https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189177

Ключові слова: КРОК, Міжнародний іспит з основ медицини, USMLE, модернізація, медична освіта

Реферат. Актуальные направления модернизации учебно-методического и материально-технического обеспечения учебного процесса в области знаний «Здравоохранение» в аспекте адаптации к международным критериям оценивания. Перцева Т.А., Шпонька И.С., Твердохлеб И.В., Потоцкая О.Ю. Одной из важных задач модернизации медицинского образования в Украине является приведение его в соответствие с международными критериями оценивания, что стало особенно актуальным после внедрения в 2018 году Международного экзамена по основам медицины. Целью данной работы было выявить наиболее существенные отличия между международными медицинскими экзаменами (на примере The United States Medical Licensing Examination, USMLE) и отечественной системой лицензионных экзаменов КРОК, и на основе этого определить направления модернизации медицинского образования в Украине для его адекватной адаптации к новым системам оценивания. Наиболее существенными отличиями между двумя системами оценивания являются: формат проведения (на компьютерах / на бумаге); наличие / отсутствие в заданиях цифровых файлов с изображениями и аудиоданными обследований; тематическая направленность тестов в рамках одного / нескольких предметов; разный перечень предметов, по которым распределены задания; в случае с USMLE намного более высокая мотивация сдать экзамен на максимально возможный результат. Для адаптации системы медицинского образования к подобным особенностям необходимо: обеспечивать сту­дентов качественно иллюстрированными учебниками и содержательными базами цифровых данных по каждому профильному предмету; активно использовать изображения (аудио-, видеофайлы) из названных источников во время разбора материала и всех видов контроля (в том числе тестового); налаживать сотруд­ничество между фундаментальными и клиническими кафедрами в процессе разработки тестовых заданий, а также обмена цифровыми материалами для проведения практических занятий. Особое значение имеет синхронизация методических подходов к проведению практических занятий и критериев оценивания не только на теоретических, но и на клинических кафедрах, что позволит сделать процесс обучения более прозрачным и понятным. Подобный комплекс мер поможет не только адаптировать студентов к экзаменам между­народного уровня, но также повысит их заинтересованность и повысит эффективность учебного процесса. Использование цифровых изображений, аудио-, видеофайлов также будет способствовать адекватной подготовке студентов к новым направлениям в медицине, таким как телемедицина и телепатология. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189180

Ключові слова: комбіноване навчання, система управління навчанням, участь у навчальному процесі, студенти, які вивчають сестринську справу, Іранський університет медичних наук

Реферат. Дослідження участі студентів у навчальному процесі при комбінованому навчанні на основі системи управління навчанням. Дарядохт Масрур Роудсар, Хамід Хагані, Афсанех Дехнад, Мойтаба Ганбарі Галесарі, Марьям Гасемі Шуб, Мостафа Акбарян Рокні. Мета і завдання: використання нових методів і власного інтерактивного досвіду може допомогти поліпшити якість і привабливість освіти. Це дослідження було спрямоване на вивчення взаємозв'язку між участю в навчальному процесі студентів-медсестер, які використовують комбіноване навчання на основі системи управління навчанням (СУО), і вивченням ступеня їх участі в навчальному процесі. Метод: описове перехресне дослідження, в якому вивчалась участь студентів за допомогою заповненої ними демографічної інформаційної форми й анкети щодо залучення в навчальний процес. Мета цього дослідження – вивчення факультету сестринської справи та акушерства Медичного університету Ірану, в якому було відібрано 229 студентів-медсестер ІІ-VІ семестрів навчання із загальної кількості, відповідно до критеріїв вступу. Отримані дані були проаналізовані за допомогою програмного забезпечення SPSS версії 23 і рівня значущості менше 0,05, методу описової статистики, неза­лежного t-тесту, одностороннього дисперсного аналізу ANOVA, а також спеціального критерію Шеффе і кореляції Пірсона. Більшість учасників дослідження становили жінки (52,8%) у віці 21-29 років (53,3%), самотні (90%) й уродженці Тегерана (53,7%). Переважна більшість учасників була знайома із системою СУО (75,5%) на середньому рівні або нижче. Більшості нелегко було отримати доступ до системи СУО (56,3%). Тільки 2,2% мали високий ступінь задоволеності, 40,2% – відносну задоволеність, а 57,6% – низький ступінь задоволеності комбінованим навчанням на основі СУО. Середнє і стандартне відхилення оцінки участі в освіті становило 51,16±14,86, а їх поведінкові оцінки – 69,68±16,48, емоційна – 49,56±20,53, а когнітивна підшкала – 38,25±20, 55%. Згідно з результатами дослідження, більшість учасників дослідження в малому ступені задоволена комбінованим навчанням на основі СУО, використання всіх можливостей системи управління навчанням і більш інтерактивна система комбінованого навчання могла б підвищити задоволеність учнів, оскільки більшість попередніх досліджень показали високий ступінь задоволеності комбінованим навчанням. Серед підшкал щодо участі в навчальному процесі, які мають позитивний зв'язок з академічною успішністю, найвищий середній бал мали підшкали поведінкової участі, а найменший – когнітивні підшкали, і це досліджен­ня не показало жодного зв'язку між задоволеністю комбінованим навчанням на основі СУО й участю сту­дента в навчальному процесі.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189182

Ключові слова: необладер, фармакологічна корекція, експеримент in vivo, нові хімічні сполуки

Реферат. Возможности фармакологической коррекции сократительной активности артифициального мочевого пузыря в экспериментальных условиях in vivo. Савчук Р.В., Костев Ф.И., Шматкова Н.В. Целью работы было исследование возможности фармакологической коррекции сократительной активности неоциста mini-pigs in vivo под воздействием новых химических соединений, м-холиноблокатора (соли­фенацина), селективного бета-2-симпатомиметика (гинипрала (гексопреналина)). Необладдер, сформи­рованный из терминального отдела илеум, предварительно денервированный по противобрыжеечному краю, сохраняет перистальтику и, учитывая резкое утолщение мышечного слоя, способен к сократительным реакциям и поддержке тонуса. Новые химические соединения pyrrole-2-carbaldehyde 2-hydroxybenzoylhydrazone (PChBh) и isatin benzoylhydrazone (IBh) в эксперименте in vivo продемонстрировали спазмолитические свойства, направленные на гладкую мускулатуру. Соединение PChBh (I) продемонстрировало более выра­женные расслабляющие свойства в сравнении с соединением IBh (II), снижая базальное давление на фоне КСl на 40,91%, амплитуду сокращений на 30,63%, частоту сокращений на 25,49%. Солифенацин, являясь м-холино­блокатором, наиболее ярко демонстрировал спазмолитические свойства в условиях эксперимента in vivo, снижая гипертонус на 55,23%, амплитуду на 49,31%, частоту сокращений за 10 минут на 57,40%, длительность сокращений на 18,18%. Селективный бета-2-симпатомиметик гексопреналин, используемый ранее для снятия гипертонуса беременной матки, активно влияет на перистальтику кишечника, угнетал гиперактивность артифициального мочевого пузыря на фоне КСl, так базальное давление снизилось на 58,75%, амплитуда сокращений на 39,62%, частота сокращений снизилась на 57,49%, длительность сокра­щений на 54,55%. Препараты из группы м-холиноблокаторов и селективных бета-2-симпатомиметиков про­демонстрировали выраженный спазмолитический эффект в эксперименте in vivo и могут быть использованы в коррекции инконтиненции у пациентов после ортотопической пластики мочевого пузыря. Новые химические соединения pyrrole-2-carbaldehyde 2-hydroxybenzoylhydrazone (PChBh) и isatin benzoylhydrazone (IBh) про­демонстрировали в эксперименте in vitro спазмолитические свойства, а в эксперименте in vivo подтвердили спазмолитический эффект, следовательно, являются перспективными для дальнейшего исследования, определения безопасности и эффективности.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189186

Ключові слова: остеоартроз, гіпотиреоз, больовий поріг, коморбідна патологія

Реферат. Показатели порога болевой чувствительности при экспериментальном остеоартрозе и гипотиреозе. Носивец Д.С. Заболевания щитовидной железы относятся к актуальной проблеме современного общества в связи с широким, постоянным распространением данной патологии и со связанными с этими заболеваниями соматическими, репродуктивными и психическими расстройствами. Негативное влияние гормональной дисфункции щитовидной железы на функциональное состояние органов и систем обусловлено ключевой ролью тиреоидных гормонов в процессах метаболизма. Известно, что метаболические нарушения при заболеваниях щитовидной железы негативно влияют на состояние костной и хрящевой ткани и обуславливают развитие ряда патологических состояний, среди которых, безусловно, важным является остеоартроз. Однако на сегодняшний день недостаточно освещен вопрос изменения порога болевой чувствительности на фоне остеоартроза вследствие функциональной недостаточности щитовидной железы, который имеет ключевое значение при изучении вопросов эффективности и безопасности фармакотерапии этих коморбидных состояний. Автором изучены изменения порога болевой чувстви­тельности у крыс при моделировании остеоартроза и гипотиреоза. В работе использовано 80 крыс, которые были разделены на две экспериментальные группы - контрольную (n=40) и группу животных с экспери­ментальным остеоартрозом и гипотиреозом (n=40). Экспериментальный гипотиреоз воспроизводили путем энтерального введения 0,02% раствора карбимазола, который готовили из расчета 5 мг на 250 мл физиологического раствора и давали с питьевым рационом животных в течение 6 недель. Экспериментальный остеоартроз воспроизводили путем однократного внутрисуставного введения 0,1 мл раствора монойод­уксусной кислоты в коленный сустав, который готовили из расчета 3 мг реактива на 50 мкл стерильного физиологического раствора. Для оценки порога болевой чувствительности крыс на фоне экспериментальных моделей был использован метод электрического раздражения хвоста крысы в стандартной методике. Болевой порог определяли по реакции вокализации при электрокожном раздражении корня хвоста крысы. На основании полученных данных сделаны выводы о негативном влиянии дефицита тиреоидных гормонов на формирование болевого ответа у экспериментальных животных, что свидетельствует об ослаблении реагирования на ноцицептивное влияние, которое проявляется повышением болевого порога. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189191

Ключові слова: хронічне обструктивне захворювання легень, інфекційне загострення, респіраторні вірусні збудники, швидкі імунохроматографічниі тести, мультиплексна ПЛР у реальному часі

Реферат. Инфекционное обострение хронического обструктивного заболевания легких: место и роль респираторных вирусных возбудителей. Фещенко Ю.И., Гаврисюк В.К., Дзюблик И.В., Дзюблик А.Я., Гуменюк Г.Л., Гуменюк Н.И., Капитан Г.Б., Ячник В.А. Для установления распространенности и спектра вирусных возбудителей у больных с инфекционным обострением (ИО) хронического обструктивного заболе­вания легких (ХОЗЛ) обследовано 106 пациентов, которым было проведено вирусологическое обследование с использованием быстрых иммунохроматографических тестов (ИХ-тестов), а также мультиплексной поли­меразной цепной реакции (ПЦР) в реальном времени с одновременной идентификацией 12 респираторных вирусов. Респираторные вирусы, как этиологический фактор ИО ХОЗЛ, идентифицированы у 65,9±4,7% больных. Наибольшую этиологическую значимость за весь период наблюдения среди вирусных возбудителей имели аденовирус и риновирус – в 24,5±6,1% случаев каждый и вирус парагриппа – в 18,4±4,6%. Значительно реже выявляли вирус гриппа А и В – в 8,2±3,9% и в 4,1±2,8% случаев соответственно; респираторно-синци­тиальный вирус и бокавирус – в 6,1±3,4% и метапневмовирус – в 8,2±3,9% случаев. Последние два вида вирусов были выявлены в Украине впервые. Спектр вирусных возбудителей ИО ХОЗЛ зависел от сезонной циркуляции того или иного вида вируса, эпидемиологической ситуации в регионе и особенностей обследованной популяции. Использование современных технологий вирусологической диагностики свидетельствует о ведущей роли респираторных вирусов в этиологии ИО ХОЗЛ, а также позволяет установить этиологический диагноз в короткий промежуток времени – от 10-15 мин. при применении быстрых ИХ-тестов и до 6-8 ч. при исполь­зовании мультиплексной ПЦР в реальном времени, что способствует своевременному назначению адекватного этиотропного лечения.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189194

Ключові слова: оксид азоту, FeNO, смог, тверді частинки, діти, запалення дихальних шляхів, астма

Реферат. Оцінка концентрації оксиду азоту в повітрі, що видихається (FeNO), у дітей молодшого шкільного віку в Кракові і Ружомбероці у зв'язку із забрудненням повітря в цих містах. Чубай-Коваль М., Фрідігер Т., Полчік-Ястшоб М., Соколовський М., Худакова З. Вимірювання оксиду азоту (FeNO), що видихається,  є визнаним біомаркером у виявленні та моніторингу запальних інфекцій дихальних шляхів, у тому числі астми. Завдяки своїй простоті і неінвазивності він все ширше застосовується в діагностиці дітей. Нечисленні дослідження вказують на зв'язок між FeNO і забрудненням атмосферного повітря. Мета цього дослідження – вимірювання FeNO у дітей 8-9 років у містах Краків та Ружомберок і зіставлення результатів цих вимірювань з рівнем забруднення повітря в діапазоні PM10 і PM2,5. Досліджувану групу склали 250 дітей у віці 8-9 років (125 у Кракові і 125 у Ружомбероці), учнів третіх класів початкової школи. Вимірювання були проведені відповідно до існуючих стандартів із застосуванням аналізатора MediSOFT, Бельгія з одноразовою насадкою з антибактеріальним фільтром. Результати вимірювань сто­сувалися концентрацій твердих частинок у повітрі PM10 і PM2,5. У групі з 125 дітей, що беруть участь у дослідженні в Кракові, рівні FeNO були нормальними в 104 (83,2%) дітей і підвищеними в 21 (16,8%) дитини. Протягом періоду дослідження середня концентрація PM10 становила 55,7 мкг/м³, а PM2,5 - 37,0 мкг/м³. У групи 125 дітей, обстежених у Ружомбероці, рівні FeNO були в нормі (5-20 год/млрд) у 114 (91,2%) дітей і підвищеними (21-55) в 11 дітей (8,8%). Протягом періоду дослідження середня концентрація PM10 становила 24,1 мкг/м³, а PM2,5 – 15,4 мкг/м³. Як видно з порівняння, у Кракові зареєстровано підвищення рівнів FeNO в 1,9 раза більше, ніж у Ружомбероці (18,6 проти 8,8%), і в межах сильно збільшених значень (> 50 частин на мільярд) ця різниця була в 4 рази більше (3,2% проти 0,8%). Ці результати корелюють з рівнями PM10 і PM2,5 в Кракові, які відповідно в 2,3 і 2,4 раза вище, ніж у Ружомбероці.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189196

Ключові слова: функціональні розлади жовчного міхура та сфінктера Одді, рівень експресії мікроРНК-4714-3p, холеретична терапія, урсодезоксихолева кислота, діти

Реферат. Вплив холеретичної терапії на рівень експресії мікроРНК-4714-3p у дітей з функціональними розладами жовчного міхура та сфінктера Одді. Абатуров О.Є., Бабич В.Л. Значна розповсюдженість та можливість трансформації функціональних порушень в органічну патологію зумовлюють актуальність дослідження кластеру функціональних розладів жовчного міхура та сфінктера Одді (ФР ЖМ та СФО) у дітей. Дослідження щодо властивостей урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) змінювати активність генерації деяких мікро-РНК при різних захворюваннях гепатобіліарної системи набули важливого значення з огляду на доказовість впливу на цей процес. Мета роботи: визначити вплив холеретичної терапії з додаванням препаратів УДХК на рівень експресії мікроРНК-4714-3p при ФР ЖМ та СФО в дітей. Матеріали та методи. Обстежено 70 дітей з ФР ЖМ та СФО віком від 4 до 14 років. До основної групи увійшло 50 дітей, які отримували стандартну терапію в поєднанні з УДХК. Групу порівняння склали 20 пацієнтів, які отримували стандартну терапію без УДХК. Молекулярно-генетичне дослідження проведено з визначенням рівня експресії мікроРНК-4714-3p у сироватці крові до початку й після закінчення лікування методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі зі зворотньою транскрипцією згідно з протоколом TaqMan Gene Expression Assays. Результати. Встановлено взаємозв'язок між основними анамнестичними даними, зумовлюючими чинниками розвитку, клінічно-параклінічними параметрами перебігу ФР ЖМ та СФО та рівнем експресії мікроРНК-4714-3p у сироватці крові дітей до проведення терапії. Визначено позитивний взаємозв'язок профілю експресії мікроРНК-4714-3p зі зниженням скоротливості жовчного міхура (r=+0,36; р<0,05). У дітей з ФР ЖМ та СФО після проведеної терапії в поєднанні з УДХК середнє значення рівня експресії мікроРНК-4714-3p у сироватці крові було вірогідно нижче, ніж до терапії (1,93±0,58 УО та 5,56±1,50 УО відповідно). Виявлено позитивний кореляційний взаємозв'язок між рівнем експресії мікроРНК-4714-3p та рівнем активності лужної фосфатази у крові дітей з ФР ЖМ та СФО після терапії з додаванням УДХК (r=+0,33; р<0,05). Кореляційних взаємозв'язків між рівнем експресії мікроРНК-4714-3p та анамнестичними, клініко-параклінічними параметрами в дітей із ФР ЖМ та СФО після лікування без УДХК не було виявлено. Висновки. Вплив УДХК при лікуванні функціональних розладів жовчного міхура та сфінктера Одді в дітей призводить до зниження профіля експресії мікроРНК-4714-3p та супроводжується появою прямого кореляційного взаємозв'язку між зниженим рівнем експресії мікроРНК-4714-3p та зниженою активністю лужної фосфатази в сироватці крові.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189197

Ключові слова: цукровий діабет, невропатичний біль, екстракція виноградних кісточок, гаряча пластина, стрептозоцин

Реферат. Вивчення впливу екстракту виноградних кісточок на біль при невропатії в мишей з діабетом, який викликаний стрептозотоцином. Юрт А., Кексал Б., Гюрбюз П., Йлдіз А., Варді Н., Алчін Е. Цукровий діабет – складна й серйозна проблема для здоров'я, яка пов'язана з периферичною невропатією. Вона викликає втрату чуттів, поколювання і біль. Діабетична периферична невропатія (ДПН) уражає 236 мільйонів осіб у всьому світі. Отже, існує необхідність досліджувати альтернативні способи лікування з акцентом на ДПН. Флавоноїди мають потенціал щодо больового синдрому через їх проникність, характерну для капілярної системи мікроциркуляції, зниження артеріального тиску. Флавоноїди є у виноградних кісточках. Основні флавоноїди виноградних кісточок включають проантоціанідини, які можуть бути ефективним засобом при лікуванні болю при ДПН. Метою цього дослідження є вивчення впливу екстракту виноградних кісточок на біль при невропатії в мишей з діабетом, викликаним стрептозотоцином. У дослідженні використовували 50 мишей віком 8 тижнів штаму BALB-C у п'яти різних групах (контроль, діабетичний контроль, контроль +25 мг/кг, діабет + 25 мг/кг і діабет +50 мг/кг). Щоб викликати діабет у тридцяти з цих тварин, внутрішньочеревинно вводили одноразову дозу стрептозотоцину (180 мг/кг). Після того, як спостерігався діабет, екстракт виноградних кісточок (25 мг/кг і 50 мг/кг маси тіла) вводили пероральним зондом у трьох групах (контроль + 25 мг/кг, діабет +25 мг/кг і діабет +50 мг/кг ) протягом шести тижнів. На прикінці другого та шостого тижнів виконували вимірювання порога болю в тесті гарячою пластиною відповідно до заздалегідь визначеної моделі термічного болю. Також були досліджені тканини сідничного нерва і черевної аорти від тварин. У результаті вимірювань на гарячій пластині порогові значення болю в тварин у групі діабету +50 мг/кг значно відрізнялися від вимірювань у тварин у контрольній групі в перших вимірах і від тварин у групі діабету +25 мг/кг у групі при других вимірах (р<0.05). Однак порогові значення болю у тварин у групі діабету +25 мг/кг значно відрізнялися від значень у тварин у контрольній групі +25 мг/кг і контрольній групі. Це означає, що порогові значення болю у тварин у групах діабету +50 мг/кг і діабету +25 мг/кг були значно нижче, ніж значення у тварин в інших групах. Результати гістологічних досліджень показали, що дегенерації мієлінового шару й аксонів у контрольній групі з діабетом значно зменшилися в групах діабету +50 мг/кг і діабету +25 мг/кг. Більше того, дегенерації тканин аорти тварин у групі діабету не спостерігалося у тварин з діабетом +50 мг/кг, за винятком запалення адвентиціальної оболонки. Можна сказати, що екстракт вино­градних кісточок знижував поріг невропатичного болю в мишей з діабетом, який викликаний стрепто­зотоцином, і запобігав дегенерації мієлінового шару й аксонів, а також тканин аорти.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189260

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, хронічне обструктивне захворювання легень, амбулаторне добове моніторування артеріального тиску, пульсоксиметрія, 6-хвилинний тест з ходьбою

Реферат. Артеріальна гіпертензія з коморбідним хронічним обструктивним захворюванням легень: взаємний зв’язок між толерантністю до фізичного навантаження і структурно-функціональним станом серця. Буртняк Т.З., Потабашній В.А., Фесенко В.І. Метою дослідження було встановити взаємозв’язок між толерантністю до фізичного навантаження, сатурацією крові киснем та структурно-функціональним станом серця у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). До дослідження включено 120 пацієнтів з АГ І-II стадії 1, 2 та 3 ступеня у поєднанні з ХОЗЛ 2 і 3 ступеня та клінічними групами A, B, C, D, які склали групу 1; група 2 – 30 пацієнтів з есенціальною АГ та група 3 – 30 пацієнтів з ХОЗЛ; 4 група – 30 практично здорових осіб, репрезентативних за віком та статтю. Методи дослідження включали загальноклінічне обстеження (збір скарг, анамнестичні дані) та інструментальні методи дослідження: електрокардіографію (ЕКГ), ехокардіографію (ЕхоКГ), офісне вимірювання артеріального тиску (АТ) та його добовий моніторинг (АМАТ), спіро­метрію, пульсоксиметрію (SpO2), тест 6-хвилинної ходьби (6-ХТзХ). Обстежено 120 осіб з АГ І-ІІ стадії, АГ 1 ступеня встановлена в 19 (15,8%), 2 ступеня – у 83 (69,2%) і 3 ступеня – у 18 (15%) пацієнтів відповідно. ХОЗЛ клінічної групи А діагностована в 10 (8,3%), B – у 51 (42,5%), C – у 18 (15%) і D – у 41 (34,2%) пацієнта відповідно. Найбільш поширеними були АГ 2 ступеня з ХОЗЛ клінічної групи В – 35 (29,2%) випадків та D – 31 (25,8%) випадок. Середньодобовий систолічний АТ (САТ)  у пацієнтів основної групи становив 165 [144;178] мм рт. ст., а діастолічний АТ (ДАТ) – 103 [94;111] мм рт. ст. Середньоденний САТ становив 160 [140;180] мм рт. ст., а ДАТ – 105 [93;117] мм рт. ст. відповідно. Середньонічний САТ – 165 [155;175] мм рт. ст., ДАТ – 100 [95;105] мм рт. ст., ЧСС 83 [76; 88] хв., ЧД 21 [19;24] хв. Зниження індексів хронотропного резерву (ІХР) та інотропного резерву (ІІР) та індексу навантаження свідчать про підвищення потреби міокарда в кисні при фізичному навантаженні. Наявна зворотня кореляція ІІР з САТ у спокої (r= –0,42; p˂0,05) та пряма кореляція з віком (r=0,28; p˂0,05), що достовірно відрізняється від показників контрольної групи. Виявлено пряму кореляцію між подвійним добутком (ПД) до і після навантаження (r=0,43; p˂0,05), що вказує на зростання споживання міокардом кисню. Виявили пряму кореляцію між ЛП і ОФВ1/ФЖЄЛ (r=0,32; p˂0,05), що може свідчити про вплив вираженості бронхіальної обструкції на рівень переднавантаження ЛШ у пацієнтів з АГ у поєднанні з ХОЗЛ. Зворотня  кореляція між відносною товщиною стінки ЛШ (ВТСЛШ) і ОФВ1/ФЖЄЛ (r= –0,32; p˂0,05) вказує на внесок порушень бронхіальної прохідності і внутрішньогрудного тиску з рівнем АТ, у розвиток концентричного ремоделювання і гіпертрофії ЛШ. Зворотня кореляція між ударним об’ємом (УО) і тестом оцінки ХОЗЛ (ТОХ) (r= –0,32; p˂0,05) вказує на  додатковий вплив клінічної тяжкості ХОЗЛ на центральну гемодинаміку в пацієнтів з АГ. Цей взаємозв’язок між вентиляційними та гемодинамічними параметрами підтверджується зворотньою кореляцією ЧСС і ФЖЄЛ (r= –0,33; p˂0,05)), кінцево-діастолічним розміром (КДР) ЛШ і ТОХ (r= –0,24; p˂0,05)), УО і модифікованою шкалою задишки (мМДР) (r= –0,42; p˂0,05), ТОХ і тривалістю пачко-років (r=0,33; p˂0,05), зворотньою кореляцією між ТОХ та мМДР та показниками ОФВ1, ФЖЄЛ та ОФВ1/ФЖЄЛ (r= –0,40; p˂0,05 та r= –0,45; p˂0,05) відповідно. Лінійний  регресійний аналіз  показав, що зміни УО ЛШ, КДР ЛШ та SpO₂  є незалежними предикторами погіршення стану пацієнта  згідно з ТОХ (p˂0,05). Пряма кореляція встановлена між десатурацією (ΔSpO₂) та ΔПД (r=0,48) та зворотня з ΔСАТ (r=-0,29), 6-ХТзХ (r=-0,45), ІХР (r=-0,34) та ІІР (r=-0,29), що свідчить про виражений вплив гіпоксемії на стан гемодинаміки в пацієнтів з АГ у поєднанні з ХОЗЛ. Комплексне визначення кардіореспіраторного резерву за тестом 6-хвилинної ходьби, пульсоксиметрією та амбулаторним добовим моніторуванням артеріального тиску в пацієнтів з АГ у поєднанні з ХОЗЛ дає можливість встановити дезадаптацію організму до фізичних навантажень за рахунок гіпоксемії, зменшення індексів хроно- та інотропного резервів, що є показанням для призначення відповідної терапії. У пацієнтів з АГ у поєднанні з ХОЗЛ рівень десатурації, ударний об’єм, кінцево-діастолічні параметри лівого шлуночка, максимальний розмір і об’єм лівого передсердя, а також ремоделювання лівих відділів серця у концентричному напрямку можуть розглядатися в якості незалежних предикторів прогнозу. Тест 6-хвилинної ходьби з визначенням десатурації можна використовувати як додатковий метод персоналізації реабілітаційних заходів у пацієнтів з АГ у поєднанні з ХОЗЛ.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189264

Ключові слова: β-гемолітичний стрептокок групи А, тонзилофарингіт, діти, антибактеріальна терапія

Реферат. Вплив антибактеріальної терапії на клінічний перебіг стрептококового тонзилофарингіту в дітей. Гайдук Т.А., Чергінець А.В., Шостакович-Корецька Л.Р. Метою цієї роботи було визначити вплив антибактеріальної терапії (АТ) на клінічний перебіг стрептококового тонзилофарингіту (СТФ) у дітей залежно від термінів її призначення, адже дані щодо необхідності початку антибактеріальної терапії в перші дні хвороби для досягнення ефекту є суперечливими. Проведено ретроспективний аналіз медичних карт стаціонарного хворого на клінічній базі КЗ «МКЛ №21 ім. професора Є.Г. Попкової» ДОР» м. Дніпро в період із січня 2016 по грудень 2018 року. Критеріями залучення до дослідження були: 1) діагноз - тонзилофарингіт; 2) вік пацієнта від 3 до 18 років; 3) виключення альтернативного діагнозу (дифтерія, інфекційний мононуклеоз, скарлатина); 4) відсутність ускладнень; 5) позитивні результати культурального дослідження мазка з ротоглотки на β-гемолітичний стрептокок групи А (GAS) (Streptococcus pyogenes). До дослідження було залучено 109 медичних карт дітей, хворих на СТФ. Залежно від термінів початку раціональної АТ усіх пацієнтів було розподілено на 5 груп. Першу склали 27 дітей, які отримували АТ з 1-ї доби захворювання, 2-у - 48 дітей (АТ з 2-ї доби), 3-ю - 17 дітей (АТ з 3-ї доби) та четверту – 7 дітей (АТ з 4-ї доби), 5-ту - 10 дітей (АТ з 5-ї доби). Оцінка клінічної симптоматики здійснювалась при огляді пацієнта за основними об’єктивними та суб’єктивними симптомами СТФ. Це було ретроспективне відкрите порівняльне дослідження. Усі пацієнти отримали повний рекомендований курс АТ СТФ. Проведене дослідження показало відсутність значущих відмінностей у зменшенні клінічних симптомів СТФ незалежно від термінів призначення антибактеріальної терапії (на 1-5 дні від початку захворювання) майже в половини пацієнтів зі СТФ. Таким чином, наші дані співпадають з більш ранніми дослідженнями, в яких повідомляється, що антибактеріальна терапія має незначний вплив на клінічний перебіг СТФ у дітей і має за мету, передусім, профілактику ускладнень. Ми вважаємо, що антибіотикотерапія має призначатися тільки для запобігання пізнім ускладненням у випадках тонзилофарингіту в дітей лише з підтвердженою етіологією GAS, і пропонуємо широке застосування шкали McIsaac, експрес-тесту на стрептокок (RST) та бактеріологічне дослідження мазка з ротоглотки для підтвердження етіології GAS у дітей з тонзилофарингітом з метою зниження частоти надмірного використання антибіотиків.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189299

Ключові слова: хронічна ішемія мозку, фактори ризику,  коморбідність, індекс коморбідності Charlson модифікований

Реферат. Профіль коморбідності при  хронічній  ішемії мозку  на фоні мультифокального атеросклерозу. Дзяк Л.А., Росицька О.А. Мета дослідження – оцінити профіль коморбідності у хворих з хронічною ішемією мозку на тлі мультифокального атеросклерозу. У дослідження включено 137 хворих у віці від 40 до 84 років з хронічною ішемією мозку (ХІМ) на тлі мультифокального атеросклерозу, які були розподілені на три клінічні групи  залежно від локалізації ураження судинних басейнів стенозуючим атеросклерозом. Проводилась оцінка профілю коморбідності і ступеня її тяжкості за допомогою індексу Charlson у модифікації R.A. Deyo (1992 г.). У хворих з ХІМ незалежно від поєднання уражених атеросклерозом судинних басейнів переважав тяжкий ступінь коморбідності - індекс коморбідності (ІК) Charlson становив переважно> 5 балів (84,7% випадків). При аналізі ІК у вікових категоріях залежно від поєднання атеросклеротичного ураження судинних басейнів встановлено, що коморбідність тяжкого ступеня (ІК> 5) була представлена переважно особами старшої вікової групи (60-74 роки), а коморбідність середнього ступеня тяжкості (ІК ≤5) - особами середньої вікової групи (45-59 років). Різниця медіани на 3 бали при оцінці середнього значення індексу коморбідності з урахуванням віку показала, що вік, як фактор ризику, що не модифікується, в 1/3 випадків визначає індекс коморбідності, який залежить від кількості судинних басейнів, уражених атеросклерозом.  У 2/3 же випадків - це коморбідна патологія, яка модифікується. Оцінка ІК у клінічних групах з урахуванням характеру перебігу захворювання достовірно (p <0,05) показала залежність між кількістю уражених атеросклерозом судинних басейнів, тяжкістю клінічного перебігу ХИМ і ступенем тяжкості коморбідності. Ступінь тяжкості коморбідності, що оцінюється за індексом Charlson у модифікації R.A. Deyo, залежить від віку і визначає характер атеросклеротичного ураження, а також тякість клінічного перебігу ХИМ. Оцінка профілю та тяжкості коморбідності дає можливість впливати на характер розвитку і перебіг ішемії мозку, яка зумовлена системним атеросклеротичним ураженням судинної системи.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189309

Ключові слова: тривожність, дівчата-підлітки, технології спілкування, сенсорно-колірне сприйняття

Реферат. Особливості емоційного портрету дівчат-підлітків у розрізі їх колірно-сенсорного сприйняття до сучасних технологій спілкування та стану тривожності Височина І.Л., Авраменко І.В., Крамарчук В.В., Яшкіна Т.О. Ця робота є продовженням попередніх досліджень з питань взаємозв'язку високої тривожності і використання сучасних електронних засобів спілкування. Метою цього дослідження було визначити особливості емоційного портрета дівчаток-підлітків у розрізі їх колірно-сенсорного сприйняття сучасних технологій спілкування та залежно від їх рівня тривожності. У дослідженні взяли участь 136 дівчаток у віці 17 років (на момент проведення анкетування). Усі респонденти оцінювалися за стандартизованими дійсними психологічними методиками (методика САН (самопочуття, активність, настрій), тест колірних відносин (ТЦО), методика «багатовимірної оцінки дитячої тривожності» (МОДТ), особистісна шкала проявів тривоги Taylor у модифікації Норакідзе). Робота містить авторську анкету з приводу тривалості перебування в сидячому положенні; часу, проведеного перед екраном мобільного телефона, планшета, ноутбука, ПК; проблем у стосунках з батьками. Дослідження було проведено згідно з біоетичними принципами і положеннями Гельсінської декларації та GCP. У ході роботи доведено, що час, проведений біля екранів електронних пристроїв (телефон, планшет, ноутбук, ПК) більше 6 годин на добу, є значущим фактором, що є предиктом емоційних порушень у дівчаток-підлітків за рахунок зриву механізмів компенсації і формування високого рівня особистісної тривожності, появи ахроматичних сенсорно-колірних асоціацій у між­особистісних взаємодіях, загострення внутрішньосімейних конфліктів з батьками, що разом свідчить про дезадаптацію і вимагає розробки коригуючих програм.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189327

Ключові слова: хронічна кропив'янка, імуноглобуліни E, омалізумаб

Реферат. Современные подходы к лечению часто рецидивирующей крапивницы. Дитятковская Е.М., Бендецкая Ю.В., Родкина И.А., Недогибченко Н.А. В статье приведены обобщенные материалы по этио­логии, патогенезе, классификации, клинических проявлениях и лечении хронической крапивницы. Пронализовано ведение пациентов с данной патологией в Днепровском аллергологическом центре. Для оценки показателей качества жизни использовался опросник СКИНДЕКС-29 (имеет три раздела: симптомы, эмоции и функции). Физические симптомы включают шесть пунктов: болезненность, жжение или покалывание, зуд, неприятные ощущения при контакте с водой, раздражение кожи, чувствительность. Эмоциональная сфера характе­ризуется такими десятью пунктами, как: обеспокоенность состоянием кожи, чувство подавленности, чувство стыда; беспокойство о том, что от кожного заболевания могут остаться рубцы; переживания об ухудшении состояния кожи; тревожное настроение; смущение, чувство униженности; раздражение по поводу состояния кожи; неприятие себя. Раздел «Функции» - имеет двенадцать пунктов: качество сна, работа и хобби, социальная активность, сексуальная жизнь; одиночество; усталость, нежелание выходить из дома, ограничение близости с другими людьми; сложность в осуществлении повседневной деятельности; сложность при проявлении чувств; препятствие создавать отношения с окружающими, ограничение тесного общения с родственниками. Также обследовали систему желудочно-кишечного тракта: фибро­гастро­дуоденоскопия с определением Нelicobacter рylori, ультразвуковая диагностика органов брюшной полости, интенсивность клинической симптоматики определялась по шкале UAS7. Успешно прошли лечение пятнадцять больных (из них восемь женщин и семь мужчин) с помощью омализумаба. Средний возраст составлял 39,1±3,6 года. Средний стаж заболевания у больных – 5,1±0,9 года. Интенсивность симптомов определялась до лечения, после первой и второй инъекции Омализумаб. Уже после первой инъекции отмечали положительную динамику. Клинический эффект наступал через 72 часа. Статистическую обработку результатов исследования проводили с использованием программного продукта Statistica v.6.1^®. (StatSoft, CША). Включение омализумаба является эффективным методом лечения хронической крапивницы при отсутствии эффекта от антигистаминных препаратов.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189360

Ключові слова: хронічний гепатит С, дефіцит вітаміну D

Реферат. Сравнительный анализ содержания витамина D у больных хроническим вирусным гепатитом С и здоровых. Шостакович-Корецкая Л.Р., Николайчук М.А., Будаева И.В., Шевченко-Макаренко О.П., Литвин К.Ю., Белецкая С.В. Из научных литературных источников известно, что витамин D помогает поддерживать важнейшие функции иммунной системы, есть данные о его роли в воспалительных и метаболических заболеваниях печени, в том числе при инфицировании вирусом гепатита С. Цель – выявить витамин D – статус у больных с хроническим вирусным гепатитом С по сравнению со здоровыми. В обследовании приняли участие 100 больных хроническим вирусным гепатитом С (основная группа) и 30 практически здоровых лиц с отсутствием вируса гепатита С (контрольная группа). Уровень 25(ОН)D в сыворотке крови изучали с помощью иммунохимического метода с электрохемилюминесцентной детекцией. Для верификации диагноза дефицита и недостаточности витамина D использовали классификацию (M.F. Holick, 2011), принятую международным институтом медицины и комитетом эндокринологов по созданию установок по клинической практике. Дефицит витамина D обнаружен у 44% лиц с хроническим вирусным гепатитом С основной группы (средний показатель гидроксикальциферола – 14,36±4,12 нг/мл). В контрольной группе дефицит витамина D установлен в 6,6% (средний показатель – 17,5±8,52 нг/мл). Средний показатель дефицита витамина D в основной группе был несколько ниже соответствующего показателя в контрольной группе. К факторам, которые влияют на метаболизм витамина D у больных хроническим вирусным гепатитом С, относится недостаточный уровень витамина D в сыворотке крови.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189372

Ключові слова: ВІЛ-інфіковані, непсихотичні психічні розлади, девіантна поведінка, депресія, тривога, психопатологічна симптоматика

Реферат. Прогнозирование вероятности возникновения девиантного поведения среди инфицированных вирусом иммунодефицита человека с непсихотическими психическими расстройствами на основании множественного логистического анализа. Гненная О.Н. Сосуществование психопатологических симптомов с ВИЧ / СПИД связано с отягощением их состояния вероятностью возникновения девиантного поведения. Цель исследования – оценка вероятности возникновения девиантного поведения у ВИЧ-инфицированных с непсихотическими психическими расстройствами. Проведенное комплексное клинико-психодиагностическое обследование 114 ВИЧ-инфицированных пациентов с непсихотическими психическими расстройствами, включающее клинико-диагностическое интервью, патопсихологические и экспериментально-психологические методы исследования, в частности методику Ч.Д. Спилбергера в модификации Ю.Л. Ханина (STAI - State-Trait Anxiety Inventory) для оценки уровня тревожности, опросник Бека (Beck Depression Inventory - BDI-II) для оценка уровня депрессивной симптоматики, SCL-90-R методику (Symptom Checklist 90-Revised) для оценки психиатрических симптомов. Статистическую обработку результатов проводили с использованием методов описательной и аналитической статистики, реализованных в программном продукте STATISTICA 6.1 (StatSoftInc., Серийный № AGAR909E415822FA). Частота и выраженность депрессии и тревожности у ВИЧ инфицированных является существенной и превышает в 3,4 - 4 раза соответствующие показатели здоровой украинской популяции. Тревожные, депрессивные и другие психопатологические симптомы согласно шкал SCL90-R (за исключением обсессивно-компульсивной шкалы), более выражены у ВИЧ-инфицированных с деструктивным поведением, чем у пациентов без ее признаков. Доля пациентов с тяжелыми симптомами дистресса (GSI> 1) среди ВИЧ-инфицированных составляет 66,7% и увеличивается до 94,1% у больных с деструктивными формами поведения. Шансы появления девиантного поведения у ВИЧ инфицированных с непсихотическими психическими расстройствами повышаются при GSI> 1 в 20,0 раз (95% ДИ 5,63 - 71,07), при наличии депрессивной симптоматики – в 6,76 раза (95% ДИ 2,16 - 21,18), и при высоком уровне личностной тревожности – в 4,61 раза (95% ДИ 2,05 - 10,40). Психопатологическая симптоматика людей с ВИЧ-стату­сом характеризуется повышенными показателями депрессии и тревоги, соматизации, наличием парано­идальных идей, межличностной сензитивности. У пациентов, имеющих признаки девиантного поведения, выразительность данных расстройств и индекса тяжести психопатологической симптоматики существенно выше (р<0,001) по сравнению с пациентами, которые не имеют такой характеристики. Согласно логис­тической прогностической модели, шанс развития девиантного поведения существенно возрастают при увеличении индекса общей тяжести состояния психопатологической симптоматики, при повышении уровня деп­рессии и уровня личностной тревожности. В связи с этим, при оказании медицинской помощи ВИЧ-инфи­цированным нужно учитывать их потребности в психокоррекции для предупреждения девиантного поведения.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189601

Ключові слова: військовослужбовці, партнери, ветерани, ПТСР, інтервенції

Реферат. Непсихотические психические расстройства у лиц, подвергшихся психосоциальному стрессу в условиях военного конфликта. Юрьева Л.Н., Шустерман Т.И., Лихолетов Е.А. Партнеры военных вете­ранов с посттравматическим стрессовым расстройством (ПТСР) и другими непсихотическими психическими расстройствами могут испытывать трудности с преодолением стресса, благополучием и вторичной травмой. Существуют различные интервенции с участием партнеров, но не во многих из них уделяется должное внимание их благополучию. Целью данной статьи являлось проведение систематического лите­ратурного обзора ряда вмешательств с анализом полученных результатов. Проведен систематический поиск литературы, в результате которого для анализа были отобраны 25 вмешательств. Критериями отбора вмешательств были наличие ПТСР у ветерана, участие партнера во вмешательстве и направленность интервенции на улучшение благосостояния самих партнеров. Групповые вмешательства, выездные занятия в интернатах (ретритах), семейные терапии и интернет-вмешательства были основными видами интер­венций. В 21 исследовании сообщалось о результатах благополучия по данным рандомизированных контро­лируемых испытаний (РКИ), предварительной оценки и клинических случаев. В большинстве вмеша­тельств сообщалось об улучшении благополучия партнеров, хотя проведенных достоверных контролируемых иссле­дований было недостаточно. Только два вмешательства были направлены исключительно на партнеров. Наиболее распространенной особенностью вмешательств было проведение психообразовательной работы с акцентом на таких темах, как общение, решение проблем и регулирование эмоций. В большинстве работ описаны преимущества групповых процессов (социальная поддержка и нормализация) у партнеров, которые делились друг с другом опытом. Таким образом, существующий спектр форматов мероприятий по улучшению состояния военных партнеров должен быть расширен за счет проведения более надежных экспериментальных исследований, направленных непосредственно на благополучие партнеров. Последующее изучение их эффективности может послужить мощным ресурсом для дальнейших интервенций не только для ветеранов, но и для самих партнеров.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189603

Ключові слова: рак шийки матки, променева терапія, пізні променеві ускладнення, променевий цистит, променевий ректит

Реферат. Клинико-лабораторный портрет больных раком шейки матки с поздними радиационными осложнениями лучевого лечения. Красносельский Н.В., Гладких Ф.В., Кулинич Г.В., Севастьянова В.С. По данным Национального канцер-реестра Украины, рак шейки матки (РШМ) занимает второе место среди онкологических заболеваний женщин репродуктивного возраста и первое место (14,1% всех случаев) в структуре смертности от злокачественных новообразований женщин в возрасте 18-29 лет, а совокупно от указанной патологии в Украине ежегодно умирает почти 1,7 тыс. женщин. Ведущую роль среди методов лечения данной патологии играет лучевая терапия. В свою очередь, увеличение срока выживаемости после проведенного курса комбинированного лечения вызывает рост абсолютного числа больных с небла­гоприятными последствиями лечения, в частности поздними лучевыми осложнениями (ПЛО). Проведен ретроспективный анализ 254 историй болезней пациенток со злокачественными новообразованиями шейки матки (127 пациенток с ПЛО и 127 пациенток без ПЛО). В зависимости от характера генеза ПЛО установлено, что у 95,3% пациенток имели место воспалительные изменения (атрофический лучевой цистит, лучевой ректит, лучевой энтероколит, лучевой ретросигмоидит и др.), в 32,3% – ПЛО фибротического генеза (внутритазовый лучевой фиброз, стеноз мочеточников, фиброз кожи и подкожной клетчатки полей облучения и др.), в 25,2% – дегенеративные ПЛО (лучевые язвы, свищи и др.) и в 30,7% – гематологические ПЛО. Проведенный сравнительный анализ клинико-лабораторных показателей пациенток до и после лучевого лечения по поводу РШМ показал, что в качестве прогностических факторов развития ПЛО заслуживают внимания повышение показателей гематокрита и фибриногена. Также установлено, что наличие лабора­торных признаков цитолитического синдрома (повышение уровня АсАТ, мочевины и общего белка) у пациентов, больных РШМ, перед проведением ПТ может быть предпосылкой формирования ПЛО. Кроме того, показано, шо наличие сопутствующих отягчающих заболеваний эндокринной системы, системы крови, костно-мышечной системы, нервной системы и органов пищеварения статистически достоверно (р<0,05) повышает риск возникновения ПЛО у больных РШМ, в 20,2; 7,0; 2,3; 1,8 и 1,6 раза соответственно.

{

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189605

Ключові слова: пірсинг порожнини рота, пірсинг язика, пірсинг губ, ускладнення, анкетування, студенти-стоматологи

Реферат. Пирсинг полости рта – новый вызов в стоматологии. Самойленко А.В., Орищенко В.Ю., Стрельченя Т.Н., Стрельченя О.В. Популярность пирсинга полости рта среди молодых людей растет во всем мире. Пирсинг полости рта приводит к многочисленным осложнениям, частота которых будет увеличиваться по мере роста его распространенности в Украине. Тем не менее, не все знают о его потенциальных рисках, местных и системных осложнениях, развивающихся вскоре после или намного позже после процедуры пирсинга. Стоматологи должны быть готовы информировать носителей орального пирсинга или тех, кто только планирует сделать этот вид боди-арта,  о потенциальных  побочных эффектах и возможных оральных, стоматологических и системных осложнениях. Однако в отечественной литературе данных об  осложнениях пирсинга полости рта явно недостаточно.  Цель исследования: изучение возможных осложнений пирсинга полости рта; анализ  осознания выпускниками-стоматологами угрозы для здоровья орального пирсинга. Обследовано 36 молодых женщин с пирсингом полости рта (37 случаев), обратившихся на кафедру терапевтической стоматологии Днепропетровской медицинской академии. Средний возраст пациентов составил 22,3 года. Все пациенты клинически и рентгенологически обследованы.  Проведено анкетирование 200 студентов Днепропетровской медицинской академии на предмет их знаний о пирсинге полости рта. Непосредственные осложнения орального пирсинга включали боль (58,3%), отек (47,2%) и кровотечение (11,1%) как наиболее характерные. Отдаленные осложнения были связаны с локализацией  пирсинга и регистрировались в 81,1% случаев. Длительное время ношения пирсинга увеличивает распространенность осложнений. Чаще всего наблюдались отколы и трещины зубов (35,1%), рецессия десен (29,7%) и атрофия прилежащей слизистой оболочки (21,6%). Отложение мягкого и твердого микробного налета на элементах пирсинга (в 43,2% случаях) несло дополнительный риск инфицирования. Результаты опроса студентов показали, что 85,4% студентов-стоматологов осознают местный риск орального пирсинга, тогда как 50,6% студентов-стоматологов недостаточно осведомлены о влиянии пирсинга на развитие системных осложнений. Около 60% студентов-стоматологов не имеют стойкого негативного отношения к новой практике пирсинга полости рта.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189606

Ключові слова: пульпіт, трикальцію силікат, мінерал триоксид агрегат, гістологія, експеримент

Реферат. Порівняльний аналіз дії трикальцій силікатного цементу та мінерал триоксид агрегату на клітинний склад пульпи після проведення вітальної пульпотомії в експериментальних тварин. Хотімська Ю., Ковач І., Бунятян Х., Кравченко Л., Варжапетян С. Метою дослідження було визначити вплив трикальцій силікатного цементу на захисний процес пульпи при лікуванні зворотнього пульпіту. Був проведений експеримент на 3-місячних кроликах-самцях для вивчення морфофункціональних змін тканини пульпи з моделюванням зворотнього пульпіту та подальшою вiтальною ампутацією й покриттям  трикальцію силікатом (8 тварин, досліджувана група) та мінерал триоксид агрегатом (8 тварин, група порівняння). Через 2 та 6 тижнів тканини зуба фіксували 10% формаліном, після декальцинації та рутинних процедур проводили гістологічні зрізи, які фарбувались гематоксиліном та еозином. Після застосування трикальцієвого силікат­ного цементу через 2 тижні щільність одонтобластів змінилася до 3,92±1,03×10³/мм² з 8,3±1,02×10³/мм² щільності клітин у цілій групі. Кількість нейтрофілів також відіграє велику роль у регенерації запаленої пульпи. Кількість нейтрофілів через 2 тижні становила 6,39±2,61х10² на 1 мм², що в 3 рази менше, ніж після використання мінерал триоксид агрегату – 19,49±2,85х10² на 1 мм². Встановлено, що процеси реологічних порушень з порушенням циркуляції лімфи замінюються відновленням клітинного компонента. Таким чином, запропонована вітальна  ампутація була обстежена на наявність зворотнього пульпіту та виявила схожу клінічну та патологічну ефективність із позитивним регенеративним процесом із утворенням достатньої кількості одонтобластів (7,98±1,51×10³/мм²) для подальшого утворення твердого тканинного мосту, який складається з колагенових волокон у вигляді каркаса. Основною метою методики вітальної ампутації є регенерація (проліферація) пульпи, з короткочасними ознаками альтерації й ексудації, що, звичайно ж, забезпечується вибором матеріалу для покриття пульпи. Таким чином, після  вітальної ампутації  пульпи з подальшим застосуванням трикальцій  силікатного  цементу через 6 тижнів кількість нейтрофілів становила 1,39±0,72х10² на 1 мм², що в 5 разів менше, ніж після використання мінерал триоксид агрегату.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189609

Ключові слова: повітря, хімічне забруднення, ризик для здоров’я

Реферат. Особенности загрязнения атмосферного воздуха непромышленного города: риск для населения. Сердюк А.М., Гущук И.В., Черниченко И.А., Литвиченко О.Н. Цель – изучение территориальных осо­бенностей формирования загрязнения атмосферного воздуха областного административного центра без имеющихся специфических промышленных источников загрязнения, определение канцерогенного и некан­церогенного рисков для населения. Исследование проводили в г. Ровном. Проанализированы результаты соб­ственных наблюдений, материалы ГУ «Ровенский областной лабораторный центр МЗ Украины», Централь­ной геофизической обсерватории Министерства по чрезвычайным ситуациям в Украине. Установлено, что в атмосферном воздухе г. Ровного, областном центре с рядом промышленных объектов коммунальной собственности и развитой сетью автодорог, стабильно регистрируется наличие химических соединений различных классов, концентрации которых в 20-40% проб превышают ПДК и референтные концентрации. Территориальные показатели содержания вредных веществ находятся в такой зависимости: автомагистраль ≥ промышленная зона > парковая зона. Гигиеническая оценка качества воздуха по критериям ПДК позволяет классифицировать его как слабо опасный. По критериям канцерогенного и неканцерогенного рисков, загряз­нение воздушной среды города не является безопасным для населения и требует принятия профилактических мер. Показано, что при воздействии обнаруженного загрязнения воздуха существует довольно высокая вероятность повреждения дыхательной системы организма и появления врожденных пороков развития, а также развития раковой патологии. Оценка опасности загрязнения атмосферного воздуха по показателям канцерогенного и неканцерогенного рисков является более информативной и крите­риально значимой для определения влияния его на здоровье населения.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189610

Ключові слова: захворюваність і поширеність хвороб, громадське здоров’я, класифікація хвороб за МКХ-10, темп приросту, середньобагаторічний рівень хвороб

Реферат. Аналіз показників стану громадського здоров’я в Кам’янсько-Дніпровському сільському районі. Григоренко Л.В., Байбаков В.М. Мета дослідження, виконаного когортним методом –  вивчення рівнів популяційного здоров'я серед дитячого і дорослого населення, що проживає в сільському індустріальному районі Запорізької області. Для оцінки первинної та загальної захворюваності серед дитячого та дорослого населення і захворювань за окремими нозологічними формами: (C00-C97), (Е10-Е14), (I10-I15), (I20-I25), (J95-J99), (K20-K31) згідно з МКХ-10 було проведено ретроспективне епідеміологічне дослідження. Наукове обгрунтування досліджень у сільській місцевості засноване на таких критеріях: виборі вікової категорії дорослого населення і дітей від 0-14 ро­ків до 15-17 років, однорідності соціально-гігієнічних параметрів, типів систем водопостачання. Дослідження за­хворюваності було проведено за даними звітів департаменту охорони здоров'я протягом 2008-2016 років. Основ­ними чинниками, що впливають на формування громадського здоров’я, є демографічні показники різних вікових категорій, а також показники диспансерного нагляду (складу груп здоров’я, питомої ваги дітей, які часто хворі­ють) на території дослідного району спостереження. У нашому дослідженні ми намагалися вивчити ці дві групи медико-соціальних факторів, щоб визначити, в яких умовах відбувається формування здоров’я сільського населення індустріально розвинутого регіону України. Питома вага кількості дітей організованих колективів, які часто хворіють, на території Кам’янсько-Дніпровського району за період спостереження (2008-2016 роки) збільшувалась: від 53,3% у 2008 році до 68,2% у 2016 році, що свідчить про негативну тенденцію до збільшення числа дітей, які хворіли протягом 1 року більше ніж 4 рази, і низький рівень опору організму проти гострих вірусних інфекцій.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189613

Ключові слова: здоров'я дітей, медицина дитинства, післядипломна освіта медичних кадрів, компетентнісна модель

Реферат. Пути оптимизации системы медицинского обслуживания детей в образовательных учреждениях в условиях реформирования системы здравоохранения Украины. Хоменко И.М., Ивахно А.П., Захарова Н.М. Цель работы: научное обоснование путей оптимизации системы профи­лактической медицины детства в условиях реформирования системы здравоохранения Украины. Изучены медицинские, санитарно-эпидемиологические условия пребывания детей в 147 школах пяти областей Украины и города Киева. Использовались методы: системного подхода, аналитический, математико-статистические, библиосемантический, моделирования и экспертных исследований. Проанализированы результаты экспертной оценки (224 специалиста) по оптимизации медицинского обслуживания школьников. Определены основные факторы риска рабочей зоны детей школьного возраста: нарушения режима дня школьников, несоблюдение гигиенических требований к помещениям, где осуществляется образовательный процесс, нарушения качества и безопасности пищевых продуктов и воды. Проанализированы уровни обеспечения медицинского наблюдения. Предложено два пути сохранения роли медицинских кадров в сохранении и усилении здоровья школьников: привлечение врачей центров первичной медицинской помощи Министерства здравоохранения Украины и формирование автономной медицинской службы в учреждениях системы Министерства образования и науки Украины, согласно действующим лицензионным требованиям. Вопросы профилактики и промоции здоровья детей, в том числе школьного возраста, – это одни из ключевых аспектов подготовки медицинских кадров на всех её этапах. Такие программы нуждаются в их модернизации на основе компетентносного подхода, должны учиты­вать текущие потребности системы здравоохранения и наилучший мировой опыт решения указанных вопросов.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2019.4.189615

Ключові слова: хіміорезистентний туберкульоз, туберозний склероз, факоматоз

Реферат. Клинический случай химиорезистентного туберкулеза у больной с туберозным склерозом: трудности диагностики, особенности течения и лечения. Колесник Н.С., Марченко Н.А., Стадник А.И., Елисеев В.В., Степанова Т.А. В практической деятельности современного врача отмечаются значительные сложности в диагностике и правильном ведении пациентов с наследственными заболеваниями в связи с ограниченным охватом населения генетическими исследованиями. В течение длительного времени пациенты наблюдаются с разнообразными жалобами у врачей различных специальностей, а проводимая терапия зачастую является мало результативной из-за непонимания истинных причин патологических изменений. Ситуация осложняется в случае сочетанного течения наследственно-обусловленного заболевания и какого-либо другого заболевания инфекционной, неинфекционной либо опухолевой природы. Целью исследования яви­лось изучение особенностей клинических проявлений, течения туберкулеза с лекарственной устойчивостью к противотуберкулезным препаратам у пациентки с редким наследственным заболеванием из группы факоматозов – болезни Бурневилля-Прингла, или туберозным склерозом. Это заболевание с  широким спек­тром клинических проявлений, сопровождающееся развитием доброкачественных новообразований в раз­личных органах и системах, поражением кожи, головного мозга, органов зрения, легких, почек, сердца, а также опорно-двигательного аппарата и эндокринной системы, что нередко является фактором риска для развития в них различных инфекционных и неинфекционных патологий. Представленный в статье случай охватывает 4-летний период наблюдения за молодой пациенткой с поздно диагностированным туберозным склерозом, страдающей туберкулезом легких и мочевыделительной системы, включая  первичную диагностику специфического заболевания, особенности течения, динамику на фоне проводимого лечения и развития рецидива с формированием резистентности к противотуберкулезным препаратам. Сложность в ведении туберкулеза у данной пациентки заключались в обнаружении многочисленных новообразований и изменений во внутренних органах, в частности в почках и в легких, характерных для туберозного склероза, что спо­собствовало, с одной стороны, несвоевременной диагностике туберкулеза, а с другой - ухудшению течения и прогрессированию специфического процесса, а также неблагоприятному прогнозу для выздоровления.