним лікарем, наяв­ність клінічних симптомів та ознак через 3-12 місяців після перенесеного COVID-19 [2, 3, 4, 5, 20, 21], вік пацієнтів 40-75 років, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) ≤90≥30 мл/хв, під­писана інформована згода пацієнта.

Критерії виключення: тяжка форма COVID-19 (необхідність госпіталізації пацієнта до від­ділення інтенсивної терапії для проведення оксигенації та підтримувальної терапії тривалий час, застосування в лікуванні дексаметазону в умовах стаціонару), АГ третього ступеня, гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда та гостре порушення мозкового кровообігу менше шести місяців в анамнезі, гемодинамічно значущі вади серця, ШКФ <30 мл/хв, цукровий діабет (ЦД) 1-го типу, дихальна недостатність ІІ-ІІІ стадії, хро­нічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціональ­ного класу за NYHA, печінкова недостатність, онкологічні захворювання, захворювання крові.

Дослідження схвалені комісією з питань біо­медичної етики Дніпровського державного ме­дичного університету (протокол № 33 від 17.12.2025) та проведені згідно з письмовою згодою учасників і відповідно до принципів біоетики, викладених у Гельсінській декларації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» та «Загальній декларації про біоетику та права людини (ЮНЕСКО)».

Визначали загальноклінічні параметри па­цієнтів (вік, стать, індекс маси тіла, систолічний артеріальний тиск (САТ), діастолічний артеріаль­ний тиск (ДАТ)). Усім хворим проводилось лабо­раторне дослідження крові. Оцінювали загальний аналіз крові (еритроцити, ширина розподілу ери­троцитів (RDW), гемоглобін, лімфоцити, моно­цити, нейтрофіли, тромбоцити), з біохімічних параметрів визначали глюкозу, креатинін, біліру­бін, аланінамінотрансферазу (АЛТ), аспартата­мінотрансферазу (АСТ). Рівень СРП визначали імуноферментним методом на аналізаторі Stat Fax 4200 (США). ШКФ визначали за допомогою формули CKD-EPI [22]. Усім пацієнтам вимірю­вали офісний АТ та рекомендували вести щоден­ник самоконтролю. Для визначення коефіцієнтів хронічного запалення було використано такі маркери: відношення (R) нейтрофілів (N) до лім­фоцитів (L) розраховували, використовуючи фор­мулу NLR=N/L; відношення тромбоцитів (P) до лімфоцитів розраховували, використовуючи фор­мулу PLR=P/L; відношення моноцитів (M) до лім­фоцитів розраховували за формулою MLR=М/L; системний індекс імунного запалення (SII) роз­раховували на основі показників тромбоцитів, нейтрофілів та лімфоцитів, використовуючи таку формулу: SII=P*N/L [23, 23].

Пацієнтів було розподілено на групи: основну склали хворі на АГ, які перенесли COVID-19 (n=62), порівняння – на АГ без перенесеного COVID-19 (n=30). Для оцінювання впливу системного та клітинного запалення на функціональний стан нирок у хворих на АГ пацієнти розподілені залежно від рівня ШКФ (<90≥60 мл/хв/1,73 м² та <60≥30 мл/хв/1,73 м²).

Комбіновану антигіпертензивну терапію (інгібітори ангіотензин-перетворювального фер­менту (іАПФ) + блокатори кальцієвих каналів (БКК)) отримували 35 (38,04%) пацієнтів, β-блокатори – 55 (59,8%) пацієнтів, сартани – 32 (34,8%) пацієнти, трикомпонентну комбіновану терапію (іАПФ + БКК + діуретики) – 25 (27,2%) пацієнтів. У пацієнтів з АТ <140 мм рт. ст. АГ вважали контрольованою. Про контроль АТ ін­формацію брали з медичних карт пацієнтів. Згідно з рекомендаціями Європейського това­риства кардіологів щодо лікування гіпертензії 2024 року та Уніфікованого клінічного протоколу первинної та спеціалізованої медичної допомоги при АГ 2024 року оцінювали ефективність конт­ролю АГ [19, 25]. У випадках виявлення не­контрольованої АГ, для визначення подальшої тактики антигіпертензивної терапії проводився контакт із сімейним лікарем. При проведенні до­даткового аналізу залежно від контролю АГ хворі роз­поділені на підгрупи: перша – пацієнти з конт­рольованим перебігом АГ (АТ<140/90 мм рт. ст.), друга – з неконтрольованим (АТ≥140/90 мм рт. ст.). 

Збір та обробка даних проводились за допо­могою пакету програм STATISTICA 12.0 (StatSoft Inc, США, версія trial (доступна за посиланням:  https://statistica.software.informer.com/download/)) [26]. Для презентації кількісних параметрів ви­користовували медіану та 25-й і 75-й перцентилі (Ме [25%;75%]), порівняння кількісних даних проводили за допомогою критерію Манна-Вітні. Якісні параметри представляли у вигляді n (%) та порівнювали за допомогою критерію Хі-квадрат Пірсона. Відмінність між групами вважалась ста­тистично значущою при значеннях p<0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ


Обстежені пацієнти не відрізнялись за віком та статтю (табл. 1). Проте розподіл хворих на групи залежно від перенесеного COVID-19 показав достовірну відмінність між чоловіками та жін­ками (р=0.001). Середній показник індексу маси тіла (ІМТ) становив 28,53 [19,25; 36,13] кг/м2, що відповідало надмірній масі тіла. Слід відзначити достовірну різницю (р=0,006) між групами щодо наявності цукрового діабету (табл. 1).

Таблиця 1. Клінічні та лабораторні характеристики обстежених пацієнтів, Ме [25%;75%], n (%) ↓

Показник

Усі пацієнти

(n=92)

Досліджувана група

(n=62)

Група порівняння

(n=30)

р

Чоловіки

50 (54,3)

30 (48,4)

20 (66,6)

0,001

Жінки

42 (45,7)

32 (51,6)

10 (33,4)

Вік, роки

67,33

[42,0; 75,0]

66,58

[42,0; 74,0]

68,87

[54,0; 75,0]

0,09

САТ, мм рт.ст.

130,53

[100,0; 160,0]

128,37

[100,0; 160,0]

133,33

[100,0; 160,0]

0,2

ДАТ, мм рт.ст.

81,63

[60,0; 110,0]

80,48

[60,0; 110,0]

84,00

[60,0; 110,0]

0,1

ІМТ, кг/м2

28,53

[19,25; 36,13]

28,32

[19,25; 35,26]

28,98

[20,43; 36,13]

0,4

Цукровий діабет

9 (9,8)

8 (12,9)

1 (3,3)

0,006

Глюкоза, ммоль/л

4,94

[3,10; 8,39]

4,88

[3,10; 8,39]

5,05

[3,10; 7,30]

0,62

Білірубін, мкмоль/л

8,28

[0,8; 18,2]

7,56

[1,8; 12,3]

7,50

[1,5; 12,2]

0,34

АЛТ, Од/л

20,21

[10,8; 39,4]

23,92

[11,8; 41,8]

22,93

[11,7; 41,7]

0,50

АСТ, Од/л

18,42

[12,0; 24,5]

21,13

[11,3; 48,6]

22,14

[10,2; 49,6]

0,44

Примітка. р – рівень значущості різниці між групами досліджуваною та порівняння (p<0,05).

При аналізі лабораторних даних серед обсте­жених хворих в 11,96% (11 пацієнтів) уста­новлено прояви анемії. Слід відзначити, що між лабораторними показниками обстежених па­цієнтів не виявлено достовірної різниці, крім рівня лімфоцитів (р<0,01), який був нижче серед хворих досліджуваної групи (табл. 2). Рівень ШКФ становив 40,70 [87,10; 60,13] мл/хв/1,73 м².

Слід відзначити достовірне підвищення рівня СРП серед пацієнтів досліджуваної групи (р<0,01) (рис.).

Аналіз лабораторних даних залежно від рівня ШКФ (табл. 3) показав, що зниження ШКФ асо­ціювалось з достовірним збільшенням показ­ника СРП (р=0,03) серед пацієнтів досліджуваної групи та індексу PLR (р=0,04) у групі порівняння. При цьому в останній також виявлено зниження рівня лімфоцитів (р=0,04). В обох групах при змен­шенні ШКФ реєструвалось достовірне збіль­шення індексу SII (р=0,01 та 0,02 відповідно). Оцінка ре­зультатів серед пацієнтів з ШКФ <90≥60 мл/хв/1,73 м² пока­зала достовірно вищий рівень кількості лімфо­цитів (р=0,04) у групі порівняння, у той час, як при ШКФ <60≥30 мл/хв/1,73 м² реєструвався більший показник MLR (р=0,02). Серед пацієнтів до­слід­жуваної групи з ШКФ <60≥30 мл/хв/1,73 м² відзна­чено підвищення рівня СРП (р=0,04) (табл. 3).

Таблиця 2. Лабораторні показники обстежених пацієнтів, Ме [25%;75%], n (%) ↓

Показник

Усі пацієнти

(n=92)

Досліджувана група

(n=62)

Група порівняння

(n=30)

р

Креатинін, мкмоль/л

100,69

[79,60; 117,50]

101,16

[90,80; 117,40]

99,71

[79,60; 117,50]

0,99

ШКФ, мл/хв/1,73 м²

40,70

[87,10; 60,13]

59,11

[40,70; 87,10]

62,24

[43,20; 83,30]

0,25

Еритроцити, *109

4,29

[1,80; 5,76]

4,32

[3,55; 5,76]

4,23

[1,80; 5,24]

0,79

RDW-SD, фл

47,04

[32,20; 87,00]

46,73

[32,20; 67,20]

47,67

[39,90; 87,00]

0,78

Гемоглобін, г/л

133,68

[77,00; 176,00]

132,98

[112,00; 176,00]

135,13

[77,00; 167,00]

0,39

Лімфоцити, *109

16,6

[22,00; 42,00]

15,47

[2,00; 42,00]

19,00

[2,00; 42,00]

<0,01

Моноцити, *109

6,52

[1,00; 14,00]

6,19

[1,00; 12,00]

7,20

[3,00; 14,00]

0,10

Нейтрофіли, *109

4,94

[1,94; 21,05]

4,75

[1,94; 21,05]

5,33

[2,54; 21,05]

0,28

Тромбоцити, 10*9/л

171,21

[93,00; 317,00]

171,92

[93,00; 317,00]

169,73

[101,00; 267,00]

0,83

NLR, у.о.

0,46

[0,10; 2,17]

0,46

[0,10; 2,17]

0,45

[0,10; 2,01]

0,48

PLR, у.о.

17,08

[2,89; 95,00]

18,28

[3,44; 95,00]

14,58

[2,89; 79,00]

0,24

MLR, у.о.

0,52

[0,07; 3,00]

0,47

[0,07; 1,00]

0,63

[0,14; 3,00]

0,78

SII, у.о.

76,66

[12,47; 383,80]

78,22

[13,53; 383,80]

73,43

[12,47; 317,58]

0,56

Примітка. р – рівень значущості різниці між групами досліджуваною та порівняння (p<0,05).

Рисунок. Рівень СРП серед обстежених пацієнтів, мг/л ↓

* – рівень значущості різниці між групами досліджуваною та порівняння (p<0,01)

Таблиця 3. Лабораторні показники пацієнтів з АГ залежно від ШКФ, Ме [25%;75%], n (%) ↓

Показник

Досліджувана група (n=62)

рa

Група

порівняння (n=30)

рa

рb

рc

ШКФ <90≥60

мл/хв/1,73 м²

(n=26)

ШКФ <60≥30

мл/хв/1,73 м²

(n=36)

ШКФ <90≥60

мл/хв/1,73 м²

(n=18)

ШКФ <60≥30 мл/хв/1,73 м²

(n=12)

Еритроцити, *109

4,41 [3,73; 5,72]

4,25 [3,55; 5,76]

0,26

4,23 [2,89; 5,24]

4,21 [1,80; 5,08]

0,75

0,37

0,87

RDW-SD, фл

46,56 [32,20; 67,20]

46,86 [32,60; 67,20]

0,85

48,26 [39,90; 87,00]

46,78 [41,10; 56,70]

0,86

0,54

0,97

Гемоглобін, г/л

137,00
[112,00; 176,00]

130,08 [112,00;176,00]

0,13

135,39
[86,00; 167,00]

134,75 [77,00;163,00]

0,96

0,79

0,45

Лімфоцити, *109

16,42 [2,00; 42,00]

14,78 [2,00; 36,00]

0,44

22,59 [4,00; 42,00]

13,62 [2,00; 26,40]

0,04

0,04

0,71

Моноцити, *109

6,69 [1,00; 12,00]

5,83 [1,00; 12,00]

0,35

7,61 [4,00; 14,00]

6,59 [3,00; 11,00]

0,39

0,34

0,46

Нейтрофіли, *109

4,34 [1,94; 6,98]

5,04 [2,37; 21,05]

0,85

5,80 [2,54; 21,05]

4,62 [3,02; 7,64]

0,43

0,1

0,68

Тромбоцити, 10*9/л

173,31
[93,00; 307,00]

170,92
[101,00; 317,00]

0,78

170,67
[101,00; 267,00]

168,33
[117,00; 219,00]

0,89

0,86

0,86

СРП, мг/л

48,63
[12,10; 116,10]

58,79
[13,50; 129,00]

0,03

34,52 [4,97; 89,80]

34,57 [5,20; 82,10]

0,78

0,12

0,04

Глюкоза, ммоль/л

4,72 [3,10; 6,90]

5,00 [3,30; 8,39]

0,27

4,88 [3,90; 6,20]

5,30 [3,10; 7,30]

0,47

0,54

0,44

NLR, у.о.

0,39 [0,11; 1,27]

0,51 [0,10; 2,17]

0,26

0,35 [0,10; 1,02]

0,61 [0,12; 2,01]

0,31

0,64

0,53

PLR, у.о.

15,74 [3,44; 95,00]

20,12 [3,88; 95,00]

0,55

10,46 [2,89; 27,75]

20,75 [5,20; 79,00]

0,04

0,1

0,92

MLR, у.о.

0,46 [0,07; 0,69]

0,47 [0,11; 1,00]

0,52

0,49 [0,14; 1,71]

0,83 [0,16; 3,00]

0,24

0,6

0,02

SII, у.о.

63,51
[13,53; 184,05]

88,85
[16,55; 383,80]

0,01

56,18 [12,47; 135,90]

99,31
[15,70; 317,58]

0,02

0,56

0,72

Примітки: рa – рівень значущості різниці між ШКФ <90≥60 та ШКФ <60≥30 мл/хв/1,73 м² в групах; рb – рівень значущості різниці між ШКФ <90≥60 мл/хв/1,73 м² в групах; рc – рівень значущості різниці між ШКФ <60≥30 мл/хв/1,73 м² в групах.

Серед пацієнтів досліджуваної групи при ШКФ <90≥60 мл/хв/1,73 м² встановлено щільний зв’язок з рівнями гемоглобіну, лімфоцитів, моноцитів (r=0,43, r=0,53, r=0,53; р<0,05 відпо­відно) та індексами NLR, PLR і SII (r=-0,48,
r=-0,57, r=-0,52; р<0,05 відповідно), у той час, як у хворих групи порівняння виявлено взаємозв’язок лише з рівнем СРП (r=0,50; р<0,05). Слід від­значити, що як у досліджуваній, так і в групі порівняння при ШКФ 60≥30 мл/хв/1,73 м² вста­новлено зв’язок з рівнем моноцитів (r=0,78 і r=0,37; р<0,05), який, у свою чергу, був більш щільним серед пацієнтів досліджуваної групи.

Аналіз даних залежно від контролю АГ показав, що серед лабораторних показників, які знаходились у рамках нормативних значень, пацієнти з контрольованою АГ мали достовірно нижчі рівні еритроцитів (р=0,01), гемоглобіну (р=0,03) та лімфоцитів (р=0,03) (табл. 4).

Таблиця 4. Лабораторні показники залежно від контролю АГ в пацієнтів, які перенесли COVID, Ме [25%;75%], n (%) ↓

Показник

Досліджувана група (n=62)

р

перша підгрупа

(n=43)

друга підгрупа

(n=19)

Еритроцити, *109

4,20 [3,60; 5,72]

4,58 [3,55; 5,76]

0,01

RDW-SD, фл

46,97 [32,20; 67,20]

46,18 [33,70; 64,70]

0,68

Гемоглобін, г/л

130,00 [112,00; 176,00]

139,74 [112,00;162,00]

0,03

Лімфоцити, *109

14,74 [2,00; 42,00]

17,11 [2,00; 36,00]

0,03

Моноцити, *109

5,91 [1,00; 12,00]

6,84 [1,00; 12,00]

0,40

Нейтрофіли, *109

4,98 [2,37; 21,05]

4,21 [1,94; 6,98]

0,64

Тромбоцити, 10*9/л

170,47 [101,00; 317,00]

175,21 [93,00; 307,00]

0,52

NLR, у.о.

0,49 [0,10; 2,17]

0,39 [0,11; 1,27]

0,26

PLR, у.о.

18,88 [3,88; 95,00]

16,95 [3,44; 53,00]

0,60

MLR, у.о.

0,46 [0,11; 1,00]

0,49 [0,07; 1,00]

0,37

SII, у.о.

84,62 [16,55; 383,80]

63,75 [13,53; 160,06]

0,36

СРП, мг/л

53,36 [12,40; 129,00]

57,19 [12,10; 125,54]

0,56

Глюкоза, ммоль/л

4,99 [3,10; 8,39]

4,63 [3,56; 5,90]

0,26

Креатинін, мкмоль/л

100,88 [90,80; 117,40]

101,79 [90,80; 117,40]

0,59

ШКФ, мл/хв/1,73 м²

57,70 [42,50; 87,10]

62,29 [40,70; 81,20]

0,21

Примітка. р – рівень значущості різниці між підгрупами (p<0,05).

Оцінка лабораторних показників серед обсте­жених пацієнтів, які перенесли COVID-19, по­казала щільний зв’язок між рівнями САТ та еритроцитів (r=0,31; р<0,05), гемоглобіну (r=0,32; р<0,05), моноцитів (r=0,27; р<0,05). Відмічено негативний взаємозв’язок між рівнями СРП та RDW-SD (r= -0,27; р<0,05), а також індексом MLR (r= -0,34; р<0,05). Достатньо щільний зв’я­зок встановлено між індексами NLR, SII та по­казником глюкози (r=0,31; р<0,05, r=0,30; р<0,05 відповідно). Виявлено взаємозв’язок між рівнями ШКФ та моноцитів (r=0,33; р<0,05) і лімфоцитів (r=0,25; р<0,05). Винайдено щільний зв’язок ін­дексу SII з показниками гемоглобіну (r= -0,53; р<0,05), лімфоцитів (r= -0,80; р<0,05), моноцитів (r= -0,54; р<0,05) та тромбоцитів (r=0,31; р<0,05).

Таким чином, отримані результати дозволили визначити найбільш інформативні лабораторні показники та індекси системного запалення, а також встановити взаємозв’язок з функціональ­ним станом нирок у хворих на АГ, які перенесли COVID-19. Моніторування цих параметрів у па­цієнтів після перенесеного COVID-19, на нашу думку, може бути корисним для оцінювання перебігу постковідного синдрому та розвитку інших супутніх захворювань. 

COVID-19 призвів до значної глобальної захворюваності та смертності, причому клінічні результати значно варіюються серед окремих людей. Розуміння впливу супутніх захворювань на результати COVID-19 є важливим для покра­щення ведення пацієнтів [27]. Згідно з деякими ста­тистичними даними, було відзначено, що 75% госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 мають принаймні одне супутнє захворювання. Най­по­ширенішими серед них є АГ, захворювання ни­рок, серцево-судинні захворювання, діабет, ожи­ріння, рак та нейродегенеративні захворювання [28]. Так, у широкому когортному дослідженні, що використовувало дані первинної медичної до­помоги населенню Англії, найпоширенішою су­путньою патологією була АГ. При цьому регре­сійні моделі, скориговані за віком та статтю, по­казали, що найбільший ризик смерті від COVID-19 серед цих хворих був виявлений в осіб з ХХН [29].

Повідомлялося, що гіпертензія частіше ви­никає як наслідок COVID-19, ніж у пацієнтів без COVID-19, а COVID-19 вважається фактором ри­зику розвитку гіпертензії. Деталі механізмів під­вищення АТ невідомі, хоча було висловлено припущення, що це може бути пов’язано з під­вищеною активацією ренінової системи та зниженням функції нирок [30]. Одним з проявів постковідного синдрому при АГ, ймовірно, є дестабілізація АТ. Виявлено, що до 20% хворих на COVID-19 мають неконтрольовану гіпер­тен­зію [31], чому не суперечать і результати нашого дослідження (виявлено 30% пацієнтів з неконтро­льованою АГ). САТ може виступати як маркер раніше наявного субклінічного пошкодження ор­ганів і бути важливим супутнім фактором [32, 33].

Згідно з клінічною консенсусною заявою Європейської асоціації профілактичної кардіо­логії, Європейської асоціації серцево-судинної візуалізації, Асоціації серцево-судинних мед­сес­тер та суміжних професій, Європейської асоціації перкутанних серцево-судинних втручань та Асо­ціації серцевої недостатності Європейського това­риства кардіологів, після гострої інфекції SARS-CoV-2 значно підвищуються фактори ри­зику серцево-судинних захворювань, такі як запа­лення та ендотеліальна дисфункція. Ці механізми можуть сприяти розвитку серцевих ускладнень [34]. У зв’язку з цим Європейським товариством кардіологів висунута концепція валідації моделей прогнозування ризику серцево-судинних захво­рювань у пацієнтів, які перенесли COVID-19 [35]. 

З 2020 року і дотепер різні обсерваційні до­слідження оцінювали вплив постковідного синд­рому на нирки, оскільки пацієнти з ХХН мають підвищений ризик тяжких наслідків після пере­несеної інфекції COVID-19. Дані свідчать про зв’язок між попередньою інфекцією COVID-19, ехокардіографічними параметрами, а саме гіпер­трофією лівого шлуночка із систолічною дис­функцією, та смертністю пацієнтів з ХХН про­тягом 24-місячного періоду спостереження [36]. Таким чином, висунуто гіпотезу, що перенесення COVID-19 пов’язане зі збільшенням довгостро­кової смертності, особливо в пацієнтів з ХХН, і що серцева дисфункція відіграє ключову роль в опосередкуванні цього ефекту. Також зроблено висновки, що неконтрольований АТ, беручи участь у розвитку ремоделювання, може сприяти впливу АГ на перебіг хвороби та смертність пацієнтів з COVID-19 [37, 38]. 

Численні дослідження виявили підвищені маркери запалення, пов’язані з тяжкістю гострого захворювання, проте жодне велике дослідження не вивчало зв’язок між системним запаленням і порушеннями здоров’я після COVID-19 [39]. Слід відзначити, що для оцінювання прогнозу перебігу інфекційного процесу COVID-19 застосували ряд показників периферичної крові, а саме SII, тра­диційні індекси NLR, PLR та MLR, які з різною прогностичною цінністю вказували на наявність інфекції Sars-CoV-2, ступінь тяжкості перебігу та вірогідність смертельного кінця чи одужання [40].

На сьогодні досить незначна кількість робіт, незважаючи на величезну чисельність публікацій про особливості перебігу COVID-19, присвячена саме аналізу змін у загальному аналізі крові та їх прогностичній цінності, що безпосередньо при­вернули увагу вже багатьох дослідників [41]. Зниження кількості лімфоцитів є поширеною ознакою при тривалому COVID-19. Вважається, що лімфопенія може бути викликана прямою вірусною інфекцією, оскільки лімфоцити екс­пресують АПФ2 [42]. За нашими даними, серед обстежених хворих спостерігалось достовірне (р<0.01) зменшення кількості лімфоцитів у групі пацієнтів з АГ, які перенесли COVID-19. Слід також відзначити наявність взаємозв’язку кіль­кості лімфоцитів з SII (r= -0.80; р<0,05) у цієї категорії хворих.

Деякі дослідження показали, що при три­валому COVID-19 спостерігаються більш високі рівні СРБ, білка гострої фази. Цей біомаркер постійно збільшений, що, можливо, пов’язано з підвищенням рівня цитокінів при тривалому COVID-19 [42]. Під час нашої роботи також було встановлено достовірне підвищення рівня СРП серед хворих досліджуваної групи (р<0,01), на відміну від пацієнтів з АГ, які не переносили COVID-19. Слід відзначити негативний кореля­ційний зв'язок між рівнями СРП та RDW-SD (r= -0,27; р<0,05). Відповідно до літературних даних, у госпіталізованих та одужалих пацієнтів з COVID-19 відмічались зменшення розміру та деформованість еритроцитів. При цьому зни­ження деформованості еритроцитів збільшує вірогідність їх прилипання до стінки судини, що, у свою чергу, призводить до підвищення судин­ного опору та ризику тромбозу [42].

На сьогодні ще не до кінця зрозуміло меха­нізми ураження нирок, які можуть пояснити це при тривалому COVID-19 на додаток до прямого впливу вірусу, постійного запалення, змін у системі коагуляції та інших. За нашими даними, серед усіх обстежених пацієнтів виявлено зни­ження ШКФ (середній рівень – 40,70 [87,10; 60,13]). При зниженні ШКФ встановлено досто­вірне збільшення показника СРП (р=0,03) серед пацієнтів з АГ, які перенесли COVID-19. Звер­немо увагу, що в обох групах при зменшенні ШКФ реєструвалось достовірне збільшення індексу SII (р=0,01 та 0,02 відповідно). Слід відзначити, що вже на етапі зниження ШКФ <90≥60 мл/хв/1,73 м² серед пацієнтів з АГ, які перенесли COVID-19, спостерігався щільний зв’язок показника з рівнями лімфоцитів, моно­цитів (r=0,43, r=0,53, r=0,53; р<0,05 відповідно) та індексами NLR, PLR і SII (-0,48, -0,57 і -0,52; р<0,05 відповідно). Результати нашого дослід­ження щодо оцінки функції нирок не суперечать даним дослідження VHA, що були аналогічні отриманим даним дослідження пацієнтів з COVID-19 у Китаї, яке показало, що в 35% хворих спостерігалось зниження функції нирок через 6 місяців після госпіталізації з COVID-19. 

Отже, згідно з отриманими даними, можна погодитись з концепцією Європейської асоціації кардіологів щодо переоцінювання факторів ри­зику у хворих на АГ, які перенесли COVID-19, і які підлягають діагностичному спостереженню. Серед чинників привертає особливу увагу моні­торинг функціонального стану нирок.

ВИСНОВКИ


  1. У хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли COVID-19, виявлені ознаки систем­ного і клітинного запалення. Якість медикамен­тозного контролю артеріальної гіпертензії не залежала від показників запалення.
  2. По мірі зниження швидкості клубочкової фільтрації у хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли COVID-19, визначається продов­ження активації системного та клітинного запа­лення з підвищенням рівня моноцитів.

Внески авторів:

Курята О.В. – концептуалізація, методологія, адміністрування проєкту;

Митрохіна О.С. – методологія, формальний аналіз, ресурси, курація хворих, написання, ведення;

Стаднік О.І. – ресурси, курація хворих.

Фінансування. Дослідження не має зовнішніх джерел фінансування.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

REFERENCES


  1. Matsumoto C, Shibata S, Kishi T, Morimoto S, Mogi M, Yamamoto K, et al. Long COVID and hypertension-related disorders: a report from the Japanese Society of Hypertension Project Team on COVID-19. Hypertens Res. 2023;46:601-19. doi: https://doi.org/10.1038/s41440-022-01145-2
  2. Kuryata O, Mytrokhina O, Kushnir Y, Stadnyk O. Post-COVID syndrome: status of carbohydrate metabolism in patients with hypertension and stable ischemic heart disease. Int J Endocrinol. 2024;20(1):25-32. doi: https://doi.org/10.22141/2224-0721.20.1.2024.1354
  3. Yong SJ. Long COVID or post-COVID-19 synd­rome: putative pathophysiology, risk factors, and treat­ments. Infect Dis (Lond). 2021;53(10):737-54. doi: https://doi.org/10.1080/23744235.2021.1924397
  4. Hallek M, Adorjan K, Behrends U, Ertl G, Sut­torp N, Lehmann C. Post-COVID syndrome. Dtsch Arz­tebl Int. 2023;120(4):48-55. doi: https://doi.org/10.3238/arztebl.m2022.0409
  5. Soriano JB, Murthy S, Marshall JC, Relan P, Diaz JV, WHO Clinical Case Definition Working Group on Post-COVID-19 Condition. A clinical case definition of post-COVID-19 condition by a Delphi consensus. Lancet Infect Dis. 2022;22(4):102-7. doi: https://doi.org/10.1016/S1473-3099(21)00703-9
  6. Carmona-Torre F, Minguez-Olaondo A, Lopez-Bravo A, Tijero B, Grozeva V, Walcker M, et al. Dysauto­nomia in COVID-19 patients: a narrative review on clinical course, diagnostic and therapeutic strategies. Front Neurol. 2022;27(13):886609. doi: https://doi.org/10.3389/fneur.2022.886609
  7. Homeliuk TM, Popovych DV, Marushchak MI. [Features of post-COVID syndrome in patients who had COVID-19: effects on the cardiovascular system]. Bull Med Biol Res. 2021;4(10):110-18. Ukrainian. doi: https://doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12615
  8. Polito MV, Silverio A, Bellino M, Iuliano G, Maio MD, et al. Cardiovascular involvement in COVID-19: what sequelae should we expect. Cardiol Ther. 2021;10(2):377-96. doi: https://doi.org/10.1007/s40119-021-00232-8
  9. Zhou M, Yin Zh, Xu J, Wang S, Liao T, Wang K et al. Inflammatory profiles and clinical features of coronavirus 2019 survivors 3 months after discharge in Wuhan, China. J Infect Dis. 2021;224(9):1473-88. doi: https://doi.org/10.1093/infdis/jiab181
  10. Davydenko DY. [Biomarkers of post-covid synd­rome]. [Internet]. Lutsk: Lesya Ukrainka Volyn National University; 2023 [cited 2025 Dec 12]. 70 p. Ukrainian. Available from: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23998
  11. Houben-Wilke S, Goërtz YM, Delbressine JM, Vaes AW, Meys R, Machado FV, et al. The impact of long COVID-19 on mental health: observational 6-month follow-up study. JMIR Ment Health. 2022;9(2):e33704. doi: https://doi.org/10.2196/33704
  12. Roca-Fernandez A, Wamil M, Telford A, Cara­pella V, Borlotti A, Monteiro D, et al. Cardiac abnorma­lities in long COVID 1-year post-SARS-CoV-2 infection. Open Heart. 2023;10:e002241. doi: https://doi.org/10.1136/openhrt-2022-002241
  13. Castanares-Zapatero D, Chalon P, Kohn L, Dauv­rin M, Detollenaere J, Maertens de Noordhout C, et al. Pathophysiology and mechanism of long COVID: A comprehensive review. Ann Med. 2022;54(1):1473-87. doi: https://doi.org/10.1080/07853890.2022.2076901
  14. Mensah GA, Arnold N, Prabhu SD, Ridker PM, Welty FK. Inflammation and cardiovascular disease: 2025 ACC scientific statement: a report of the American College of Cardiology. J Am Coll Cardiol. 2025 Sep 29:S0735-1097(25)07555-2. doi: https://doi.org/10.1016/j.jacc.2025.08.047
  15. Tsioufis P, Theofilis P, Dimitriadis K, Vlacha­kis PK, Iliakis P, Tsiachris D, et al. Inflammatory biomar­kers in hypertension. Curr Med Chem. 2025;32(39):8751-64. doi https://doi.org/10.2174/0109298673348789250604113545
  16. Banta A, Rosca D, Rosca O, Bogdan I, Cerbu­lescu T, Stana LG, et al. Evaluation of inflammatory status in COVID-19 patients with chronic kidney disease: a comparative analysis based on creatinine clearance levels. Biomedicines. 2024;12(12):2707. doi: https://doi.org/10.3390/biomedicines12122707
  17. Kuryata OV, Semenov VV, Fetkhi S, Frolo­va YeO. Comorbidity and extra pulmonary manifestations in hospitalized patients with coronavirus disease (COVID-19) depending on age and sex. Medicni perspektivi 2024;29(1):74-81.
    doi: https://doi.org/10.26641/2307-0404.2024.1.300503
  18. [Amendments to the Protocol of provision of medical care for the treatment of coronavirus disease (COVID 19). Order of the Ministry of Health of Ukraine dated 11.11.2021 No 2495, approved by the order of the Ministry of Health of Ukraine dated 02.04.2020 No 762]. [Internet]. 2021 [cited 2025 Dec 12]. Ukrainian. Available from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2495282-21/print
  19. [Unified clinical protocol for primary and spe­cialized medical care "Hypertension". Order of the Minis­try of Health of Ukraine dated 12.09.2024 No 1581]. [Internet]. 2024 [cited 2025 Dec 12]. Ukrainian. Available from: https://www.dec.gov.ua/mtd/arterialna-gipertenziya-2/
  20. Carod-Artal FJ. Post-COVID-19 syndrome: epide­miology, diagnostic criteria and pathogenic mechanisms involved. Rev Neurol. 2021;72(11):384-96. doi: https://doi.org/10.33588/rn.7211.2021230
  21. Post COVID-19 Condition (Long COVID). World Health Organization [Internet]. 2022 [cited 2025 Dec 7]. Available from: https://www.who.int/europe/news-room/fact-sheets/item/post-covid-19-condition
  22. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) CKD Work Group. KDIGO 2024 Clinical practice guideline for the evaluation and management of chronic kidney disease. Kidney Int. 2024;105(4S):117-314. doi: https://doi.org/10.1016/j.kint.2023.10.018
  23. Gutiérrez-Pérez IA, Buendía-Roldán I, Pérez-Ru­bio G, Chávez-Galán L, Hernández-Zenteno RdJ, Aguilar-Duran H, et al. Outcome predictors in COVID-19: an analysis of emergent systemic inflammation indices in Mexican population. Front Med. 2022;9:1000147. doi: https://doi.org/10.3389/fmed.2022.1000147
  24. Fois AG, Paliogiannis P, Scano V, Cau S, Babu­dieri S, Perra R, et al. The Systemic inflammation index on admission predicts in-hospital mortality in COVID-19 patients. Molecules. 2020;25(23):5725. doi: https://doi.org/10.3390/molecules25235725
  25. McEvoy JW, McCarthy CP, Bruno RM, Brou­wers S, Canavan MD, Ceconi C, et al. 2024 ESC Gui­delines for the management of elevated blood pressure and hypertension: developed by the task force on the mana­gement of elevated blood pressure and hypertension of the European Society of Cardiology (ESC) and endorsed by the European Society of Endocrinology (ESE) and the European Stroke Organisation (ESO). Eur Heart J. 2024;45(38):3912-4018. doi: https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehae178
  26. Makhanets L, Vinnychuk O, Hryhorkiv M. [Sta­tistics: laboratory practical in STATISTICA 12: teaching aids]. [Internet]. Chernivtsi: Chernivtsi National Uni­versity named after Yu. Fedkov; 2023 [cited 2025 Dec 7]. 161 p. Ukrainian. Available from: https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/6548
  27. König S, Vaskyte U, Boesing M, Lüthi-Corri­do­ri G, Leuppi JD. The role of comorbidities in COVID-19 severity. Viruses. 2025;17(7):957. doi: https://doi.org/10.3390/v17070957
  28. Silaghi-Dumitrescu R, Patrascu I, Lehene M, Ber­cea I. Comorbidities of COVID-19 patients. Medicina (Kaunas). 2023;59(8):1393. doi: https://doi.org/10.3390/medicina59081393
  29. Russell CD, Lone NI, Baillie JK. Comorbidities, multimorbidity and COVID-19. Nature Medicine. 2023;29:334-43. doi: https://doi.org/10.1038/s41591-022-02156-9
  30. Yoshihara F. Association between blood pressure and COVID-19 severity. Hypertension Research. 2024;47:683-4. doi: https://doi.org/10.1038/s41440-023-01557-8
  31. Krishnakumar B, Christopher J, Prasobh P.S, Godbole S, Mehrotra А, Singhal А, et al. Resurgence of hypertension and cardiovascular diseases in patients recovered from COVID-19: An Indian perspective. J Family Med Prim Care. 2022;11(6):2589-96. doi: https://doi.org/10.4103/jfmpc.jfmpc_973_21
  32. Savoia C, Volpe M, Kreutz R. Hypertension, a moving target in COVID-19: current views and pers­pectives. Circ Res. 2021;128(7):1062-79. doi: https://doi.org/10.1161/CIRCRESAHA.121.318054  
  33. Caillon A, Zhao K, Klein KO, Greenwood CMT, Lu Z, Paradis P, et al. High systolic blood pressure at hospital admission is an important risk factor in models predicting outcome of COVID-19 patients. Am J Hypertens. 2021;34(3):282-90. doi: https://doi.org/10.1093/ajh/hpaa225
  34. Vassiliou VS, Tsampasian V, Luchian ML, D'As­cenzi F, D'Ascenzo F, Dweck MR, et al. Cardiovascular disease prevention and management in COVID-19: a clinical consensus statement of the European Association of Preventive Cardiology, the European Association of Cardiovascular Imaging, the Association of Cardio­vascular Nursing and Allied Professions, the European Association of Percutaneous Cardiovascular Interventions, and the Heart Failure Association of the ESC. Eur J Prev Cardiol. 2025 Sept 18:zwaf540. doi: https://doi.org/10.1093/eurjpc/zwaf540
  35. Petitjean C, Keene SJ, Bolton T, Sampri A, Logo­thetis SB, Cezard G, et al. Validation of cardiovascular disease risk prediction models using population-wide electronic health records for England post COVID-19 pandemic: the SCORE2 family-of-models. Eur J Prev Cardiol. 2025;32(1S):zwaf236.188. doi: https://doi.org/10.1093/eurjpc/zwaf236.188
  36. Vasiliu L, Dodi G, Onofriescu M, Diaconu A, Vo­roneanu L, Sascau RA, et al. The Impact of prior COVID-19 on long-term mortality and echocardiographic pre­dictors in chronic kidney disease patients. Diagnostics. 2025;15(6):678. doi: https://doi.org/10.3390/diagnostics15060678
  37. Battistoni A, Michielon A, Marino G, Savoia C. Vascular aging and central aortic blood pressure: from pathophysiology to treatment. High Blood Press Cardio­vasc Prev. 2020;27(4):299-308. doi: https://doi.org/1007/s40292-020-00395-w
  38. Rodilla E, López-Carmona MD, Cortes X, Cobos-Palacios L, Canales S, Sáez MC, et al. Impact of arterial stif­fness on all-cause mortality in patients hospitalized with COVID-19 in Spain. Hypertension. 2021;77(3):856-67.
    https://doi.org/10.1161/HYPERTENSIONAHA.120.16563
  39. EvansRA, LeavyOC, Richardson M, Elneima O, McAuley HJC, et al. Clinical characteristics with inflamma­tion profiling of long COVID and asso­ciation with 1-year recovery following hospitalisation in the UK: a prospective observational study. Lancet Respir Med. 2022;10(8):761-75. doi: https://doi.org/1016/S2213-2600(22)00127-8 
  40. Lysenko DA, Andrushko II, Gunko IP. [Hemato­lo­gical parameters of peripheral blood as prognostic factors in patients with COVID-19 (literature review)]. Rep of Vin­nytsia Nation Med Univ. 2021;25(1):175-80. Ukrai­nian. doi: https://doi.org/10.31393/reports-vnmedical-2021-25(1)-31
  41. Maamara M, Artimeb A, Parientec E, Toba­li­nac M, Dıaz-Salazarc S, Ramosd C, et al. Post-COVID-19 syndrome, low-grade inflammation and inflammatory mar­kers: a cross-sectional study. CMRO. 2022;38(6):901-9. doi: https://doi.org/10.1080/03007995.2022.2042991
  42. Lechuga GC, Morel CM, De-Simone SG. Hema­tological alterations associated with long COVID-19. Front Physiol. 2023;14:1203472. doi: https://doi.org/10.3389/fphys.2023.1203472