НОМЕРИ ЖУРНАЛУ

 

 

При посиланні на статтю з нашого журналу
необхідно вказувати:

- назву журналу
українською мовою - Медичні перспективи
або транслітерацією - Medicni perspektivi
- DOI статті

Ми в Open Journal Systems

 

SCImago Journal & Country Rank

 

Crossref logo

 

    banner

Перегляди: 3097

Медичні перспективи. 2022. Т. 27, № 3

     Титульний лист (Title of the issue)
Зміст (Content)

2022 Том XXVII № 3

Опубліковано
30-09-2022

ТЕОРЕТИЧНА МЕДИЦИНА

Соколова K.В., Ставицький В.В., Воскобойнік O.Ю., Подплетня O.A., Коваленко С.І. In silico та in vivo скринінг синтетичних аналогів тріамтерену як перспективних діуретиків

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265739

In silico and in vivo screening of triamterene synthetic analogues as promising diuretics

     

 

Ключові слова: дизайн, тріамтерен, птеридини, структурна модифікація, молекулярний докінг, діуретична активність, аналіз SAR

Реферат. In silico та in vivo скринінг синтетичних аналогів тріамтерену як перспективних діуретиків. Соколова K.В., Ставицький В.В., Воскобойнік O.Ю., Подплетня O.A., Коваленко С.І. Модифікація сполуки-лідера, спрямована на підвищення активності, зниження токсичності або покращення селективності, є одним з найважливіших методів, що використовуються для розробки нових ліків. Сполукою лідером можуть бути природні речовини, схвалені або досліджувані ліки або просто сполуки з доведеною біологічною активністю. Часто хімічна модифікація сполуки-лідера спрямована на посилення взаємодії ліганд-біологічна мішень. Вищезазначений підхід, а саме структурну модифікацію відомого препарату тріамтерен, використовували для цілеспрямованого пошуку нових діуретиків. Попереднє прогнозування взаємодій ліганд-біологічна мішень і рівнів афінності дозволяє скоротити кількість дослідних тварин, витрати на синтез і фармакологічні дослідження. Проведені дослідження виявили ряд перспективних 6,7-дизаміщених птеридин-2,4(1Н,3Н)-діонів з діуретичною активністю, порівняною з фармакологічною дією тріамтерену. Мета – цілеспрямований пошук перспективних діуретиків серед структурних аналогів тріамтерену, що включає попередні in silico дослідження, синтез та in vivo скринінг нових сполук на діуретичну активність. Використовувались методи органічного синтезу, фізико-хімічні методи аналізу органічних сполук (ЯМР 1Н-спектроскопія, хроматомасспектрометрія, елементний аналіз). Прогнозування спорідненості до біологічної мішені, прогнозування токсичності та ліпофільності комбінаторної бібліотеки, яку створено на основі препарату тріамтерен, здійснювали за допомогою комп’ютерних сервісів. Дослідження сполук, що впливають на видільну функцію нирок щурів, проводили за загальноприйнятою методикою E.B. Берхін з водним навантаженням. Дослідження ймовірного механізму проводилося за допомогою гнучкого молекулярного докінгу, як підходу пошуку молекул зі спорідненістю до певної біологічної мішені. Макромолекулярні дані були завантажені з Protein Data Bank (PDB), а саме кристалічні структури епітеліального натрієвого каналу (ENaC) ((PDB ID – 6WTH). Обґрунтування дизайну потенційних діуретиків проводили методами in silico (прогноз афінності, ліганд-ферментних взаємодій та фармакокінетичних характеристик). Здійснено структурну модифікацію молекули тріамтерену шляхом заміни аміногрупи в положеннях 2, 4 і 7 на інші «фармакофорні» фрагменти. Вищезгадана трансформація спрямована на зміну ліганд-ферментних взаємодій в активному центрі, ліпофільності та токсичності. Синтез 6,7-дизаміщених птеридин-2,4(1Н,3Н)-діонів проводили кон­денсацією 5,6-діаміно-2-оксо-(тіоксо-)-2,3-дигідро­піримідин-4(1Н)-онів з карбонілвмісними сполуками або оксокарбоновими кислотами. Подальшу модифікацію отриманих сполук проводили шляхом алкілування, гідра­зинолізу та нуклеофільного приєднання/елімінування. Структуру отриманих сполук підтверджено елементним аналізом, хроматомас- та ЯМР-спектральним аналізом. Дослідження впливу синтезованих сполук на видільну функцію нирок дозволили виявити ряд перспективних структурних аналогів тріамтерену, які перевищують його за фармакологічною активністю на 27,3-99,0%. Обговорено взаємозв’язок структура - біологічна активність та показано перспективи подальшого пошуку діуретиків серед зазначених сполук. Розробку нових біологічно активних сполук із діуретичною активністю виконано за методологією in silico та реалізовано шляхом структурної модифікації відомого діуретика тріамтерену. Для отримання цільових сполук використано традиційний органічний синтез, використано експерименти in vivo для виявлення сполук зі значною біологічною активністю. Серед птеридинів виявлено кілька ефективних сполук, які за добовим діурезом перевищують препарат порівняння тріамтерен. Отримані результати обґрунтовують подальший ціле­спрямований пошук, поглиблене дослідження експериментальної патології та вивчення механізму дії потенційних діуретиків серед цього класу сполук.

 

Попко С.С. Динаміка клітинного складу лімфоїдних вузликів легень овальбумін-сенсибілізованих морських свинок

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265741

Dynamics of the cellular composition of lymphoid nodules in the lungs of guinea pigs sensitized with ovalbumin

     

 

Ключові слова: лімфоїдний вузлик, морська свинка, легеня, алергічне запалення, овальбумін

Реферат. Динаміка клітинного складу лімфоїдних вузликів легень овальбумін-сенсибілізованих морських свинок. Попко С.С. У статті розглянуто морфологічні аспекти динаміки клітинного складу лімфоїдних вузликів легень морських свинок як наслідок експериментального овальбумін-індукованого алергічного процесу. Вивчалася реактивність імунокомпетентних клітин лімфоїдних утворень легень після триразової підшкірної сенсибілізації та подальшої 8-денної інтраназальної аероалергізації овальбуміном у ранньому та пізньому періоді алергічного запального процесу мікроскопічним, морфометричним та статистичним методами. Застосування морфометричного аналізу дозволило виявити загальну закономірність реактивності місцевої специфічної ланки імунної системи легень на дію алергену, яка полягає в збільшенні середньої кількості імунокомпетентних клітин лімфоїдних вузликів легень, починаючи з 30-ї до 44-ї доби після початку експери­менту. Серед усіх видів імунокомпетентних клітин лімфоїдних вузликів легень під час експерименту макси­мальний коефіцієнт збільшення в 5,8 раза спостерігався при підрахунку плазмоцитів. Статистично доведено, що реалізація овальбумін-індукованого алергічного запального процесу в легенях відбувається за гуморальним типом і тривалість його перебігу не обмежується безпосереднім впливом алергену, але й продовжується після закінчення його дії, що є проявом змін компенсаторно-пристосувальних процесів локальної імунної системи легень протягом овальбумін-індукованого алергічного запального процесу.

Бичкова С.В., Стасишин А.Р., Бичков М.А. Роль бафіломіцину як терапевтичного агента в модуляції ендолізосомального депо гепатоцитів щурів

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265768

The role of bafilomycin as a therapeutic agent in the modulation of endo-lysosomal store of rat hepatocytes

     

 

Ключові слова: автофагія, гепатоцити, бафіломіцин А1, АТФази, НААДФ, Са2+-депо

Реферат. Роль бафіломіцину як терапевтичного агента в модуляції ендолізосомального депо гепатоцитів щурів. Бичкова С.В., Стасишин А.Р., Бичков М.А. Ендолізосомальна система через процес автофагії бере участь у патогенезі багатьох захворювань. Н+-АТФази V-типу відповідають за закислення цих органел. Бафіломіцин А1 є інгібітором вакуолярних Н+-АТФаз. Ендолізосомальна система також має важливе значення як депо Са2+ в клітині. Нікотинової кислоти аденіндинуклеотид фосфат (НААДФ) вивільнює Са2+ з ендолізосом. Головним завданням роботи було встановити дію бафіломіцину А1 та НААДФ на рівень Са2+ всередині внутрішньоклітинних органел пермеабілізованих гепатоцитів щурів та на активність АТФаз. Вміст Са2+ у гепатоцитах щурів контролювали за допомогою хлоротетрацикліну. АТФазну активність досліджували спектрофотометрично, визначаючи вміст ортофосфату, який виділявся після гідролізу АТФ субклітинною фракцією печінки щурів. Було встановлено, що бафіломіцин А1 знижує вміст Са2+ у пермеабілізованих гепатоцитах щурів за дії в мікромолярному діапазоні концентрацій (20 та 0,04 мкмоль/л) і повністю запобігає індукованому НААДФ вивільненню депонованого Са2+. Більш низькі концентрації бафіломіцину А1 (0.001 мкмоль/л) не змінювали вміст депонованого кальцію, але також запобігали впливу НААДФ. Показано, що бафіломіцин А1 (0.001 мкмоль/л) підвищує активність Са2+-АТФази, а також базальної Mg2+-АТФази та знижує активність Na+/К+-АТФази субклітинної фракції печінки щурів. Попередня інкубація з бафіломіцином А1 повністю запобігає будь-яким змінам активності оцінюваних АТФаз за дії НААДФ у субклітинній фракції печінки щурів. Було зроблено висновок, що чутливе до бафіломіцину депо гепатоцитів щурів є одночасно чутливим до НААДФ ендолізосомним Са2+-депо. Застосування бафіломіцину А1 у такому разі може бути доцільним для лікування захворювань, що залежать від автофагії.

Козлова Ю.В., Маслак Г.С., Абраімова О.Є., Колдунов В.В., Худяков О.Є. Стан просторової пам’яті й активність антиоксидантної системи в щурів у динаміці розвитку вибухо-індукованої травми головного мозку

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265769

State of spatial memory and antioxidant system activity of rats in the dynamics of development of blast-induced traumatic brain injury

     

 

Ключові слова: вибухо-індукована травма, головний мозок, просторова пам’ять, каталаза

Реферат. Стан просторової пам’яті й активність антиоксидантної системи в щурів у динаміці розвитку вибухо-індукованої травми головного мозку. Козлова Ю.В., Маслак Г.С., Абраімова О.Є., Колдунов В.В., Худяков О.Є. Метою дослідження було вивчення змін просторової пам’яті та активності каталази в щурів у динаміці розвитку вибухо-індукованої травми головного мозку. У досліді було використано 102 статевозрілих щури лінії Вістар, які випадковим чином були розподілені на 3 групи: І група – експериментальна (n=34), тварин якої піддавали інгаляційному наркозу галотаном, фіксували та моделювали вибухо-індуковану травму головного мозку шляхом генерації ударної хвилі з надлишковим тиском 26,4±3,6 кПа на пристрої, що виготовлений власноруч, ІІ група – контрольна (n=34), тварини якої піддавались тільки інгаляційному наркозу галотаном і фіксації, та ІІІ група – інтактна (n=34). Після дослідження поведінки проводили евтаназію, забирали кров та головний мозок. Патогістологічне дослідження головного мозку показало порушення як з боку нейронів гіпокампу, так і з боку мікроциркуляторного русла. У динаміці посттравматичного періоду легкої вибухо-індукованої травми головного мозку спостерігали достовірне (р<0,01) порушення просторової пам’яті в щурів експериментальної групи, що було встановлено у вигляді подовження латентного часу пошуку притулку в лабіринті Барнса: на 39% у 1 добу, на 76% у 3 добу, на 65% у 7 добу і на 61% у 14 добу дослідження. При аналізі активності каталази встановлено достовірне зменшення активності цього ферменту в плазмі крові щурів експериментальної групи порівняно з показниками щурів контрольної та інтактної груп: у 1 добу на 35% (р<0,01), у 3 добу на 27% (р<0,01) і в 7 добу посттравматичного періоду на 12% (р<0,05), що свідчить про залучення каталази в реакції інактивації перекису водню. Кореляційний аналіз між показниками просторової пам’яті та активністю каталази в щурів експериментальної групи показав негативний зв’язок середнього ступеня в 1 добу (r=-0,3, р<0,01) і негативний зв’язок (r=-0,2, р<0,01) слабкого ступеня в 3 добу посттравма­тичного періоду, що свідчить про підвищене утворення вільних радикалів у цей період. Дисперсійний однофакторний аналіз показав достовірний (Н1, р<0,01) вплив змін активності каталази плазми крові щурів на стан просторової пам’яті в лабіринті Барнса протягом 14 днів посттравматичного періоду. Установлено, що оксидативний стрес, як вторинний фактор пошкодження, є важливою ланкою в патогенезі порушення просторової пам’яті в тварин з легкою вибухо-індукованою травмою головного мозку на першому тижні посттравматичного періоду.

Дегтяр А.В. Морфологія колінного суглоба щурів після внутрішньосуглобового введення гідроксиметилхіноксаліндіоксиду

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265824

Morphology of the rat knee joint after intraarticular injection of hydroxymethyl-quinoxaline dioxide

     

 

Ключові слова: гідроксиметилхіноксалін діоксид, експеримент, щури, колінний суглоб, гістологія

Реферат. Морфологія колінного суглоба щурів після внутрішньосуглобового введення гідроксиметилхіноксаліндіоксиду. Дегтяр А.В. Антисептики місцевої дії широко використовують в ортопедії та травматології. Однак дослідження, які б висвітлювали вплив антисептиків при довготривалому їх використанні на тканини суглобів, нечисленні. У цій роботі відзначені особливості структури внутрішньо­суглобових тканин колінного суглоба та м’язів у щурів у двох серіях експерименту: контрольна група (введення в суглоб фізіологічного розчину) та дослідна група (введення в суглоб гідроксиметилхіноксилін діокси́ду) щоденно протягом 5 діб. Використано гістологічні методи з напівкількісною оцінкою суглобового хряща та синовіальної оболонки. На першу добу після введення препарату та фізіологічного розчину в тканинах суглобів щурів відзначені аналогічні реактивні зміни: синовіальна оболонка потовщена, синовіоцити на ділянках гіпертро­фовані. У суглобовому хрящі тільки в поверхневих відділах наявні одиничні пікнотичні клітини, але в цілому цитоархітектоніка суглобового хряща збережена. Через 5 діб після введення статистично значущих відмін­ностей між фізіологічним розчином та гідроксиметилхіноксалін діоксидом за терміни дослідження не відзначено. За проведеними дослідженнями підтверджено безпечність для тканин суглобів довготривалого використання цього препарату в якості антисептика.

Шулятнікова Т.В., Туманський В.О. Експресія мозкового аквапорину-4 в моделі сепсису в щурів (імуногістохімічне дослідження)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265827

Brain aquaporin-4 expression in the rat septic model (immunohistochemical study)

     

 

Ключові слова: сепсис-асоційована енцефалопатія, астрогліальна реактивність, аквапорин-4

Реферат. Експресія мозкового аквапорину-4 в моделі сепсису в щурів (імуногістохімічне дослідження). Шулятнікова Т.В., Туманський В.О. Дослідження, що було спрямоване на визначення експресії аквапорину-4 в різних ділянках мозку, проведено з використанням щурів лінії Вістар, що піддавалися септичній моделі перев’язки й пункції сліпої кишки (ППСК). Імуногістохімічне дослідження аквапорину-4 проводили в сенсомоторній корі, білій речовині, гіпокампі, таламусі та хвостатому ядрі/шкаралупі між 20 і 38 год. після ППСК. Починаючи  з 12-ї години після ППСК у всіх тварин спостерігалося прогресуюче погіршення ознак сепсису, у зв’язку з чим 9 щурів були евтаназовані між 20-38 годинами (ППСК-Б; загиблі); 11 тварин вижили до 48 год. (ППСК-A; ті, що вижили). Після операції в групі ППСК-Б відмічено регіонально-специфічне динамічне підвищення експресії аквапорину-4 в головному мозку, переважно локалізованої в астрогліальних капілярних кінцьових ніжках: на 23 годині в корі – на 234,15%, на 24 годині в таламусі – на 129,47% та гіпокампі – на 101%, на 30 год у білій речовині – на 135,31 % і на 38 год. у хвостатому ядрі/шкаралупі – на 92,85%; з найбільшим збільшенням у корі: у 3,34 раза. Неоднорідне та гетерохронне підвищення аквапорину-4 серед регіонів мозку вказує на території, більшою та меншою мірою вразливі до системного токсичного впливу при сепсисі, а також вказує на неоднорідність реактивної відповіді місцевих астрогліальних популяцій протягом певного періоду часу після ППСК. Більш високі показники аквапорину-4 в корі загиблих тварин у моделі ППСК вказують на суттєве значення підвищення експресії мозкового аквапорину-4 в механізмах декомпенсації сепсису.

Астахов В. М., Бацилєва О. В., Пузь І. В., Шудрікова Н. В. Особливості організації медико-психологічної допомоги в ситуації перинатальних втрат (літературний огляд)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265829

Features of the organization of medical and psychological assistance in the situation of perinatal losses (literature review)

     

 

Ключові слова: перинатальні втрати, реакції горя, психоемоційне напруження, вагітність, медико-психологічна допомога

Реферат. Особливості організації медико-психологічної допомоги в ситуації перинатальних втрат (літературний огляд). Астахов В. М., Бацилєва О. В., Пузь І. В., Шудрікова Н. В. У статті розкриваються особливості організації медико-психологічної допомоги в ситуації перинатальних втрат у сучасних умовах. Охарактеризовано особливості ситуації перинатальної втрати, специфіка переживань жінок, які втратили дитину на різних термінах вагітності, особливості їх стану під час настання та перебігу наступної вагітності. Відмічено, що більшість вагітних, які мають перинатальні втрати в анамнезі, знаходяться в стані хронічного стресу, що може зумовлювати виникнення та розвиток різного роду ускладнень як медичного, так і психологічного характеру. Проаналізовано особливості переживання горя в ситуації перинатальної втрати, яка виступає серйозною психічною травмою для психіки жінки. Наголошено, що переживання перинатальної втрати виступає ненормативною кризою в подружніх стосунках, а процес надання психологічної допомоги має бути спрямований не тільки на жінку, й подружню пару в цілому, що дозволить знизити ризик розриву відносин, сприятиме їх гармонізації, що можна розглядати як ефективний ресурс для конструктивного переживання ситуації втрати. Розкрито основні завдання психолога та медичного персоналу при організації медико-психологічної допомоги для жінок, сімейних пар, які знаходяться в ситуації переживання перинатальної втрати. У процесі роботи з жінками, які переживають втрату дитини або мають такий досвід у минулому, важливо розуміти специфіку переживань, які виникають у цій ситуації, що робить медико-психологічну допомогу більш ефективною. У висновку наголошується на пріоритетності організації та надання комплексної медико-психологічної допомоги не тільки жінкам, а й сімейним парам у ситуації перинатальної втрати; відмічається необхідність спеціальної підготовки як медичних психологів, так і акушерів-гінекологів до організації та надання комплексної допомоги жінкам з перинатальними втратами в анамнезі. 

Крушинська Т.Ю., Шарун А.В., Захаров С.В., Степанський Д.О. Моделі англомовного навчання в медичному університеті

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265850

Enghlish-language educational models in medical university

     

 

Ключові слова: предметно-мовне інтегроване навчання, англійська як мова навчання, вища медична освіта, іншомовна комунікативна компетентність 

Реферат. Моделі англомовного навчання в медичному університеті. Крушинська Т.Ю., Шарун А.В., Захаров С.В., Степанський Д.О. У статті розглянуто два підходи до англомовного навчання у вищому на­вчальному закладі медичного профілю: 1) з використанням англійської як основної мови спілкування на заняттях (English as Medium of Instruction) та 2) інтегрованого вивчення мови та професійно-орієнтованих дисциплін (Content and Language Integrated), поява яких була зумовлена широким поширенням у соціумі білінгвізму, важливістю підвищення конкурентоспроможності випускників вітчизняних університетів на міжнародному ринку праці. Автори репрезентують наявні моделі викладання в рамках описаних підходів, що сприяють ефективності процесу професійної підготовки майбутніх медиків до вирішення професійних завдань на основі реалізації іншомовної компетентності. У статті визначаються умови впровадження в навчальний процес моделі предметно-мовного інтегрованого навчання. У висновку зазначається, що інтеграція предметного та мовного досвіду сприяє оптимізації іншомовної підготовки та суттєвому покращенню якості навчального процесу. Визначаються найгостріші питання, що потребують додаткових досліджень.

КЛІНІЧНА МЕДИЦИНА

Колесник Т.В., Фурса О.В. Особливості добового профілю артеріального тиску з урахуванням поліморфізму гена рецепторів ангіотензину II типу 1 у хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли інфаркт міокарда

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265931

Features of the daily profile of blood pressure, taking into account polymorphism of the angiotensin II type 1 receptor gene in patients with arterial hypertension after myocardial infarction

     

 

Ключові слова: артеріальна гіпертензія та перенесений інфаркт міокарда, добовий профіль артеріального тиску, А1166С поліморфізм гена рецепторів 1 типу ангіотензину ІІ

Реферат. Особливості добового профілю артеріального тиску з урахуванням поліморфізму гена рецепторів ангіотензину II типу 1 у хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли інфаркт міокарда. Колесник Т.В., Фурса О.В. У статті наведено результати вивчення добового профілю артеріального тиску з урахуванням поліморфізму гена рецепторів 1 типу ангіотензину II у хворих з артеріальною гіпертензією, які перенесли інфаркт міокарда. Обстежено 36 чоловіків із гіпертонічною хворобою ІІІ стадії, артеріальною гіпертензією 1-3 ступеня, які перенесли інфаркт міокарда. Середній вік у групі дослідження становив 57,0 (52,0; 64,0) років, стаж гіпертонічної хвороби – 6,3 (4,0; 15,0) року. Середній термін після перенесеного інфаркту становив 48,0 (12,0; 144,0) місяців. Дослідження гена рецепторів типу 1 ангіотензину II на тест-системі «ДНК-сорб-В» було проведено методом полімеразної ланцюгової реакції з проведенням рестрикції продуктів ендонуклеазою. Добове моніторування артеріального тиску було виконано за стандартною методикою. Було виявлено, що загалом у групі рівні систолічного та діастолічного артеріального тиску за медіаною відповідали цільовим значенням. Але показники навантаження тиском як за добу, так і окремо вдень та вночі перевищували нормальний діапазон. При міжгруповому аналізі в пацієнтів із СС генотипом гена рецепторів 1 типу ангіотензину II зареєстровані достовірно вищий рівень артеріального тиску та величини індексів наванта­ження тиском. Крім того, у цій групі пацієнтів виявлена велика частота несприятливих варіантів циркадних коливань артеріального тиску. За даними добового моніторування тільки в 13 (34,2%) хворих було зареєстровано досягнення цільового рівня артеріального тиску: з АА генотипом – у 6 (15,9%) хворих, з АС генотипом – у 6 (15,9%) хворих та в 1 (2,6%) пацієнта з СС генотипом гена рецепторів типу 1 ангіотензину II. У 4 (10,5%) хворих на АА генотип і 3 (7,9%) хворих на АС генотип гена рецепторів 1 типу ангіотензину II було зареєстровано досягнення цільового рівня артеріального тиску при нормальному діапазоні індексів наван­таження тиском. В інших випадках цільовий рівень артеріального тиску супроводжувався підвищенням індексів навантаження тиском, що свідчить про неповний добовий контроль артеріальної гіпертензії.

Котелюх М.Ю. Модель прогнозування гострої серцевої недостатності в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з урахуванням показників  енергетичного й адипокінового обміну

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265932

A model for predicting acute heart failure in patients with acute myocardial infarction by taking into account energy and adipokine metabolism indicators

     

 

Ключові слова: адипокін, енергетичний гомеостаз, інфаркт міокарда, серцева недостатність, прогнозування

Реферат. Модель прогнозування гострої серцевої недостатності в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з урахуванням показників енергетичного й адипокінового обміну. Котелюх М.Ю. Однією з частих ускладнень гострого інфаркту міокарда (ГІМ) є гостра серцева недостатність (ГСН). Сьогодні актуальними маркерами енергетичного гомеостазу та адипокінової системи є адропін, ірисин, білок, що зв’язує жирні кислоти 4 (FABP 4), і C1q/TNF-зв’язуючий білок 3 (CTRP 3) у хворих з ГІМ. Метою дослідження було спрогнозувати розвиток ГСН у хворих з ГІМ з урахуванням показників енергетичного й адипокінового обміну за допомогою узагальненої лінійної змішаної моделі. Проведено обстеження 189 пацієнтів з ГІМ та елевацією сегмента ST. Вміст адропіну, ірисину, інсуліну, FABP 4, CTRP 3 визначено за допомогою імуноферментного методу. Рівень глюкози проведено глюкооксидантним методом у капілярній крові натщесерце. Інсуліно­резистентність визначено за допомогою гомеостатичної моделі оцінки інсулінорезистентності (HOMA-IR). У дослідженні застосовано шкалу  тромболізису при інфаркті міокарда (TIMI) до втручання. Для розробки способу прогнозування ГСН у пацієнтів з ГІМ було застосовано генералізовану лінійну змішану модель. Констатовано зниження вмісту адропіну, ірисину і CTRP 3 та збільшення концентрації FABP 4 у пацієнтів з ГІМ. Запропоновано математичну модель прогнозування розвитку ГСН у пацієнтів з ГІМ. Модель складається з фіксованих ефектів: двох однофакторних: індекс НОМА-IR і систолічний артеріальний тиск (АТ), одного двофакторного: систолічний та діастолічний АТ і одного трифакторного показника: адропін, ірисин і CTRP 3 та випадкових ефектів – чотирьох однофакторних показників: FABP 4, шкала TIMI, тромбоцити, загальний холестерин. Точність прогнозу відсутності розвитку ГСН І класу за Кілліпом становить 100%, прогноз ГСН ІІ класу за Кілліпом – 0%, прогноз ГСН ІІІ класу за Кілліпом – 11%, прогноз ГСН IV класу за Кілліпом – 82%. Слід зазначити, що сильним негативним прогностичним фактором є систолічний АТ на 1 добу, а позитивним прогностичним фактором є індекс НОМА-IR, спільний вплив адропіну, ірисину і CTRP 3, спільний вплив систолічного й діастолічного АТ. Отже, установлений дуже високий рівень чутливості моделі до передбачення ГСН IV класу за Кілліпом. Загальна точність моделі становила 89,4%.

Гамід Дахмарде, Фарамарз Фазелі  Чи слід розглядати нирковий резистивний індекс як рутинний предиктор при вперше діагностованому гострому гідронефрозі в пацієнтів з односторонньою нирковою колікою?

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265934

Should renal resistive index be considered as a routine predictor in newly diagnosed acute hydronephrosis in patients with unilateral renal colic?

     

 

Ключові слова: нирковий резистивний індекс, ниркова коліка, гострий гідронефроз

Реферат. Чи слід розглядати нирковий резистивний індекс як рутинний предиктор при вперше діагностованому гострому гідронефрозі в пацієнтів з односторонньою нирковою колікою? Гамід Дахмарде, Фарамарз Фазелі. Камені в сечовивідних шляхах є найпоширенішою причиною обструкції сечовивідних шляхів, що призводить до госпіталізації пацієнтів у відділення невідкладної допомоги. Це дослідження мало на меті оцінити використання середнього індексу резистентності (СІР) для прогнозування гідронефрозу в пацієнтів, які госпі­талі­зовані з приводу гострої ниркової коліки. Це проспективне дослідження було проведено на 100 пацієнтах, які були госпіталізовані до відділення невідкладної допомоги з проблемою односторонньої ниркової коліки (НК). При першому відвідуванні всім пацієнтам було виконано: 1). взято кров для лабораторних досліджень; 2). ЕКГ та кардіологічне дослідження; 3). рентген сечовивідних шляхів; 4). абдомінальне УЗД; 5). двобічне кольорове доплерівське ультра­зву­кове дослідження (КДУД) з вимірюванням IР нирок. На підставі інформації, зібраної в різний час під час експери­менту, пацієнтів було розподілено на дві групи: групу з ознаками дилатації (група А) та групу з гідронефрозом (група Б). Отримані дані були статистично проаналізовані за допомогою програми SPSS версії 20. СІР із пороговим значенням 0,68 було найбільш точним (AUC:0,878), а також чутливим (90%) пороговим значенням для прогнозування розвитку гідронефрозу в пацієнтів з НК та нирковим каменем. Це граничне значення також забезпечило найвищі позитивні (94%) і негативні (76%) прогнозні значення. КДУД з вимірюванням IР – це простий і неінвазивний метод, який надає корисну інформацію про камені обструкції сечовивідних шляхів у пацієнтів з односторонньою НК. У нашому дослідженні за допомогою цього методу вдалося успішно передбачити початок гострого розширення нирок. Це було зроблено з різними рівнями чутливості, специфічності, точності та діагностичної ефективності, які були вищими, ніж ультразвукове дослідження. Щоденне використання КДУД при відділенні невідкладної допомоги може покра­щити ультразвукове дослідження, особливо коли інші методи протипоказані. Наприклад, способи опромінення пацієнта (вагітність, алергія, ниркова недостатність тощо) або внутрішньовенне введення контрастних речовин (урографія та КТ).

Садуллаєв А.С., Медведєв М.В. Вплив лапароскопічної ексцизії капсули ендометріоїдної кісти на оваріальний резерв (ретроспективний аналіз)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265937

Effect of laparoscopic excision of the endometriotic cyst capsule on the ovarian reserve (a retrospective analysis)

     

 

Ключові слова: ендометріоїдна кіста, АМГ, антимюллерів гормон, оваріальний резерв, лапароскопія, ексцизія капсули кісти

Реферат. Вплив лапароскопічної ексцизії капсули ендометріоїдної кісти на оваріальний резерв (ретро­спективний аналіз). Садуллаєв А.С., Медведєв М.В. Ендометріоїдна кіста – один з проявів ендометріоїдного процесу. Її поширеність серед усіх жінок з ендометріозом варіюється від 17 до 44%. Цей хронічний процес у яєчнику супроводжується стійким запаленням, що призводить до фіброзу кіркового шару яєчників, метаплазії гладком'язових клітин і втрати фолікулів, які є одиницею оваріального резерву. Лапароскопічна ексцизія капсули ендометріодної кісти є на сьогоднішній день основним методом лікування, при діаметрі кіст 3 см і більше. Ця стандартна хірургічна процедура може знижувати маркер оваріального резерву, такого як антимюллерів гормон (АМГ), що викликає побоювання з приводу зниження фертильності після операції. Мета дослідження – аналіз впливу оперативного лікування, зокрема лапароскопічної цистектомії, на оваріальний резерв у жінок фертильного віку з ендометріоїдними кістами. Проведено ретроспективний аналіз даних 202 жінок з ендометріоїдними кістами, які проходили обстеження, оперативне втручання й амбулаторне спостереження з 2011 до 2020 р. Аналіз проводився в порівнянні до і після оперативного лікування всіх випадків. А також у порівнянні у вигляді двох груп залежно від латеральності кіст (білатеральна й монолатеральна). У 78,2% пацієнток кісти мали монолатеральну і у 21,8% – білатеральну локалізацію. У 96,5% (95% ДІ 94-99) жінок до операції менструальний цикл мав регулярний характер. Стан оваріального резерву було оцінено за рівнем сироваткового АМГ, що становив до операції від 0,96 до 6,65 нг/мл, у середньому 1,67 (1,86; 2,86) нг/мл – Ме (25%; 75%). Початково середній показник АМГ у жінок з білатеральним розташуванням кіст 1,78 (95% ДІ 1,62; 1,91) нг/мл був нижче, ніж з монолатеральним розташуванням кіст 2,44 (95% ДІ 2,18; 2,54) нг/мл, і ця різниця була статистично значущою між групами (р<0,001). При порівнянні показників АМГ через 6 місяців після операції було виявлено, що у всіх жінок медіана рівня АМГ статистично значущо знизилася в середньому на 0,34 (95% ДІ 0,2-0,48) нг/мл (p<0,001). Лапароскопічна ексцизія капсули кісти є основним методом лікування ендо­метріоїдних кіст, а малоінвазивність та прийнятність використання в жінок фертильного віку робить її стандартом хірургічного підходу. Однак аналіз показав, що лапароскопічна ексцизія капсули ендометріоїдної кісти не гарантує безпеки негативного впливу цього методу на оваріальний резерв, як під час, так і після її застосування, навпаки, достовірно зменшуючи показники АМГ порівняно з його рівнем до оперативного втручання. 

Остафійчук С.О., Волосовський П.Р., Прудніков П.М., Геник Н.І., Макарчук О.М. Асоціація надмірного блювання вагітних з ризиком розвитку малого для гестаційного віку плода

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265938

Association of hyperemesis gravidarum with the risk of development of small for gestational age fetus

     

 

Ключові слова: надмірне блювання вагітних, хоріонічний гонадотропін людини, малий для гестаційного віку плід

Реферат. Асоціація надмірного блювання вагітних з ризиком розвитку малого для гестаційного віку плода. Остафійчук С.О., Волосовський П.Р., Прудніков П.М., Геник Н.І., Макарчук О.М. Метою дослідження було вивчити асоціацію надмірного блювання вагітних з ризиком розвитку малого для гестаційного віку (МГВ) плода. Обстежено 327 вагітних жінок. Основна група включала 218 жінок з надмірним блюванням вагітних, які були розподілені на дві групи: 140 пацієнток, які вперше були госпіталізовані з блюванням вагітних у першому триместрі (до 12 тижнів вагітності) та 78 – які вперше були госпіталізовані з блюванням вагітних у другому триместрі (12-21 тиждень вагітності). Контролем слугували 109 вагітних без блювоти. Діагноз МГВ плода встановлювали на основі стандартної ультразвукової фетометрії на апараті ALOKA SSD-1700. Визначення сироваткового рівня хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ) проводили в терміни 15-20 тижнів та оцінювали як MoM. Статистичний аналіз проводили на основі пакета статистичного аналізу Statistica 10 (Serial Number: STA999K347150-W) та MEDCALC®. В основній групі частота розвитку МГВ плода була в 3,4 раза частіше порівняно з вагітними контрольної групи (9,6% проти 2,8%, р<0,05; OR=3,77; 95%CІ:1,10-12,92). Установлено, що виникнення надмірного блювання в першому триместрі не впливає на відхилення плодових вагових девіацій (р>0,05). Однак при надмірному блюванні вагітних у другому триместрі ризик розвитку МГВ плода зростає (OR=6,42; 95%CІ:1,75-23,62; р<0,01) порівняно з контролем. У вагітних з ХГЛ≥2,5 МоМ у 3,0 рази частіше діагностовано МГВ плода, ніж при ХГЛ<2,5 МоМ (75,0% проти 25,0%, р<0,001; OR=9,00; 95%CІ:1,42-57,12) і у 2,3 раза порівняно з розвитком нормовагового плода (75,0% проти 33,3%, р<0,001; OR=6,00; 95%CІ:1,47-24,4). Висновки. Надмірне блювання вагітних у другому триместрі та зростання ХГЛ (≥2,5 МоМ) у другому триместрі слід вважати маркерами плацентарної дисфункції та підвищеним ризиком розвитку МГВ плода.

Диннік В.О., Диннік О.О., Дружиніна А.Є. Роль вітаміну D у формуванні аномальних маткових кровотеч у пубертатному періоді

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265940

Role of vitamin D in the formation of abnormal uterine bleeding in the pubertate period

     

 

Ключові слова: аномальні маткові кровотечі, вітамін Д, гормональний статус, дівчатка-підлітки

Реферат. Роль вітаміну D у формуванні аномальних маткових кровотеч у пубертатному періоді. Диннік В.О., Диннік О.О., Дружиніна А.Є. Останні роки увагу вчених привертає проблема участі вітаміну D в патогенезі різних захворювань. Дефіцит вітаміну D розцінюється як глобальна проблема, яка збільшує ризик багатьох хронічних захворювань. Останнім часом акцент змістився на нескелетні ефекти вітаміну D. Чимало літературних джерел свідчить, що вітамін D відіграє важливу роль у регуляції процесів у яєчниках, які визначають жіночу фертильність, жіночий репродуктивний потенціал. Ферменти рецептора вітаміну D, які беруть участь у його метаболізмі, експресуються як у центральних, так і в периферичних репродуктивних органах (гіпоталамо-гіпофізарній системі, у яєчниках, матці, плаценті). Усе це передбачає участь вітаміну D в регуляції менструальної функції. Мета дослідження - виявлення зв'язків гонадотропних, стероїдних гормонів із вмістом вітаміну D при порушеннях менструальної функції в дівчат-підлітків за типом аномальних маткових кровотеч (АМК). Обстежено 167 дівчат-підлітків з АМК. Визначалися рівні лютеїнізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), пролактину (ПРЛ), загального естрадіолу (E2), тестостерону (Т), кортизолу (К), вітаміну D. Виявлено, що в 92,1% дівчат з АМК реєструється зниження рівня вітаміну D, причому в 53,9% з них вміст вітаміну D – різко знижений. Побудована факторна модель взаємозв'язку гіпофізарно-гонадних гормонів із вмістом вітаміну D, на підставі якої можна припустити, що вітамін D чинить істотний внесок у формування АМК в підлітковому віці. Він бере участь у механізмах стимуляції гонадотропінів, впливає на активність статевих гормонів через промотори рецепторів, розташованих як у гіпоталамо-гіпофізарній ділянці, так і на периферії в яєчниках. Про це свідчать факторні навантаження, які є ана­логами коефіцієнтів кореляції і показують ступінь взаємозв'язку змінних у виділених факторах. Виявлені зміни вмісту вітаміну D свідчать про необхідність і доцільність його визначення в крові пацієнток з АМК періоду пубертату для ранньої діагностики його відхилень і своєчасної профілактики серйозних ускладнень у майбутньому. 

Носов С.Г., Юр’єва Л.М., Шустерман Т.Й., Некрасова О.В. Клініко-патогенетичне прогнозування динаміки перебігу психозів при епілепсії

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265945

Clinical and pathogenetic prediction of the dynamics of the course of psychoses in epilepsy

     

 

Ключові слова: епілептичні психози, прогнозування, транзиторний перебіг, нападоподібний перебіг, хронічний перебіг, клініко-патогенетична трансформація, лікування

Реферат. Клініко-патогенетичне прогнозування динаміки перебігу психозів при епілепсії. Носов С.Г., Юр’єва Л.М., Шустерман Т.Й., Некрасова О.В. Транзиторні епілептичні психози в 30-40% випадків переходять у психотичні стани з тривалим, нападоподібним або хронічним перебігом. Метою цієї статті є проведення систематичного аналізу сучасних літературних джерел для уточнення факторів та клініко-патогенетичних закономірностей трансформації транзиторних (короткочасних) епілептичних психозів у психотичні стани із затяжним та хронічним перебігом, а також виявлення патогенетично орієнтованих особливостей лікування таких пацієнтів. Відзначено прогностичне значення клініко-нейрофізіологічних факто­рів у збільшенні тривалості психотичного процесу, висвітлено клінічні закономірності трансформації короткочасних психозів у довгострокові (зміна динаміки та структури психозів, особливості взаємозв'язку з органічним розладом особистості та деменцією при епілепсії, а також з епілептичними нападами). Виділено низку важливих нейрофізіологічних патогенетичних механізмів збільшення тривалості психозів (зростаюча мозкова гіпофронтальність, скронева локалізація та закономірне поширення епілептичного процесу). Описано та проаналізовано патогенетично орієнтовані принципи тактики лікування хворих з епілептичними психозами з урахуванням виявлених закономірностей збільшення їх тривалості.

Сердюк В.М., Устименко С.Б., Клопоцька Н.Г., Тихомирова В.В. Вплив ортокератологічних лінз індивідуального дизайну на зорові функції в передчасно народжених дітей з міопією в шкільному віці

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265952

Effect of orthokeratologic lenses of individual design on visual functions in premature babies with myopia in school age

     

 

Ключові слова: кастомізовані ортокератологічні лінзи, міопія, передчасно народжені діти, діти шкільного віку

Реферат. Вплив ортокератологічних лінз індивідуального дизайну на зорові функції в передчасно народжених дітей з міопією в шкільному віці. Сердюк В.М., Устименко С.Б., Клопоцька Н.Г., Тихомирова В.В. Під нашим спостереженням знаходилися 62 дитини 6-14 років з міопією слабкого та середнього ступеня, що народилися на 28-34 тижні гестації з вагою при народженні від 970 до 2200 г. Критерії відбору: заломлююча сила рогівки >46,00 D, відсутність кератоконуса змін у макулі. Основна група – 32 дитини (64 ока), яким призначалися ортокератологічні (ОК)-лінзи, контрольна – 30 дітей (60 очей) – користувачів окулярів. Відмінності між групами є недостовірними. Термін спостереження – 3 роки. Будь-яких ускладнень не було. Гострота зору з корекцією в основній групі підвищилася з 0,63±0,08 до 0,98±0,06, у контрольній – з 0,61±0,05 до 0,73±0,05; р<0,005. Стійке відновлення бінокулярного зору спостерігалося у всіх дітей основної та 83% дітей контрольної групи. Резерви абсолютної акомодації в основній групі за період спостереження збільшилися на 6,7±0,38 D, а в контрольній – на 2,3±0,42 D (р<0,001), що пояснюється активним застосуванням акомодації дітьми основної групи. Через 3 роки спостереження в основній групі передньо-задній розмір очного яблука за даними ехобіометрії майже не змінився (з 22,32±0,9 до 24,02±1,1, p>0,2), а в контрольній розтягування ока було більш вираженим: з 22,45±0,8 до 25,94±0,9 мм (p<0,01). Повна стабілізація міопії відзначалася в 30 дітей (93,75%) основної групи. Ортокератологічні лінзи MoonLens можуть застосовуватись у пацієнтів з високою кривизною рогівки; їх застосування в передчасно народжених дітей з високою заломлюючою силою рогівки (>46,0 D) дозволяє досягти кращих результатів лікування.

Гарібех Е., Бондар С.А., Токарчук Н.І., Вижга Ю.В. Особливості забезпеченості вітаміном D хворих на атопічний дерматит

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265954

Charactirestics of vitamin D level in patients with atopic dermatitis

     

 

Ключові слова: атопічний дерматит, вітамін Д

Реферат. Особливості забезпеченості вітаміном D хворих на атопічний дерматит. Гарібех Е., Бондар С.А., Токарчук Н.І., Вижга Ю.В. Унікальність шкіри полягає в тому, що вона виступає не лише місцем синтезу вітаміну D, а і є органом – мішенню для біологічно активної його форми. Метою нашого дослідження був аналіз забезпеченості вітаміном Д хворих на атопічний дерматит. Методи. Обстежено 48 осіб віком від 18 до 55 років, мешканців м. Вінниці та Вінницької області. В обстежених визначали рівень вітаміну Д в сироватці крові, еозинофільний катіонний білок (ЕКБ). Результати. Середній рівень вітаміну D в сироватці крові хворих на атопічний дерматит становив 19,2 [11,3–25,4] нг/мл, що відповідало дефіциту. Серед обстежених дефіцит було виявлено в 68,4±4,7% (n=26) осіб та недостатність вітаміну D мали 31,6±4,5% (n=12) осіб. У хворих на атопічний дерматит тяжкий перебіг захворювання переважав серед осіб віком 18-40 років (63,33±8,79%), ніж у віковій групі 41 і більше років, (36,67±8,8%, p<0,05; OR=2,98, S=0,53, 95% СІ: 1,04-8,52). При середньому ступені тяжкості атопічного дерматиту частка осіб з дефіцитом вітаміну Д становила 62,5% (n=10) з медіаною його рівня 14 [8,3-19] нг/мл, а пацієнти з тяжким перебігом становили 90,9% (n=20) (χ²=4,6; р=0,023), у яких медіана рівня вітаміну Д набувала значення 14 [8,3-19] нг/мл. Висновки. Рівень вітаміну D в сироватці крові знаходився в зоні дефіциту у хворих на атопічний дерматит при середньотяжкому та тяжкому перебігу захворювання. Дефіцит вітаміну D достовірно частіше мав місце в групі хворих із підвищеними показниками алергологічного запалення. Виявлено позитивний кореляційний зв'язок середньої сили між рівнем вітаміну D та ЕКБ в сироватці крові у хворих на атопічний дерматит (rs=0,53, p<0,001).

Бадюл П.О., Корпусенко О.І., Нор Н.М., Корпусенко І.В., Руденко О.І. Вплив негативного тиску на зміни кровопостачання в донорських зонах формування перфорантних клаптів

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265955

Influence of negative pressure on changes in blood supply in donor zones of perforant flaps formation

     

 

Ключові слова: реконструктивна хірургія, негативний тиск, перфорантні клапті, донорські ділянки, динамічна термографія, кровопостачання

Реферат. Вплив негативного тиску на зміни кровопостачання в донорських зонах формування перфорантних клаптів. Бадюл П.О., Корпусенко О.І., Нор Н.М., Корпусенко І.В., Руденко О.І. В основу цього дослідження було покладено встановлення нормативних показників дії негативного тиску на шкіру стегна. Для цього була обстежена група здорових добровольців – 35 осіб: 17 жінок і 18 чоловіків у віці від 19 до 58 років. Дослідження проводилось на клінічній базі опікового центру у 2020-2021 рр. Місцевий вакуум створювався за допомогою апарата негативного тиску «АГАТ - Днепр» шляхом накладання срібловмістної поліуретанової губки безпосередньо на передню поверхню стегна. Застосовувався тиск (Р) – 110-160 мм рт. ст. протягом 30 хвилин. Моніторинг перфузії тканин виконували методом лазерної доплерівської флоуметрії та тепловізійного дослідження. Вимірювання проводились до вакуум-дії, відразу після закінчення застосування негативного тиску, протягом трьох діб в один і той же час, в умовах постійної температури. За результатами проведеного кластерного аналізу, на підставі дії негативного тиску на шкіру стегна були виділені пацієнти з трьома типами реакції – низькою, середньою та високою змінами перфузії. Найвищими темпами збільшувався рівень перфузії об’єму тканини за одиницю часу: у групі високої перфузії на 45,56 (95% ДІ 42,09-51,96) PU; у групі середньої перфузії – на 22,49 (95% ДІ 19,93-28,99) PU; у групі низької перфузії – на 22,43 (95% ДІ 15,90-25,13) PU. Середніми темпами змінювалася кількість еритроцитів в одиниці тканини: у групі високої перфузії на 57,77 (95% ДІ 53,05-62,48) АU; у групі середньої перфузії – на 55,86 (95% ДІ 49,62-65,06) PU; у групі низької перфузії – на 34,85 (95% ДІ 13,19-53,55) PU. Серед обстежених до групи низької перфузії потрапило 12 осіб (34,29%), до середньої – 16 осіб (45,71%) та до високої – 7 осіб (20,0%). До ВАК-дії висхідний рівень температури шкіри стегна Т1 коливався від 28,60 до 32,90°С і становив у середньому 31,46 (95% ДІ 30,97-31,95)°С. Відразу після закінчення дії негативного тиску збільшувалась площа полів підвищення локальної температури шкіри, середній рівень температури коливався від 30,60 до 35,0°С і в середньому Т2 становив 33,59 (95% ДІ 33,16-34,01)°С. Підвищення температури відбулося в середньому на 2,13 (95% 1,72-2,54)°С, що відповідало підвищенню на 6,77% з високозначущими (р<0,001) статистичними розбіжностями. Лише в 1 обстеженого визначалося несуттєве зниження температури шкіри стегна з 31,9 до 31,6°С, у решти обстежених визначалося підвищення температури максимально на 6,4°С, з 28,6 до 35,0°С, у 9 осіб (25,71%) визначалося підвищення температури на 2°С та більше. Через 24 години спостерігалось підвищення локальної температури тіла у всіх досліджуваних (100%), через 48 годин у 25 (71,43%), а через 72 години у 21 досліджуваного (60,0%). При виборі донорської ділянки перфорантного клаптя рекомендуємо спиратися на зони, що будуть відноситися до групи показників з високою перфузією. Згідно з проведеним аналізом, до групи високої перфузії будуть потрапляти пацієнти з початковим середнім рівнем перфузії в донорських ділянках за одиницю часу 15,84 (14,47-17,21) PU, кількістю еритроцитів в одиниці тканини 58,73 (53,44-64,02) AU; до середньої, відповідно, з показниками F – 14,36 (13,0-15,73) PU, C – 45,37 (39,74-51,0) AU; до групи низької перфузії, відповідно, – з F – 12,38 (10,74-14,0) PU, C – 43,89 (40,18-47,61) AU. Дія негативного тиску в цілому сприяє посиленню перфузії та локальної мікроциркуляції в тканинах, про що свідчать дані динамічної інфрачервоної термографії: збільшення «гарячих» полів шкіри, підвищення температури з градієнтом температур ∆Т2,1=2,13 (95% 1,72-2,54)°С та показники лазерної доплерівської флоуметрії – збільшення перфузії у 2,42 раза (р<0,001).

Махді Афшарі, Ірадж Шахраміан, Мортеза Саларзаї, Хаді Мірзаї, Фатеме Паруї. Вживання опіуму та інфекція COVID-19, ретроспективне дослідження в Ірані

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265958

Opium use and COVID-19 infection, a retrospective  study in Iran

     

 

Ключові слова: опіум, залежність, Covid-19

Реферат. Вживання опіуму та інфекція COVID-19, ретроспективне дослідження в Ірані. Махді Афшарі, Ірадж Шахраміан, Мортеза Саларзаї, Хаді Мірзаї, Фатеме Паруї. Стан пацієнтів з Covid-19, які вживають опіум, не була всебічно досліджена, зокрема в Ірані. Це дослідження мало на меті дослідити вплив поточної залежності від опіуму на тяжкість і результат інфекції Covid-19. Під час ретроспективного когортного дослідження клінічні, демографічні та всі змінні, пов’язані зі ступенем тяжкості та смертю внаслідок зараження вірусом Корона, були зібрані з медичних карт пацієнтів, госпіталізованих з лютого 2020 року до червня 2021 року в досліджуваному регіоні. Роль поточної залежності на тяжкість і результат захворювання досліджували за допомогою моделей Кокса, логістичної та лінійної регресії. З 939 хворих з підтвердженим Covid-19, які госпіталізовані протягом періоду дослідження, 70 (7,5%) пацієнтів були залежними. Багатофакторні регресійні моделі показали, що поточна залежність від опіуму значно збільшила ймовірність ендотрахеальної інтубації (OR=2,96, p=0,005) і зменшила середню тривалість перебування в лікарні (бета-коефіцієнт =-0,42, p<0,0001). Однак залежність від опію не змінила ризик смерті (HR=1,54, p=0,063) або насичення O2 (OR=1, p>0,99). Опіумна залежність може бути пов’язана з тяжкістю інфекції Covid-19, але не відіграє істотної ролі в смертності пацієнтів.

Самойленко А.В., Тітовська С.О. Матриксні металопротеїнази в ротовій рідині як характеристика запально-деструктивного процесу в тканинах пародонта

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265959

Matrix metalloproteinases in the oral fluid as a characteristic of inflammatory-destructive process in periodontal tissues

     

 

Ключові слова: генералізований пародонтит, патогенез, діагностика, матриксні металопротеїнази

Реферат. Матриксні металопротеїнази в ротовій рідині як характеристика запально-деструктивного процесу в тканинах пародонта. Самойленко А.В., Тітовська С.О. Дослідження дисбалансу між активністю матриксних металопротеїназ та показниками їх регуляції в ротовій рідині у хворих на генералізований пародонтит є необхідним для створення ефективних методів ранньої діагностики та превентивного лікування захворювання. Мета – дослідити ротову рідину осіб зі здоровим пародонтом, хворих на хронічний дифузний гінгівіт та генералізований пародонтит на вміст матриксних металопротеїназ та їх інгібітора, рівня проти- та прозапальних цитокінів, маркерів кісткового метаболізму та зіставити отримані результати. Обстежено 90 осіб віком 32-45 років, серед яких 30 – з інтактним пародонтом, 30 – з хронічним дифузним катаральним гінгівітом і генералізованим пародонтитом початкового ступеня та 30 – з хронічним генералізованим пародон­титом І-ІІ ступеня тяжкості. Оцінювали стан пародонта за клінічними індексами та показником мінеральної щільності кісткової тканини щелеп за даними комп’ютерної томографії. За допомогою методу імуно­ферментного аналізу визначали в ротовій рідині вміст матриксних металопротеїназ ММП-2, ММП-3, ММП-8, ММП-9, ММП-13, тканинного інгібітора металопротеїназ ТІМР-1, інтерлейкінів -1β, -6 и -4, активність маркерів кісткового метаболізму – тартратрезистентної кислої та кісткової лужної фосфатаз, остеокальцину. Ініціація запально-деструктивного процесу в тканинах пародонта характеризувалась збіль­шенням у ротовій рідині рівнів ММП та прозапальних IL-1β и IL-6 (р<0,05), зменшенням концентрації ТІМР-1 (р>0,05) та протизапального IL-4 (р<0,05), на тлі відсутності динаміки маркерів кісткового метаболізму. Прогресування процесу при І-ІІ ступені тяжкості пародонтиту супроводжувалося подальшим підвищенням у ротовій рідині вмісту прозапальних інтерлейкінів, а також збільшенням активності тартратрезистентної кислої фосфатази та зменшенням – кісткової лужної фосфатази й остеокальцину (р<0,05), тоді як вміст ММП не змінювався (р>0,05). Експресія ММП має значення для ранньої діагностики генералізованого пародонтиту, але не відповідає тяжкості захворювання. Установлений дисбаланс ММП і ТІМР-1 на ранніх стадіях пато­логічного процесу свідчить про доцільність застосування інгібіторів ММП у лікуванні хворих на гінгівіт та пародонтит початкового ступеня.

ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА

Полька Н.С., Махнюк В.М., Чорна В.В., Подолян В.М., Юрченко С.Т. Гігієнічна оцінка нових архітектурно-планувальних рішень будівель психіатричних закладів охорони здоров’я

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265960

Hygienic assessment of new architectural and planning solutions of buildings of psychiatric health care facilities

     

 

Ключові слова: психіатричні лікарні, проєктувальні рішення, мультидисциплінарний підхід, терапевтичне середовище

Реферат. Гігієнічна оцінка нових архітектурно-планувальних рішень будівель психіатричних закладів охорони здоров’я. Полька Н.С., Махнюк В.М., Чорна В.В., Подолян В.М., Юрченко С.Т. Мета – провести гігієнічну оцінку нових архітектурно-планувальних рішень будівель психіатричних закладів охорони здоров’я України та дати порівняльну характеристику гігієнічних норм психіатричних закладів охорони здоров’я країн ЄС. Дослідження проведено на підставі аналізу Державної будівельної норми (ДБН) В.2.2-10:2019 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я» (проєкт, остаточна редакція), наукових джерел вітчизняних та зарубіжних вчених. Проведено анкетування головних лікарів психіатричних лікарень України щодо безпечних санітарно-гігієнічних, протиепідемічних умов функціонування психіатричних закладів охорони здоров’я. Вважаємо за потрібне більш ретельно представити архітектурно-планувальні рішення у відповідному розділі ДБН В.2.2-10:2019 (проєкт, остаточна редакція) або ж скористатися можливістю, зазначеною у вступі до цих Норм, і доповнити їх посібником з проєктування психіатричних закладів охорони здоров’я з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу. Для створення належного «терапевтичного середовища» в нових вітчизняних закладах охорони психічного здоров’я необхідно імплементувати Європейські вимоги в проєктування цих закладів із залученням мультидисциплінарних груп (від архітекторів до медичних сестер, від будівельних підрядників до пацієнтів) та доповнити ДБН В.2.2-10:2019 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я» України посібником з проєктування закладів нового типу «Центри психічного здоров’я», як у Республіці Польща. Нами розроблена й надіслана головним лікарям психіатричних лікарень України «Анкета наукової санітарно-епідеміологічної оцінки умов розміщення психіатричної лікарні». На основі аналізу блоку запитань щодо санітарно-протиепідемічних та санітарно-гігієнічних параметрів, які характеризують будівлі вітчизняних психіатричних лікарень, визначено розміщення лікувальних корпусів та допоміжних підрозділів на земельній ділянці, тобто дизайн корпусів. Зокрема, 50% психіатричних лікарень розміщені в комбінованих корпусах, 25% мають павільйонну систему (окремі корпуси), по 12,5% – централізовану систему (все в одному корпусі) і блочну систему. Поверховість корпусів психіатричних лікарень до 2-х поверхів становить 50%, до 3-х поверхів – 37,5% і до 5-ти поверхів, які будувались з 1960 року, – 12,5%. Аналіз блоку запитань анкети щодо умов перебування, лікування, реабілітації психічно хворих дозволив констатувати можливість організації трудотерапії у 12,5% психіатричних лікарень, де обладнані спеціальні майстерні і хворі можуть набути професійних навичок. Фізіотерапевтичні кабінети облаштовані в 50% психіатричних лікарень. Виявлено низьку забезпеченість хворих меблями: 25% пацієнтів частково мають власний письмовий стіл, 75% – їх не мають; 50% забезпечені власними стільцями; 62,8% використовують власні тумбочки і 25% – шафи для зберігання особистого одягу.

Дорогань С.Б., Шевченко О.А., Кулагін О.О., Лященко О.В., Лобас В.М., Мікрюкова Н.Г., Костецький І.В. Сприйняття епідемічних ризиків пандемії COVID-19 населенням України

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265962

Perception of the epidemic risks of the COVID-19 pandemic by the population of Ukraine

     

 

Ключові слова: коронавірусна інфекція, епідемічні ризики, COVID-19, епідемічна настороженість населення, шкала оцінки епідемічної настороженості

Реферат. Сприйняття епідемічних ризиків пандемії COVID-19 населенням України. Дорогань С.Б., Шевченко О.А., Кулагін О.О., Лященко О.В., Лобас В.М., Мікрюкова Н.Г., Костецький І.В. Для вивчення сприйняття жителями України пандемії COVID-19 проведено інтернет-опитування з використанням «Google Form». Анкетування проводилося в соціальній мережі «Фейсбук» з квітня 2020 до жовтня 2020 року. У до­слідженні взяли участь 550 осіб, які проживають на підконтрольній Україні території й місті Києві. Отримані такі дані: коронавірус вважають серйозною небезпекою 33,3±2,0%  опитаних і ще 11,6±1,4% з цим згодні з певними сумнівами (сумарно – Σ44,9±2,1%); 21,1±1,7% вважають, що коронавірус – це не серйозно, і 17,3±1,6% вважають, що це ймовірно несерйозно (Σ38,4±2,1%). Факт пандемії COVID-19 визнають 73,6±1,9% опитаних, з них повністю з цим згодні 45,6±2,1% респондентів. Різні погляди на серйозність проблеми слабо, але достовірно корелюють з віком (rs=0,23; p<0,001), статтю (rs =0,21; p<0,001) респондентів, а також з розмірами населеного пункту проживання опитаних (rs =0,30; p<0,001). Установлено, що до реальності пандемії і пов'язаних з нею індивідуальних ризиків скептичніше ставляться чоловіки (47,2±3,6%), особи старше 50 років (47,5±5,0%) і жителі невеликих міст з населенням від 3 до 100 тис. (47,7±4,3%). Епідемічна настороженість у більшості опитаних відповідає середньому рівню – 299 (54,4±2,1%). Тобто людина усвідомлює серйозність і реальні загрози коронавірусної інфекції, сприймає вжиті заходи і їх виконує, але з певними сумнівами. Високий рівень епідемічної настороженості, для якого характерні впевненість у реальності ситуації і введених заходах, відзначався в 119 (21,6±1,8%) респондентів. Низький рівень епіднастороженості мав 121 (22,0±1,8%) опи­таний. Лише в 11 осіб (2,0±0,6%) сума балів відповідала рівню, який свідчить про відсутність епіднастороженості.

Коршун М.М., Мартіянова Ю.В. Гігієнічна оцінка потенційного ризику для здоров'я населення через забруднення ґрунтових вод та поверхневих водойм пестицидами різних хімічних класів

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265963

Hygienic assessment of the potential risk for public health caused by groundwater and surface water pollution by pesticides of various chemical classes

     

 

Ключові слова: пестициди, ґрунт, вода водойм, оцінка небезпечності

Реферат. Гігієнічна оцінка потенційного ризику для здоров'я населення через забруднення ґрунтових вод та поверхневих водойм пестицидами різних хімічних класів. Коршун М.М., Мартіянова Ю.В. Мета дослідження полягала в порівняльній оцінці потенційної небезпеки для здоров'я людини через забруднення підземних та поверхневих вододжерел фунгіцидом підифлуметофеном та гербіцидами амікарбазоном та біциклопіроном у широкому діапазоні ґрунтово-кліматичних умов. Використані 3 методики: визначення інтегрального вектора небезпеки (R); прогнозування негативного впливу на здоров'я населення пестицидів за інтегральним показником небезпеки за умови потрапляння у воду (ІПНВ) та комплексної оцінки ризику шкідливого впливу на організм людини пестицидів при їх вимиванні у воду (Р). Установлено, що найвищий рівень небезпеки для здоров'я населення внаслідок можливого забруднення вододжерел має біциклопірон незалежно від ґрунтово-кліматичних умов та використаної методики оцінки (R=144,6–173,2 – дуже висока потенційна небезпека; ІПНВ=12 балів – надзвичайно небезпечний для людини, клас 1А). Підифлуметофен має високу потен­ційну небезпеку за інтегральним вектором (R=115,8–137,5) й одночасно може бути оцінений від небезпечного (2 клас) до високонебезпечного (1Б клас) залежно від ґрунтово-кліматичних умов за значенням ІПНВ (7-9 балів). Амікарбазон з ІПНВ (11 балів) надзвичайно небезпечний (1А клас) і водночас за інтегральним вектором (R=76,8-122,5) його потенційна небезпека коливається від середньої до високої залежно від ґрунтово-кліматичних умов. Комплексна оцінка небезпеки для організму людини досліджуваних пестицидів при їх вимиванні у воду на підставі зіставлення потенційної експозиції з допустимим добовим надходженням з водою показала, що потенційний ризик несприятливого впливу на здоров'я населення (Р) усіх досліджуваних речовин є допустимим.

Виноградов О.О., Гужва О.І. Вплив обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19, на спосіб життя студентів

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.265964

The impact of restrictive measures to prevent the spread of COVID-19 on students’ lifestyle

     

 

Ключові слова: COVID-19, обмежувальні заходи, спосіб життя, студенти 

Реферат. Вплив обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19, на спосіб життя студентів. Виноградов О.О., Гужва О.І. Необхідність розробки ефективних стратегій подолання соціальних, економічних, фізіологічних та психологічних наслідків пандемії COVID-19 вимагає проведення цілеспрямованих досліджень особливостей впливу обмежувальних заходів на спосіб життя людей різних вікових і соціально-демографічних груп, зокрема молоді, як найбільш дієздатної та активної частини населення країни. У статті представлено результати оцінки особливостей впливу обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню територією України гострої респіраторної хвороби COVID-19, на спосіб життя студентської молоді. Оцінку загального ставлення респондентів до пандемії COVID-19, а також особливостей способу життя до та після запровадження обмежувальних заходів проводили шляхом опитування студентів за допомогою спеціально розробленої анкети. В опитуванні взяло участь 86 осіб (58,1% – жінки, 41,9% – чоловіки) віком від 17 до 35 років. Більшість респондентів (79,1%) були мешканцями міст і мали розмір родини в межах від 2 до 4 осіб (2,7±0,15 осіб). Результати опитування показали, що більшість студентів уважає COVID-19 небезпечною інфекцією (48,8%), відчуває хвилювання / тривогу за власне здоров’я (58,1%) та здоров’я своїх близьких / родичів (83,7%), підтримує встановлення карантину (53,5%) і дотримується рекомендованих профілактичних заходів (97,7%). Більшість студентів спостерігає за статистикою захворюваності на COVID-19 в Україні (79,1%) і світі (81,4%). Найбільш авторитетними джерелами інформації для більшості респондентів є офіційні міжнародні (53,5%) та офіційні українські джерела (39,5%); проте значна частина респондентів довіряє й неофіційним джерелам інформації (23,3%). Більшість студентів не дотримується режиму самоізоляції (51,2%), кожен день виходячи за межі свого місця проживання, щодня контактуючи в середньому з 2,7±0,19 особами. Після введення обмежувальних заходів розподіл часу на різні види активності змінився. Установлено достовірне збільшення часу, що витрачають студенти, на перегляд фільмів і серіалів та зменшення часу на прогулянки (p<0,05). Тривалість сну, після запровадження обмежувальних заходів, не змінилась, проте приблизно на годину зсунулись часові рамки сну – респонденти почали в середньому пізніше засинати й пізніше прокидатись. 

СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА

Кисельов С.М., Назаренко О.В. Вплив системних змін на якість надання медичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда в Україні

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.266000

The impact of systemic changes on quality of care providing in acute myocardial infarction in Ukraine

     

 

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда, перкутанні коронарні втручання, реперфузійна терапія, якість медичної допомоги

Реферат. Вплив системних змін на якість надання медичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда в Україні. Кисельов С.М., Назаренко О.В. Протягом останніх 5 років в Україні докорінно змінилася система надання медичної допомоги пацієнтам з гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Приєднання нашої країни до європейської громадської ініціативи Stent for Life сприяло формуванню національної реперфузійної мережі, що забезпечило широку доступність медичної допомоги пацієнтам з ГІМ завдяки максимально швидкій доставці хворих до клініки з можливістю проведення цілодобового екстреного коронар­ного стентування. На сьогоднішній день в Україні в режимі 24/7 успішно функціонують 42 реперфузійні центри, де понад 50% хворих на ГІМ проводять первинне перкутанне коронарне втручання (ПКВ). Майже 70% пацієнтів доставляється до клініки в перші 6 годин від початку симптомів ГІМ, що відповідає обов'язковому «терапевтичному вікну» для проведення екстреного ПКВ. Середня кількість виконаних пер­винних ПКВ при ГІМ збільшилась у 4 рази у 2018 р. порівняно з 2012 р., досягнувши показника 286 процедур на 1 млн населення. У 2016 р. якісно змінилася структура реперфузійної терапії: зросла загальна кількість реперфузійних процедур за рахунок зменшення частки тромболітичної терапії та зростання частоти використання найбільш ефективного методу – первинного коронарного стентування в пацієнтів з ГІМ. Системні перетворення в структурі надання медичної допомоги хворим на ГІМ сприяли зниженню госпітальної летальності з 14,1% у 2012 р. до 13,81% у 2019 р.

Науменко Л.Ю., Зуб Т.О., Маметьєв А.О. Місце травм ліктьового суглоба в структурі первинної інвалідності населення України

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.266002

Place of injuries of elbow joint in the structure of primary permanent disability among Ukrainian population

     

 

Ключові слова: ліктьовий суглоб, наслідки травм, первинна інвалідність в Україні, популяційне дослідження

Реферат. Місце травм ліктьового суглоба в структурі первинної інвалідності населення України. Науменко Л.Ю., Зуб Т.О., Маметьєв А.О. Незважаючи на бурхливий розвиток травматології та ортопедії, наслідки травм ліктьового суглоба досі мають великий відсоток незадовільних результатів лікування. Розуміння причин інвалідності допоможе визначити недоліки лікування та регулювати програму реабілітації пацієнтів з пошкодженнями ліктьового суглоба. Мета роботи – вивчити структуру первинної інвалідності внаслідок травм ліктьового суглоба серед населення України. Робота виконана за матеріалами звітів обласних центрів медико-соціальної експертизи та міського центру медико-соціальної експертизи м. Києва за 2018 рік. Загалом за звітний період первинно групу інвалідності внаслідок травм верхньої кінцівки було встановлено 1 211 особам у віці старше 18 років, серед них 195 осіб з наслідками травм ліктьового суглоба, таким чином, інтенсивний показник поширеності становив 6,22 випадка на 1 млн дорослого населення. Серед визнаних особами з інвалідністю переважали пацієнти чоловічої статі (70,8%), працездатного віку (94,9%). 10,8% пацієнтів отримали групу інвалідності без терміну переогляду. Причиною інвалідності в 90,8% була побутова травма, у 5,0% – виробнича травма, по 2,1% випало на травму, пов'язану з проходженням військової служби й захистом Батьківщини, та інвалідність з дитинства. Розподіл за групами інвалідності був таким: 90,3% – 3 група інвалідності, 9,2% – 2 група та 0,5% – 1 група. Наслідки травм ділянки ліктьового суглоба за видом травмованої структури мали такий розподіл: переломи суглобових кінців кісток (61,5%), контрактури й анкілози ліктьового суглоба (19,0%), післятравматична невропатія ліктьового нерва (8,7%), ампутації на рівні ліктьового суглоба (6,2%), вивихи передпліччя (3,1%), рани ділянки ліктьового суглоба (1%), пошкодження зв’язок ліктьового суглоба (0,5%). Пацієнти, яким групу інвалідності при первинному огляді на медико-соціальній експертній комісії встановлено з терміном переогляду, мали достатній реабілітаційний потенціал, який дозволить їм відновити функцію ліктьового суглоба та верхньої кінцівки в цілому.

Франчук В.В., Михайличенко Б.В. Методика організації й виконання судово-медичних експертиз за «лікарськими справами»

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.266003

Methodology of the performance of forensic medical examination in cases of medical malpractice litigation

     

 

Ключові слова: судово-медична експертиза, неналежна професійна діяльність медичних працівників, лікарські помилки, методика виконання експертизи

Реферат. Методика організації й виконання судово-медичних експертиз за «лікарськими справами». Франчук В.В., Михайличенко Б.В. Судово-медична експертиза лікувально-діагностичної діяльності є основним джерелом доказів у кримінальних справах, пов'язаних з дефектами надання медичної допомоги. Незважаючи на запровадження в Україні нового Кримінального процесуального кодексу та реформування правоохоронної системи, цей вид експертної діяльності регламентовано недостатньо. Метою статті стало створення уніфікованої методики організації та виконання судово-медичних експертиз за «лікарськими справами». На підставі вивчення національної законодавчої бази, 135 судових рішень та 350 матеріалів кримінальних проваджень, відкритих у зв'язку з професійними правопорушеннями медичних працівників, роз­роблено відповідний алгоритм роботи комісії експертів. Алгоритм складається з чотирьох послідовних етапів: підготовчого, організаційно-інформаційного, аналітично-оцінюючого та заключного. На підготовчому етапі відбувається ознайомлення з матеріалами справи. На організаційно-інформаційному етапі формується склад експертної комісії, призначається доповідач у справі, встановлюється основне захворювання або травма, що мали місце в потерпілої особи, вивчаються відповідні наявній патології літературні дані та нормативні документи, що регламентують надання медичної допомоги в конкретному випадку. На аналітично-оцінюючому етапі з'ясовуються особливості перебігу патологічного процесу в потерпілого, встановлюються допущені дефекти медичної допомоги з розгорнутою їх експертною характеристикою. На заключному етапі експертна комісія складає «висновок експерта», в якому констатує негативні наслідки допущеного дефекту медичної допомоги, встановлює причинно-наслідковий зв'язок та складає обґрунтований висновок про головну причину розвитку несприятливого для пацієнта результату.

ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

Литвин К.Ю., Маврутенков В.В., Якуніна О.М., Чикаренко З.О., Білоконь О.О., Турчин М.О. Синдром Гієна-Барре як раннє ускладнення нової коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 (клінічний випадок)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.266004

Guillain-Barré syndrome as an early complication of a new coronavirus infection SARS-CoV-2 (clinical case)

     

 

Ключові слова: синдром Гієна-Барре, коронавірусна інфекція, полінейропатія

Реферат. Синдром Гієна-Барре як раннє ускладнення нової коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 (клінічний випадок). Литвин К.Ю., Маврутенков В.В., Якуніна О.М., Чикаренко З.О., Білоконь О.О., Турчин М.О. Новий штам коронавірусу SARS CoV-2 здатний уражати будь-який орган та систему організму. Патогенез цих уражень зумовлений як прямим ушкодженням клітин організму вірусом, так і розвитком імунопатологічних реакцій, що можуть призвести до демієлінізуючих захворювань нервової системи. У статті наведено клінічний випадок розвитку синдрому Гієна-Барре, пов’язаного з коронавірусною хворобою, у чоловіка 71 року, який розвинувся після інфікування новим штамом вірусу SARS CoV-2. Чоловік потрапив до лікарні на сьому добу захворювання зі скаргами на непродуктивний кашель, слабкість, лихоманку в межах 37,5-38,7°С, задуху при фізичному навантаженні. Клінічний діагноз було підтверджено наявністю в секреті з носоглотки РНК SARS CoV-2. За даними цифрової рентгенографії визначена наявність інтерстиціальної пневмонії. На тлі лікування стан поступово покращився та на 14 день від початку захворювання був отриманий негативний результат ПЛР (РНК SARS CoV-2 (-)). Однак на 16 добу перебування в стаціонарі (23-24 доба захворювання) діагностовано полінейропатію (синдром Гієна-Барре), тяжкий тетрапарез. Незважаючи на терапію, що проводилась, стан поступово погіршувався через прогресування полінейропатії. На 9-ту добу від появи неврологічних симптомів (25 доба хвороби), на тлі тяжкого неврологічного дефіциту розвинулися явища дихальної та серцево-судинної недостатності, що призвело до загибелі хворого. Показано, що перебіг синдрому Гієна-Барре, який розвинувся після інфікування новим штамом вірусу SARS CoV-2, у цьому випадку має тяжкий перебіг та летальний кінець хвороби. Потрібний пошук клінічних предикторів, які б дозволили спрогнозувати виникнення неврологічних ускладнень у пацієнтів з коронавірусною хворобою.

Сидорчук А.С., Сорохан В.Д., Богачик Н.А., Драгануш А.Д., Фельдман І.В., Грубляк Л.В. Клінічний випадок лептоспірозу в жінки на тлі хронічної алкогольної інтоксикації

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.266005

Clinical case of leptospirosis in a woman against chronic alcohol intoxication

     

 

Ключові слова: лептоспіроз, епідемічний анамнез, професія, фактор ризику, алкогольна інтоксикація, мазки крові

Реферат. Клінічний випадок лептоспірозу в жінки на тлі хронічної алкогольної інтоксикації. Сидорчук А.С., Сорохан В.Д., Богачик Н.А., Драгануш А.Д., Фельдман І.В., Грубляк Л.В. Наведено опис цікавого клінічного випадку лептоспірозної інфекції з професійним шляхом інфікування в жінки похилого віку на тлі зловживання алкогольними напоями. Авторами наголошено на клінічних особливостях цього бактерійного зоонозу, розглянуті аспекти диференційної діагностики лептоспірозу з іншими поширеними інфекційними захворюваннями. Акцентовано увагу на тонкощах детального збору епідеміологічного анамнезу з метою з’ясування та оцінки факторів біоризику контамінування патогенними лептоспірами в умовах певної професійної діяльності. Зазначено необхідність комплексного лабораторно-інструментального дослідження в умовах інфекційного стаціонару, оскільки відтермінування ушпиталення та адекватного лікування здатне погіршувати прогноз на сприятливе завершення клінічного випадку у вигляді одужання. А такі специфічні лабораторні методи верифікації лептоспір у крові хворих, як реакція мікроаглютинації та лізису з набором лептоспір та бактеріо­скопічне дослідження мазку в темному полі, мають високу чутливість і специфічність, тому широко використовуються в клінічній практиці. 

Ткач В.Є., Волошинович М.С., Романчук С.М., Гірник Г.Є., Матковська Н.Р., Козак Н.В. Клінічні випадки фолікулярного дискератозу Дар’є-Вайта

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.3.266006

Clinical cases of Darier-White follicular dyskeratosis

     

 

Ключові слова: хвороба Дар’є, диференціальна діагностика, дерматоскопія, лікування

Реферат. Клінічні випадки фолікулярного дискератозу Дар’є-Вайта. Ткач В.Є., Волошинович М.С., Романчук С.М., Гірник Г.Є., Матковська Н.Р., Козак Н.В. Фолікулярний дискератоз (хвороба Дар’є-Вайта) – спадкова хвороба шкіри, яка зустрічається в практиці лікаря надзвичайно рідко, тому допускаються помилки в її діагностиці. Уперше описана в 1889 році незалежно один від одного двома науковцями: Фердінандом Жаном Дар’є та Джеймсом Вайтом. Хвороба успадковується за аутосомно-домінантним типом з варіабельною пенетрантністю. В основі мутація гена ATP2A2, локалізованого в довгому плечі 12 хромосоми. Хворіють з однаковою ймовірністю як чоловіки, так і жінки, проте клінічні прояви більш виражені в чоловіків. Дебют хвороби – частіше в другому десятилітті життя. Рідко хвороба починається в першому десятилітті й ще рідше після 30 років. Клінічні прояви до 40-50 років повільно прогресують, у старшому віці поступово згасають. Типовими висипаннями є фолікулярні папули, величиною 0,2-0,5 см, жовто-бурого або темно-коричневого кольору, покриті сухими або жирними нашаруваннями у вигляді рогових лусок. На поверхні нашарувань помітні чорні точки-лійки волосяних фолікулів. Папули округлі, щільні, плоскі або сферичні, спочатку ізольовані, з часом зливаються в бляшки. Локалізуються, як правило, на шкірі кінцівок, тулуба, грудній клітці, в міжлопатковій ділянці, великих складках, рідше на шиї, волосистій частині голови, на вушних раковинах, у вушних проходах. Дуже рідко на долонях і підошвах. У 20-30 відсотків висипні елементи локалізуються на слизовій ротової порожнини поряд з ураженням шкіри. Більше ніж у 90 відсотків хворих уражаються нігтьові пластинки у вигляді еритро- та лейконіхії. Інші ймовірні прояви: крихкість, поздовжні гребінці, скалкоподібні крововиливи, виражений піднігтьовий гіперкератоз, що можуть спостерігатись на 2-3-х нігтях чи охоплювати всі нігтьові пластини. При дерматоскопії висипних елементів – типова наявність кількох полігональних, гіллястих, зіркоподібних або округло-овальних жовто-помаранчево-коричневих грудок різного розміру, оточених тонким білуватим ореолом та рожевими малоструктурними ділянками. Прогноз щодо вилікування несприятливий, лікування малоефективне. Подано опис двох випадків хвороби Дар’є-Вайта.