https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214543

Ключові слова: фармацевтична освіта, якість освіти, тенденції професійної підготовки

Реферат. Тенденции профессиональной подготовки специалистов по фармации в Украине. Пельо И.М., Рева Т.Д., Ниженковская И.В., Козак Н.Д., Коновалова Л.Д. В статье определены и охарактеризованы ведущие тенденции развития фармацевтической отрасли Украины, а именно: соблюдение этических принципов работы специалиста фармацевтической отрасли; ориентированность на европейские стандарты качества предоставления фармацевтических услуг; развитие национальной системы производства лекарственных препаратов. Сделан акцент на том, что преподаватели университета ставят перед собой цель донести до студентов идеи, важные для формирования у них гуманистических принципов работы фармацевта. Исходящей установкой, по мнению авторов, является обеспечение каждому участнику образовательного процесса условий для самореализации в учебе и будущей профессиональной деятельности. При этом сквозным в формировании содержания фармацевтического образования является глубокое понимание ценности человека и его здоровья как наивысшего личностного и общественного достояния. Отмечено, что неотъемлемой характеристикой современного развития фармации в Украине является ее зависимость от лекарственных средств импортного производства. Во время образовательного процесса на фармацевтическом факультете Национального медицинского университета имени А.А. Богомольца студенты и преподаватели размышляют над тем, что в Украине есть ряд предпосылок для преодоления зависимости отечественного фармацевтического рынка от лекарственных средств импортного производства, а именно: Украина присоединилась к Международной системе сотрудничества фармацевтических инспекций; в стране создана система регистрации лекарственных средств и принят международный формат регистрационного досье; разработано и введено в действие Государственную Фармакопею Украины; в лицензионные условия для производства и реализации лекарственных средств в Украине было введено обязательные требования по соблюдению правил Надлежащей производственной практики (Good Mаnufаcturing Prаctice) и Надлежащей дистрибьюторской практики (Good Distribution Prаctice), адаптированы и актуализированы европейские рекомендации, регламентирующие разработку и исследования лекарственных средств.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214628

Ключові слова: ембріон щура, кардіогенез, кадмій, цитрати металів, цитрат сірки, цитрат йоду, серце

Реферат. Экспериментальное определение накопления в сердце эмбрионов солей кадмия и их влияния на кардиогенез крысы. Нефедова Е.А., Гальперин А.И., Шаторная В.Ф., Шевченко И.В., Демиденко Ю.В., Придиус И.А., Мясоед Ю.П. В статье рассмотрены результаты экспериментального влияния на кардиогенез внутрижелудочного введения кадмия хлорида и цитрата беременным самкам крыс. Изучался аспект накопления солей кадмия в сердце эмбриона при условии ежедневного введения раствора солей самкам с первого дня беременности до конца эмбриогенеза (20 дней). Кроме групп изолированного введения кадмия, были группы комбинированного введения солей кадмия с цитратами германия, церия и композита йод+сера. Второй задачей было изучение влияния исследуемых растворов солей на кардиогенез крысиных эмбрионов, для чего изготавливались серийные гистологические срезы сердца и проводились измерения толщины камер сердца и межжелудочковой перегородки. Измеряли толщину компактного миокарда камер сердца как основного показателя кардиогенеза. Использование полиэлементного анализа подчеркнуло, что наиболее высокий уровень накопления кадмия обнаружен в группе введения цитрата кадмия как монокомпонента на фоне снижения содержания цинка в тканях сердца эмбриона. Доказано, что цитрат кадмия сохраняет высокий уровень накопления и в группах комбинированного введения с цитратом церия, цитратом германия, композитом цитратов йод+сера, но в этих группах достоверно повышается уровень цинка в миокарде, что может расцениваться как элемент компенсаторного действия цитрата церия, германия и композита йод+сера. Влияние указанных доз солей кадмия на кардиогенез у крыс отражался на толщине миокардиального слоя различных камер сердца по-разному: хлорид кадмия приводил к утолщению стенки левого и правого желудочка, обоих предсердий с утолщением межжелудочковой перегородки. Цитрат кадмия провоцирует истончение миокарда стенки обоих желудочков и локальное утолщение межжелудочковой перегородки. В группах комбинаций показатели толщины компактного миокарда восстанавливались, что говорит о модифи­цирующем влиянии цитратов исследуемых микроэлементов на кардиотоксичность солей кадмия. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214644

Ключові слова: зубні протези, метод граничних елементів, напружено-деформований стан, статичне навантаження

Реферат. Дослідження міцності зубних протезів з різними поверхневими рельєфами при дії статичного навантаження. Коломієць Л.В., Оробей В.Ф., Лимаренко О.М., Овчаров Ю.В., Цільвік О.В. У роботі представлено моделювання зразків зубних протезів з різними поверхневими рельєфами при дії статичного навантаження за допомогою сучасних чисельних методів – скінченних та граничних елементів. На підставі проведеного аналізу літературних джерел показано, що найбільш ефективними підходами для розрахунку напружено-деформованого стану (НДС) зубних протезів є метод скінченних елементів (МСЕ), який дозволяє створювати 3D моделі з будь-якою складністю геометрії і поверхні, а також метод граничних елементів (МГЕ), який дозволяє в ряді випадків отримувати більш точні результати розрахунків порівняно з МСЕ. Для формування розрахункових співвідношень МГЕ представлені алгоритм і процедура точного інтегрування диференціальних рівнянь пологих оболонок за алгоритмом варіаційного методу Канторовича-Власова. Наведені аналітичні вирази для параметрів пологих оболонок, що використовуються для розрахунків стану зубних протезів. МСЕ в роботі представлений універсальним пакетом SolidWorks. Детально показані різні етапи твердотільного моделювання дослідних зразків зубних протезів з різними поверхневими рельєфами. Виконано розрахунки НДС зубних протезів двома методами. Результати розрахунків добре узгоджуються між собою, що доводить достовірність як розроблених моделей, так і результатів отриманого НДС. Показано, що найменші значення напружень виникають у протезі з ромбічними решітками, вони на 5,9% менше, ніж упротеза з гладкою поверхнею, і на 18,78% менше, ніж в протеза з квадратними решітками. Еквівалентні переміщення в протеза з ромбічними решітками менше на 3,864%, ніж у протеза з гладкою поверхнею, і на 8,52% менше, ніж у протеза з квадратними решітками.

 https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214646

Ключові слова: хронічний генералізований пародонтит, моделювання, регенеративна стоматологія, лабораторні тварини

Реферат. Моделювання хронічного генералізованого пародонтиту в лабораторних тварин (огляд літератури). Копчак О.В., Марченко Н.С., Янішевська Я.В. Сучасні експерименти в дослідженні захво­рювань пародонту спрямовані на підвищення ефективності інноваційних методів ранньої діагностики, лікування та профілактики цього захворювання в пацієнтів. Проведений аналіз літератури показав, що розлад мікроциркуляції посідає одне з провідних місць у патогенезі пародонтиту. Порушення мікроциркуляторного русла, що базується на дисциркуляторних змінах капілярного кровотоку, супроводжується зниженням інтенсивності кровонаповнення судин, їх спазмом. Ці зміни у випадку хронізації призводять до тканинних порушень ішемічного характеру, аж до розвитку капіляного стазу. Це може призвести до порушення газообміну, трофіки та патоморфологічного ураження тканин пародонта. Такий характер змін найбільш типовий  для вікової, травматичної, судинної та стрес-індукованої моделей. Морфологічне ураження в судинах, а саме ішемічні явища, були найбільш виражені саме в них. Мікроскопічно це проявлялося в неоднорідності епітеліального пласту, потовщенні окремих шарів, відшаруванні епітеліального покрову слизової оболонки. Що стосувалося базального шару, то найпоширеніше виявилась вакуолізація клітин, поява значної кількості клітин, у яких були відсутні ядерця (патологія, що вказує на зменшення функціональної активності, порушення регенеративних властивостей клітини), розширення між­клітинних контактів, ознака набряку тканин. У базальній мембрані (функція – відмежовування епітелію від власне пластинки слизової оболонки) колагенові волокна були рихлі, гіпертрофічні, спостерігалась їх гіперплазія, між во­локнами виявляли нейтрофільні лейкоцити, лімфоцити, гістоцити, що свідчили про зміни клітинного імунітету. У деяких моделей відсутня клінічна картина хронічного генералізованого пародонтиту. Порушення полягали в змінах нормального обміну в тканинах пародонта, зменшенні імунної функції, змінах морфологічної структури без індукції запального процесу

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214647

Ключові слова: алоксан-індукована гіперглікемія, діабетична енцефалопатія, когнітивний дефіцит, метформін, пірацетам

Реферат. Экспериментальное обоснование целесообразности сочетанного применения пирацетама и метформина для фармакологической коррекции когнитивных расстройств в условиях длительной гипергликемии. Левых А.Э., Бондаренко Н.С., Дронов С.Н., Мамчур В.И., Твердохлеб И.В., Жилюк В.И. Стратегически важными звеньями развития когнитивного дефицита при диабетической энцефалопатии считают хроническую гипергликемию, инсулинорезистентность, эндотелиальную дисфункцию и нарушение целостности гематоэнцефалического барьера. С учетом этого, одним из современных трендов оптимизации лечения нарушений когнитивных функций, индуцируемых длительной гипергликемией, можно считать совместное назначение препаратов с имеющейся антигипергликемической и ноотропной активностью, в частности, метформина с пирацетамом. Показано, что в условиях экспериментальной аллоксан-инду­ци­рованной гипергликемии пирацетам обладает недостаточным ноотропным потенциалом для устранения когнитивного дефицита. Метформин оказывает незначительное ноотропное действие при краткосрочном использовании в низких дозах, при этом не проявляя этих свойств при длительном введении. Показано, что при сочетанном применении с пирацетамом метформин потенцирует его антиамнестические свойства, что способствует восстановлению когнитивных функций, ослабленных гипергликемией. Предполагается, что механизмы такого синергизма опосредуются снижением содержания ранних и поздних маркеров деструкции белковых молекул, уровня стабильных метаболитов оксида азота в коре головного мозга, а также существенным ограничением проявлений ультраструктурных деструктивных изменений нейронов гиппокампа с одновременным улучшением состояния его микроциркуляторного русла. Полученные результаты указывают на целесообразность использования метформина совместно с ноотропами для предупреждения или лечения когнитивных нарушений, которые возникают вследствие сахарного диабета.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214803

Ключові слова: охорона здоров’я, медична допомога, НАМН України

Реферат. Оказание медицинской помощи военнослужащим и гражданскому населению в клинических учреждениях Национальной академии медицинских наук Украины во время АТО/ООС. Цымбалюк В.И., Лурин И.А., Жаховский В.А., Ливинский В.Г., Швец А.В. Цель – анализ и обобщение опыта работы Национальной академии медицинских наук (НАМН) Украины и подчиненных ей научно-исследовательских учреждений, в структуре которых имеются клинические подразделения, по оказанию высокоспе­циали­зи­рованной медицинской помощи раненым, пораженным, травмированным и больным военнослужащим во время антитеррористической операции и операции Объединенных сил (АТО/ООС), а также гражданскому насе­лению и внутренне перемещенным лицам из временно оккупированных территорий. Объект исследования – система охраны здоровья военнослужащих. Предмет исследования – работа НАМН Украины по организации и оказанию медицинской помощи военнослужащим и гражданскому населению во время АТО/ООС. Методы исследования: библиографический, статистический, аналитический, системного подхода. НАМН Украины и подчиненные ей научно-исследовательские учреждения, в структуре которых имеются клинические под­разделения, во время АТО/ООС приняли активное участие в оказании медицинской помощи раненым, поражённым, травмированным и больным военнослужащим ВС Украины и других военных формирований. Работа НАМН Украины в оказании медицинской помощи военнослужащим была многовекторной и велась по нескольким направлениям: организационное, непосредственное оказание медицинской помощи и её научное сопровождение. Клинические учреждения НАМН Украины во время АТО/ООС не прекращали оказывать высокоспециализированную медицинскую помощь гражданскому населению Украины, в том числе и вы­нужденным переселенцам из районов проведения АТО/ООС. Благодаря слаженной деятельности Президиума НАМН Украины и подчиненных ей научно-исследовательских учреждений сделан весомый вклад в оказание высокоспециализированной медицинской помощи раненым, поражённым травмированным и больным военнослужащим, а также внутренне перемещенным лицам из временно оккупированных территорий.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214807

Ключові слова: негоспітальна пневмонія, вірусна пневмонія, коронавірусна хвороба, COVID-19, діагностика, фактори ризику обтяження

Реферат. Внебольничная пневмония на фоне коронавирусной болезни (COVID-19): принципы диагностики и определения факторов риска утяжеления патологического процесса. Перцева Т.А., Белослудцева К.О., Киреева Т.В., Конопкина Л.И., Крыхтина М.А., Басина Б.А., Матыкина Н.Н., Турчин Н.А. Вопросы диагностики внебольничной пневмонии (ВП) на фоне COVID-19 приобретают особую актуальность в связи с распространенностью этой патологии и возможным утяжелением патологического процесса. Целью нашего исследования было усовершенствование принципов диагностики ВП на фоне COVID-19 и определение факторов риска утяжеления патологического процесса. Обследованы больные, которые были госпитализированы с подозрением на COVID-19. Проведены общеклинические методы исследования, определение РНК вируса SARS-CoV-2 методом ПЦР, проведена компьютерная томография (КТ) для идентификации особенностей поражения легочной ткани. Основную группу наблюдения составили 37 больных (мужчин – 19 (51,4%), средний возраст – 61 (57; 69) год с пневмонией на фоне подтверждённой COVID-19. Согласно тяжести коронавирусной болезни больные основной группы были разделены на 3 подгруппы: в подгруппу 1 вошли 17 человек с COVID-19 средней степени тяжести, в подгруппу 2 – 13 человек с COVID-19 тяжелого течения, в подгруппу 3 – 7 человек с COVID-19 критического течения. Также были определены уровни маркеров системного воспаления (С-реактивного протеина (С-РП) и фибриногена). Поскольку больные COVID-19 средней степени тяжести (для которой характерно наличие внебольничной вирусной пневмонии) относятся к группе риска тяжелого и критического течения, предлагается факторами риска утяжеления патологического процесса считать: температуру выше 38,5°С, частоту сердечных сокращений более 90 в 1 минуту, ЧДД более 20 в 1 минуту, SpO₂ ≤93%; абсолютную лимфопению (менее 0,9 Г/л) и повышение сывороточных уровней С-РП (более 50 мг/л) и фибриногена (более 5 г/л).

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214808

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, морфологічні характеристики тромбів, мануальна тромбоаспірація, прогноз, черезшкірне коронарне втручання

Реферат. Оценка связей между морфологическими особенностями интракоронарных тромбов и структурно-функциональным состоянием левого желудочка у пациентов с инфарктом миокарда с элевацией сегмента ST. Зербино Д.Д., Беш Д.И., Соколов М.Ю., Беш О.М. Чаще всего развитие острого инфаркта миокарда с элевацией сегмента ST (STEMI) обусловлено разрывом атеросклеротической бляшки с последующим формированием тромба. Изучение его строения играет существенную роль в прогнозировании дальнейшего течения заболевания. В исследование вошло 100 пациентов с STЕМІ, которым в первые 12 часов от начала развития симптомов провели первичное чрескожное коронарное вмешательство с применением мануальной тромбоаспирации. Достаточный для гистологического исследования аспирационный материал был получен у 97 пациентов. Полученные интракоронарные тромбы анализировали макроскопически и микроскопически и в дальнейшем изучали корреляционные связи морфологической структуры тромбов со структурно-функциональными особенностями миокарда после реваскуляризации. Патологический зубец QS обнаружен у 45 (46,39±5,06%) пациентов. Единственной морфологической особенностью интракоронарного тромба, у которой была найдена взаимосвязь с данным показателем, было наличие периферической инфильтрации нейтрофильными лейкоцитами (r= -0,36; p<0,001). Фракция выброса левого желудочка при проведении эхокардиографии составила 48.34±9.39%. Она состояла в достоверно положительной корреляции с наличием инфильтрации нейтрофилов периферических участков тромба (r=0,37; p<0,001) и отрицатель­ной – с формированием микроканалов в тромбах (r= -0,26789; p<0,01). Суммарная сократимость миокарда левого желудочка на момент выписки из стационара составила 1.38 [1.25; 1.63]. Статистически достоверно отрицательная корреляционная связь была обнаружена с инфильтрацией нейтрофилами (r= -0,37; p<0,001), а значимо положительная - с наличием микроканалов в полученных образцах тромбов (r=0,26; p=0,01). Признаки формирования аневризмы левого желудочка перед выпиской из стационара обнаружили у 15 (15,46±3,67%) пациентов. Была выявлена достоверно отрицательная корреляция между данным показателем и наличием периферической инфильтрации нейтрофильными лейкоцитами (r= -0,32; p<0,01). Наличие периферической ин­фильтрации нейтрофильными лейкоцитами интракоронарных тромбов связано с лучшими показателями сис­толической функции левого желудочка, меньшей вероятностью формирования аневризмы и зубца QS на ЭКГ. Формирование микроканалов в тромбах связано с худшим восстановлением систолической функции сердца.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214809

Ключові слова: індекс кальцифікації коронарних артерій, швидкість клубочкової фільтрації, стать, вік, артеріальний тиск, холестерин

Реферат. Асоціація індексу кальцифікації коронарних артерій зі швидкістю клубочкової фільтрації та вплив статі, віку, артеріального тиску та холестерину. Боздрієз Й.Р., Семенов В.В., Курята О.В. При хронічній хворобі нирок спостерігається підвищений ризик загальної та серцево-судинної смерті. Індекс кальцифікації коронарних артерій відображає накопичення кальцію в стінках коронарних артерій, більш високий індекс кальцифікації коронарних артерій асоціюється з нижчими показниками виживаності. Питання про ефективність контролю стандартних факторів ризику для зменшення серцево-судинного ризику в пацієнтів із хронічною хворобою нирок залишається відкритим. Метою цього дослідження було визначити, чи відрізняється асоціація між розрахованою швидкістю клубочкової фільтрації та індексом кальцифікації коронарних артерій в Українській популяції залежно від статі, віку, артеріального тиску та загального холестерину. Це одномоментне дослідження було проведено на вибірці пацієнтів, що пройшли дослідження індексу кальцифікації коронарних артерій у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова, м. Дніпро, Україна. Критерії включення: вік >40 років, наявні дані про індекс кальцифікації коронарних артерій та розраховану швидкість клубочкової фільтрації. Критерії виключення: наявність відомої серцево-судинної патології, діагноз цукрового діабету, розрахована швидкість клубочкової фільтрації <30 мл/хв. та надмірно високий індекс кальцифікації коронарних артерій (>1500 балів за шкалою Агатстона). У дослідження було включено 137 пацієнтів (54 чоловіків та 83 жінки), медіана віку 59,0 [54,0; 67,0] років. У пацієнтів із нижчою розрахованою швидкістю клубочкової фільтрації спостерігався статистично незначуще вищий індекс кальцифікації коронарних артерій (p=0,07). У чоловіків із розрахованою швидкістю клубочкової філь­трації ≥90 мл/хв., 60-89 мл/хв. і 30-59 мл/хв. індекс кальцифікації коронарних артерій не суттєво відрізнявся, тоді як у жінок нижча розрахована швидкість клубочкової фільтрації асоціювалася з вищим індексом кальцифікації коронарних артерій. Нижча розрахована швидкість клубочкової фільтрації достовірно асоціювалася з вищим індексом кальцифікації коронарних артерій у пацієнтів з систолічним артеріальним тиском ≥140 мм рт. ст. (p=0,04), але не в пацієнтів з діастолічним артеріальним тиском ≥90 мм рт. ст. У пацієнтів із загальним холестерином <5,0 ммоль/л та ≥5,0 ммоль/л спостерігалася тенденція до вищого індексу кальцифікації коронарних артерій, чим у пацієнтів із нижчою розрахованою швидкістю клубочкової філь­трації. Нижча розрахована швидкість клубочкової фільтрації в нашому дослідженні асоціювалася з вищим індексом кальцифікації коронарних артерій у жінок, пацієнтів віком понад 55 років та в пацієнтів із систолічним артеріальним тиском ≥140 мм рт. ст.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214818

Ключові слова: каротидна ендартеректомія, рестеноз, захворювання сонної артерії

Реферат. Низькі рівні рестенозу при первинній латеральній ендартеректомії. Мацкявичус A., Мосенко В., Лаурикенас К., Шатавичуте А., Балтрунас Т., Черняха-Ройко У., Демкова Н., Бардаченко Л. Ендартеректомія сонної артерії (ЕСА) – це лікування, яке вибирається для симптоматичного та безсимптомного високо­стероїдного стенозу сонної артерії, показуючи відмінні результати у зменшенні захворюваності на інсульт. Однак оптимальна техніка закриття артерій все ще обговорюється, оскільки як ангіопластика, так і первинне закриття мають численні переваги та підводні камені. Певних доказів досі бракує. Метою цього дослідження була оцінка результатів модифікованої методики первинного закриття під час ЕСА. Частота рестенозу була виміряна понад 8 місяців після операції. Ретроспективне спостережне дослідження для оцінки модифікованого первинного закриття сонної артерії було проведено в Республіканській лікарні Вільнюського університету з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року. Пацієнти були включені в дослідження під час планового спостереження хірургом. Під час візиту, після підписання інформованої згоди, кваліфікований дослідник зробив дуплексне ультразвукове дослідження сонної артерії, задокументувавши рівень рестенозу. Пацієнти також заповнили опитувальник з оцінки супутньої патології, який включав їх звички куріння, артеріальну гіпертензію в анамнезі та їх прихильність до антигіпертензивних препаратів, а також рівень холестерину та терапію статинами, додаткові супутні захворювання. З 342 пацієнтів, які пройшли ЕСА з первинним закриттям у Республіканській університетській лікарні Вільнюса з 2014 по 2018 рік, 42 пацієнти були визнані померлими, тому не змогли з'явитися для подальшого спостереження. Із запланованих 150 (50%), відповідно обраних пацієнтів, 125 дали інформовану згоду на участь у дослідженні. Серед них 6 близьких оклюзій було встановлено під час перегляду медичних картотек пацієнта і тому виключено з дослідження. Загалом ми проаналізували дані 119 пацієнтів та 125 ЕСА із модифікованим первинним закриттям швів. Середній час спостереження становив 35,78 місяця (СП 0,992; СВ 11046). На момент подальшого спостереження було виявлено та негайно оцінено 3 (2,4%) оклюзії сонної артерії. Частота рестенозу варіювала: 5,6% пацієнтів мали низький ступінь (<50%), 5,6% мали середній ступінь (50-69%) та 1,6% мали високий ступінь (70-99%) стенозу. Модифікований латеральний ЕСА з первинною методикою закриття, який використовується в сучасній практиці нашої лікарні, виявився перспективною альтернативою класичному первинному шву через зниження рівня рестенозу. Для оцінки цієї методики потрібні більш проспективні та рандомізовані дослідження у порівнянні з іншими методами закриття ЕСА.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214820

Ключові слова: папіломатоз гортані, імунологічна реактивність, протирецидивна терапія, квадривалентна противірусна вакцина

Реферат. Динамика показаталей иммунологической реактивности больных папилломатозом гортани в разные сроки после комплексного лечения с применением противовирусной квадривалентной вакцины «Гардасил». Заболотный Д.И., Самбур М.Б., Савченко Т.Д., Кривохатская Л.Д., Заец Т.А., Тимченко М.Д. Цель работы - определение нарушений иммунного гомеостаза у больных паппиломатозом гортани в разные сроки после комплексного лечения с включением в состав адъювантной терапии квадривалентной вакцины «Гардасил». Исследования состояния иммунитета были проведены у 26 больных папилломатозом гортани (ПГ) до, через 2-12 и 13-29 месяцев после комплексного лечения, состоявшего из хирургического удаления папиллом и противорецидивирующей терапии, включавшей ингалации лаферобиона, прием витамино-минерального комплекса и курс вакцинации противовирусной квадривалентной вакциной «Гардасил», который проводился по схеме, по которой вторая и третья инъекции вводилась через 2 и 6 месяцев после первой. Существенные нарушения показателей клеточного и гуморального иммунитета у больных ПГ были выявлены в виде разнонаправленных изменений функциональной активности естественных клеток-киллеров, уменьшения общего количества Т-лимфоцитов, в основном за счет CD4 + - субпопуляции, повышения уровня циркулирующих иммунных комплексов в сыворотке крови и концентрации секреторного IgА в секрете ротоглотки. Дисбаланс в системе цитокинов больных выразился в повышении сывороточных уровней γ-ИФН и TNF-α, усилении спонтанной продукции интерферона и угнетении стимулированной продукции λ - и γ-интерферонов клетками крови in vitrо. Комплексное лечение с использованием в послеоперационном периоде квадривалентной противовирусной вакцины «Гардасил» способствовало нормализации большинства измененных у больных показателей иммунологической реактивности. Полученные результаты свиде­тельствуют о перспективности использования противовирусной вакцины в составе адъювантной проти­ворецидивирующей терапии после хирургического лечения у больных с ПГ и указывают на целесообразность проведения длительного клинического и иммунологического мониторинга в разные сроки после вакцинации.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214822

Ключові слова: жирова тканина, аутоліпографтинг, рубці шкіри, морфологічне, імуногістохімічне дослідження

Реферат. Морфологічна характеристика рубців шкіри на фоні лікування аутологічними адипоцитами. Баранов І.В., Нор Н.М., Слєсаренко С.В., Бадюл П.О., Циганков К.В. На сьогоднішній день  недостатньо добре вивчений патогенез змін та перебудови реципієнтних тканин після пересадки аутологічних адипоцитів. Метою нашого дослідження була  оцінка ефективності та морфологічне обґрунтування використання операції пересадки аутологічних адипоцитів для лікування рубців шкіри. У дослідження  включено 35  пацієнтів (12 чоловіків і 23 жінки, у віці 18-55 років) з рубцями шкіри після глибоких опіків. Більшість хворих була з атрофічними рубцями – 25 (71,4%); з гіпертрофічними – 8 (22,9%); з нормотрофічними – 2 (5,7%). Для верифікації процесів у рубцевих тканинах використовували гістологічне дослідження біоптатів рубцевої тканини, які були вилучені у хворих з післяопіковими рубцями шкіри до та після операції пересадки аутологічних адипоцитів. Досліджували і фотографували зрізи під мікроскопом Zeiss "Primo Star", фотокамерою DCM 500. Для уточнення механізму дії аутоліпоцитів на репаративні процеси в рубцевих тканинах були досліджені біоптати 11 хворих з атрофічними рубцями, до яких використовували імуногістохімічні методи визначення CD-34 + - клітин за допомогою моноклональних мишачих антитіл до CD-34 (клон QBEnd/10) та визначення Ki-67– антигену в ядрі клітин у всіх фазах клітинного циклу, окрім G0 за допомогою моноклональних кролячих антитіл (клон SP6), Thermo scientific, США. Проведене дослідження показало, що після пересадки аутологічних адипоцитів у хворих з післяопіковими рубцями починається процес перебудови тканин у реципієнтній зоні. На 14-у та 21-у добу після операції в осередках гіалінозу спостерігається «розцементування», «розклеювання» колагенових волокон, що  свідчило про ймовірний лізис найменш щільних відкладень гіаліну ферментами пересаджених аутологічних адипоцитів, зокрема ліпопротеїнліпазою. Таким чином, відбувалося звільнення волокнистих структур шкіри від ліпопротеїдів плазми крові, відновлювалась дренажна функція строми, циркуляція тканинної рідини, полегшувалась міжклітинна комунікація. У звільнених від великомолекулярних депозитів і полімерів  тканинних щілинах формувались капіляри. Загальна кількість CD34 + - елементів у біоптатах до операції в середньому становила 39,3±7,3 (p<0,01) (рівень до­вірчої ймовірності при динамічному спостереженні), на 14 добу після операції цей показник збільшувався і становив 53,5±11,0 (p<0,01), а на 21 добу він становив 83,4+22,8 (p<0,01), тобто збільшився у два рази порівняно з показниками до операції. За результатами  імуногістохімічного дослідження проліферативної активності клітин Ki 67, в усіх випадках позитивна реакція спостерігалась виключно в клітинах базального шару багатошарового зроговілого плоского епітелію, клітинах залозистих і пілоїдних  придатків шкіри. У зонах, де спостерігались  CD3 + - елементи серед пучків колагенових волокон, реакція з Ki-67 була негативною. Тільки в біоптатах рубців  на 21 добу після операції, у гіподермі поодинокі епітеліоїдні клітини біля порожнин з поза­клітинним жиром мали Ki-67+ реакцію. Збільшення кількості ендотелію  та інших CD34 + - елементів свід­чить про трансформацію переміщених аутологічних жирових клітин в ендотелій та інші CD34 + - клітини.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214823

Ключові слова: бронхоектазія, бронхоектази, мокротиння, антибіотикорезистентність, Pseudomonas aeruginosa

Реферат. Микробиологический профиль мокроты у стабильных взрослых больных бронхоэктазией в Днепровском регионе Украины. Гашинова К.Ю., Суська К.С., Дмитриченко В.В. Хроническая инфекция дыхательных путей и рецидивирующие обострения ухудшают качество и снижают продолжительность жизни пациентов с бронхоэктазией. Целью данной работы было выявление спектра патогенов и определение их профиля антибиотикорезистентности в мокроте пациентов с бронхоэктазией Днепровского региона. Мокрота 60 пациентов в стабильной фазе с подтвержденной бронхоэктазией подлежала микробиологи­ческому исследованию и определению антибиотикочувствительности согласно общепринятым рекомендациям CLSI. По результатам исследования установлено, что 70% пациентов имеют колонизацию мокроты патогенными возбудителями в стабильной фазе заболевания, а наиболее частыми возбудителями являются Pseudomonas aeruginosa и Haemophilus influenzae, что соответствует мировой тенденции. Haemophilus influenzae была чувствительна к препаратам ампициллин, амоксициллин, амоксициллин/клавуланат, пипера­циллин/тазобактам, цефуроксим, цефтриаксон, цефотаксим, цефепим, ципрофлоксацин, левофлоксацин и моксифлоксацин в ста процентах случаев. Однако более половины штаммов Pseudomonas aeruginosa оказались резистентными к одному и более препаратам с антисинегнойной активностью, в частности, самый высокий уровень резистентности выявлен к препаратам имипенем, азтреонам, цефтазидим. Проблема антибио­тикорезистентности настораживает и в очередной раз указывает на необходимость регулярного микро­биологического исследования мокроты пациентов с бронхоэктазией даже в стабильной фазе с целью после­дующего рационального назначения антибактериальной терапии.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214824

Ключові слова: варикозна хвороба, радіочастотна абляція, венозна гемодинаміка, трофічні виразки, моноабляція

Реферат. Стволовая радиочастотная моноабляция в лечении декомпенсированных форм варикозной болезни вен нижних конечностей. Кутовой А.Б., Соколов А.В. При декомпенсированных формах варикозной болезни вен нижних конечностей, сопровождающихся образованием трофических язв (стадия С6 по классификации CEAP), главными рекомендациями в лечении являются использование компрессионной терапии и разных вариантов хирургических вмешательств. При этом вопрос выбора тактики с учетом особенностей венозного кровообращения в конечностях в каждом случае остается открытым. Цель работы: сравнительная оценка результатов использования радиочастотной абляции ствола большой подкожной вены у больных варикозной болезнью нижних конечностей в стадии С6 при условии сохранения или удаления патологически измененных притоков. В исследование вошли 59 больных варикозной болезнью вен нижних конечностей в стадии С6, с рефлюксом в бассейне большой подкожной вены. Общее количество мужчин было 17 (28,8%), женщин – 52 (71,2%). Возраст больных колебался от 44 до 87 лет (средний возраст 59,9±7,9 года). Средняя площадь трофических язв составила 9,6±5,7 см². При анализе послеоперационных осложнений на 7 сутки гематомы и экхимозы проявились у 29 (96,7%) больных I группы и только у 8 (27,6%) больных II группы. Через 1 месяц после операции остатки гематом наблюдались у 3 больных (10%) І группы и отсутствовали у больных ІІ группы. Также в послеоперационном периоде (7 день и 1 месяц) мы наблюдали явления нейропатии у 3 (10,0%) больных I группы и 1 (3,45%) больного II группы. В конечный срок наблюдения (6 месяцев) явления нейропатии сохранились у 2 (6,7%) больных 1 группы, тогда как у больных II группы они отсутствовали. В течение первого месяца после операции у больных было отмечено заметное уменьшение отека голени - на 2,4% в I группе и на 3,9% во II группе. Через 1 месяц после проведения первичного вмешательства остаточные варикозно-деформированные притоки проявились у 5 больных (16,7%) I группы и у 12 больных (41,4%) II группы (p <0,005), хотя при этом наполненность притоков вен и их визуальные проявления стали меньше после проведения абляции ствола. Рецидив язвы через 6 месяцев после операции был констатирован у 2 (6,7%) больных I группы. Сравнительные результаты стволовой РЧ-моноабляции и комбинированной операции с использованием минифлебэктомии были сопоставимы в части степени ликвидации вертикального рефлюкса, снижения тя­жести ХВН, количества рецидивов варикозного расширения вен, скорости заживления и частоты рецидивов трофических язв. При этом выполнение РЧ-моноабляции сопровождалось значительным сокращением объема препаратов для местной анестезии, приводило к более значительному снижению интенсивности болевого синдрома после операции, количества осложнений, в частности нейропатии, и к улучшению качества жизни. Количество дополнительных источников патологического горизонтального рефлюкса по несостоятельным перфорантным венам и остаточных варикозно-деформированных притоков после операции, требующих про­ведения корригирующих вмешательств, были сопоставимы в обеих группах. Таким образом, наличие горизон­таль­ного рефлюкса решающего значения при выборе метода первичного хирургического вмешательства не имеет.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214846

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, дифтерія, правець, імунітет, дорослі особи, кореляційний аналіз

Реферат. Клініко-лабораторні предиктори напруженості антитоксичного імунітету проти дифтерії та правця в дорослих осіб з ВІЛ-інфекцією. Ревенко Г.О., Маврутенков В.В., Чикаренко З.О. Антиретро­вірусна терапія привела до того, що ВІЛ-інфекція стала хронічною керованою хворобою, де аспекти імунопрофілактики інфекційних захворювань набули важливого клінічного значення. Метою дослідження було визначити клінічні та лабораторні предиктори напруженості антитоксичного імунітету проти дифтерії та правця у ВІЛ-інфікованих дорослих осіб. Обстеження проведено в 90 ВІЛ-інфікованих пацієнтів віком від 22 до 60 років (основна група). Групу контролю становили 49 імунокомпетентних добровольців відповідного віку. Визначення рівнів протидифтерійних і протиправцевих антитіл проводилося методом ІФА з використанням діагностичних тест-систем RIDASCREEN Diphtheria IgG і RIDASCREEN Tetanus IgG (R-Biopharm AG, Germany). Статистичну обробку проводили за допомогою ліцензійного програмного продукту STATISTICA v.6.1. Виявлені суттєві розбіжності між титрами антитоксических антитіл у ВІЛ-інфікованих й імуно­компетентних дорослих осіб. За даними кореляційного аналізу встановлено зменшення титрів анти­дифтерійних антитіл зі збільшенням віку ВІЛ-інфікованого пацієнта (r_s=-0,21; p=0,05). Факт тютюнопаління (r_s=-0,31; p=0,003), дефіциту маси тіла (ІМТ<18,5 кг/м²) (r_s=-0,29; p=0,006), наявності артеріальної гіпертензії (r_s=-0,38; p<0,001), наявності в анамнезі переломів кісток за останні 5 років (r_s=-0,38; p<0,001), анемії (r_s=-0,21; p=0,049), тромбоцитопенії (r_s=-0,44; p<0,001), прискореної ШОЕ (r_s=-0,61; p<0,001), наявності волосистої лейкоплакії язика (r_s=-0,23; p=0,027), частих рецидивів інфекцій, спричинених herpes simplex (r_s=-0,52; p=0,003) та varicella zoster virus (r_s=-0,34; p=0,013) співвідносяться з низькими рівнями антидифтерійних антитіл. Установлено прямий зв'язок напруженості протидифтерійного імунітету з отриманням пацієнтами ЗПТ (r_s=+0,54; p=0,003) і з наявністю в анамнезі травм з порушенням цілісності шкіри (r_s=+0,31; p=0,003). Знижений антиправцевий імунітет у ВІЛ-інфікованих пацієнтів також ймовірно асоціюється з тютюнопалінням (r_s=-0,48; p<0,001), зниженим ІМТ (r_s=-0,71; p<0,001), анемією (r_s=-0,33; p=0,002), тромбоцитопенією (r_s=-0,75;p<0,001), наявністю в анамнезі переломів кісток за останні 5 років (r_s=-0,67; p<0,001); загальною кількістю ВІЛ-асоційованих опортуністичних захворювань (r_s=-0,42; p<0,001), в тому числі наявністю орофарингеального кандидозу (r_s=-0,23;p=0,032), волосистої лейкоплакії язика (r_s=-0,57; p<0,001), наявністю хоча б одного епізоду оперізувального герпесу в анамнезі (r_s=-0,48; p<0,001), з частими рецидивами захворювань, викликаних вірусом herpes simplex (r_s=-0,78; p<0,001), і частими рецидивами varicella zoster virus (r_s=-0,74; p<0,001), а також з патологією шкіри (r_s=-0,55; p<0,001). Позитивними предикторами напруженості антиправцевого антитоксичного імунітету встановлені: чоловіча стать (r_s=+ 0,22; p=0,039), парентеральний шлях інфікування ВІЛ (r_s=+0,21; p=0,05), отримання ВІЛ-інфікованими пацієнтами ЗПТ (r_s=+0,40; p=0,041). Виявлено прямий зв'язок з рівнем гемоглобіну (r_s=+0,41; p<0,001), відносною кількістю лімфоцитів у крові (r_s=+0,21; p=0,05), а також з проживанням у сільській місцевості (r_s=+0,40; p<0,001) і наявністю травм з порушенням цілісності шкіри (r_s=+0,84; p<0,001). Виявлені клініко-лабораторні предик­тори напруженості антитоксичного імунітету проти дифтерії та правця у ВІЛ-інфікованих дорослих людей можуть створювати основу для індивідуальної «дорожної карти вакцинації» для пацієнтів цієї категорії.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214848

Ключові слова: рак передміхурової залози, тазова лімфаденектомія

Реферат. Коли обмежена тазова лімфаденектомія у хворих на рак  передміхурової залози може бути виправданою? Молчанов Р.М., Стаховський Е.О., Крячкова Л.В., Пілін Є.В., Маліновський С.Л. Розширена тазова лімфаденектомія (ТЛАЕ) є важливим лікувально-діагностичним етапом при хірургічному лікуванні раку передміхурової залози (РПЗ) помірного і високого ризику за критеріями D’Amico. Проте вона має низку ускладнень і подовження часу оперативного втручання. Обмежена ТЛАЕ має більш сприятливий профіль ускладнень, проте не використовується внаслідок її низької діагностичної ефективності у хворих на РПЗ низького  ризику, у той час як у групах більшого ризику її доцільність залишається дискутабельною. Мета – визначити діагностичну ефективність обмеженої ТЛАЕ при радикальній простатектомії в пацієнтів помірного і високого ризиків. Ретроспективному аналізу підлягли 377 хворих, які прооперовані в період з 2013 по 2016 рік в обсязі радикальної простатектомії з обмеженою ТЛАЕ. Вік пацієнтів становив 63,4±6,2 року. У 40 (10,6 %) хворих встановлено рак передміхурової  залози  низького, 126 (33,4%) – помірного і 211(56,0%) – високого  ризику. Не  виявлено статистично значущих розбіжностей у кількості ускладнень лімфаденектомії при відкритих і лапароскопічних операціях (р>0,05), загальна частота яких становила 22,8% (95% ДІ 18,6 – 27,1). При порівнянні клініко-гістологічних показників у групах з і без метастазів установлено статистично значущі розбіжності за такими показниками, як рівень загального простатоспецифічного антигену (ПСА) до оперативного втручання (р=0,010); суми Глісона (відповідні медіанні значення 8,0 (8,0; 9,0) та 7,0 (6,0; 7,0)  балів; p<0,001) і локального статусу пухлини (Т) – частка пацієнтів зі стадією більше T2 становить відповідно 53,1 % та 19,4% (p<0,001). У 32 (8,5%) пацієнтів виявлено метастатичне ураження лімфатичних вузлів. З них 28 (87,5%) відносились до групи високого, 4 (12,5%) – помірного ризику. Основними прогностичними критеріями метастазування в лімфатичні вузли були передопераційний рівень ПСА, сума Глісона і Т-статус пухлини. За даними ROC-аналізу, діагностична ефективність обмеженої лімфаденектомії зростає у хворих  груп  високого  і помірного ризику при рівні загального ПСА більше 18,4 нг/мл. Це може бути використано для обґрунтування показань щодо обмеженої ТЛАЕ у пацієнтів цих груп для зменшення кількості післяопераційних ускладнень, пов’язаних із розширеною  процедурою.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214850

Ключові слова: перфорація стравоходу, гнійний медіастиніт, хірургічна тактика

Реферат. Особенности хирургического лечения повреждений пищевода в условиях гнойного медиастинита. Шевчук И.Н., Снижко С.С. Цель работы. Улучшить результаты лечения больных с перфо­рациями пищевода в условиях гнойного медиастинита. Проведено обследование и лечение 30 больных с перфорацией пищевода (ПС) в условиях гнойного медиастинита. Причинами ПС были повреждения инородными телами у 12 (40%) из 30 больных, спонтанный разрыв пищевода (синдром Бурхаве) – у 11 (36,6%), ятрогенные повреждения пищевода – у 7 (23,4%) больных. Основным методом хирургического лечения перфораций пищевода в условиях острого гнойного медиастинита является торакотомия с ушиванием перфорированной стенки пищевода и санацией клетчатки средостения. При гнойном расплавлении стенки пищевода и тотальном медиастините с явлениями выраженной эндогенной интоксикации операционные вмешательства должны быть направленными на минимизацию хирургической травмы и ликвидацию гнойного процесса в средостении с использованием видео-ассистированной торакоскопии. Применение розработанной хирургической тактики лечения перфораций пищевода в условиях острого гнойного медиастинита с применением интрамедиастинального введения антибактериальных препаратов и метода орошения швов пищевода способствует достоверному быстрому снижению показателей эндогенной интоксикации, а именно: лейкоцитарный индекс интоксикации снизился почти втрое – с 6,412±1,108 ус. ед. до 2,103±0,182 ус. ед. (p<0,001) с нормализацией показателя на 5-й день от начала лечения, тяжести состояния по шкале APACHE II в модификации Радзиховского А.П. с 14,91±1,80 балла на время госпитализации до 9,4±0,3 балла уже на вторые сутки после операции (р<0,001), тяжести состояния больных по шкале SOFA уже на 3-и сутки до 3,221±0,445 балла, на 5-е сутки 1,832±0,219 балла (р<0,001), уровень С-реактивного белка уже на 2-е сутки после операции снизился с 236,2±21,4 мг/л до 144,3±9,3 мг/л и на 3-и сутки составлял 112,1±7,2 мг/л (в обоих случаях р<0,001), снижение содержания прокальцитонина с 8,7±0,9 нг/мл до 3,828±0,251 нг/мл на 2-е сутки после операции. Применение разработанной хирургической тактики позволяет быстрее ликвидировать гнойный процесс в средостении, сократить сроки заживления перфоративного отверстия пищевода и снизить летальность с 28,5 до 6,2%.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214851

Ключові слова: колоректальний рак, колоректальний анастомоз, ускладнення

Реферат. Колоректальные анастомозы «конец-в-конець» и «конец-в-бок»: влияет ли выбор хирургической тактики на несостоятельность аппаратного анастомоза? Савенков Д.Ю., Белослудцев А.Д., Сирый С.С. Еще не определено до конца влияние выбора аппаратного анастомоза «конец-в-конец» или «конец-в-бок» на риск возникновения несостоятельности анастомоза, при низких передних резекциях прямой кишки, у пациентов с раком прямой кишки. Цель: определить влияние выбора хирургической тактики наложения аппаратных коло­ректальных анастомозов «конец-в-конец» и «конец-в-бок» на частоту и тяжесть возникновения несос­тоятельности анастомозов у больных после передней резекции прямой кишки, а также на длительность послеоперационного восстановительного периода. Проведен ретроспективный анализ историй болезни пациентов, которым выполнена передняя резекция прямой кишки, в связи с раком прямой кишки. В зависимости от типа накладывания анастомоза, больные были разделены на две группы: группа 1 – больные с наложенным анастомозом «конец-в-конец», группа 2 – больные с наложенным анастомозом «конец-в-бок». Были проанализированы хирургические осложнения, в том числе частота и тяжесть несостоятельности кишечного анастомоза. Общее количество послеоперационных осложнений среди больных группы 1 было в 2 раза чаще, чем у больных в группе 2, а анализ их тяжести указывает на безусловное пре­имущество наложения анастомоза с использованием техники «конец-в-бок». Так, у 3 (20,0%) больных группы 1 возникла частичная несостоятельность анастомоза класса В, у 2 (13,3%) пациентов – частичная несостоятельность анастомоза класса С, у 2 (13,3%) больных – перитонит, у 1 (6,7%) больного – лимфорея. У больных группы 2 встречались единичные осложнения (частичная несостоятельность анастомоза класса В – у 2 (14,3%) больных, серома послеоперационной раны – у 2 (14,3%) больных, тогда как частичной несостоятельности анастомоза класса С, перитонита или лимфореи не наблюдалось. Количество дней от операции до выписки у больных группы 2 было меньшим и составило 9 [7-13] дней по сравнению с 13,0 [9-20] днями у больных группы 1. У больных раком прямой кишки после передней резекции прямой кишки выбор хирургической тактики наложения аппаратных колоректальных анастомозом «конец-в-конец» и «конец-в-бок» влияет на частоту развития несостоятельности анастомозов; наложение анастомозов «конец-в-бок» уменьшает частоту и тяжесть несостоятельности колоректальных анастомозов, что способствует сокращению послеоперационного восстановительного периода.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214852

Ключові слова: генералізований пародонтит, агресивний пародонтит, системна ензимотерапія, Вобензим, рекомбінантний морфогенетичний білок, rhBMP-2, лікування пародонтиту

Реферат. Лечение агрессивного (быстро прогрессирующего) генерализованного пародонтита с использованием системной энзимотерапии в комбинации с остеоиндуктивными средствами. Гударьян А.А., Мащенко И.С., Кучеренко Т.А. Современная стратегия лечения различных форм генерализованного паро­донтита включает в себя использование широкого арсенала лекарственных препаратов, что в свою очередь приводит к чрезмерной медикаментозной нагрузке на организм, что актуализирует поиск и применение препаратов, обладающих системным действием. Целью исследования является разработка и изучение эффективности использования системной энзимотерапии в лечении агрессивного (быстро­прогрессирующего) генерализованного пародонтита. В основу работы положены результаты комплексных клинических и лабораторных исследований 61 пациента с агрессивной формой генерализованного паро­донтита, без сопутствующих патологий (30 – основной группы и 31 – группы сравнения). Контрольную группу составили 20 здоровых доноров-добровольцев. Были использованы стандартные клинические, параклинические, лабораторные методы диагностики, дополненные дентальной объемной томографией. У больных обеих групп наблюдения применялась стандартная протокольная терапия, дополненная в группе сравнения пато­генетической терапией, а в основной группе полиферментным препаратом (Вобэнзим) и инъекциями rhBMP-2. Сравнительный анализ клинических, параклинических и лабораторных исследований показал, что использо­вание системной энзимотерапии, дополненной рекомбинантным морфогенетическим белком (rhBMP-2), у больных с агрессивным (быстропрогрессирующим) генерализованным пародонтитом сопоставима с таковой при применении стандартной полимедикаментозной терапии, дополненной патогенетической терапией, и приводит к более быстрому купированию (в среднем 13,7±0,7 дня) активного воспалительно-деструктивного процесса, нормализации показателей местного гуморального иммунитета, цитокинового профиля, свободно­радикального окисления и антиоксидантной системы защиты и достижению клинико-рентгенологической ремиссии более чем у 90% больных.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214854

Ключові слова: цукровий діабет, слизова оболонка порожнини рота, генералізований пародонтит, карієс зубів

Реферат. Состояние тканей полости рта у пациентов с сахарным диабетом 2 типа. Шнайдер С.А., Скиба В.Я., Скиба А.В., Бабеня А.А., Варжапетян С.Д. Аспекты взаимосвязи соматических и стоматологи­ческих заболеваний носят многогранный характер. Двунаправленный взаимоотягощающий характер взаимосвязи соматической и стоматологической патологии проявляется на примере сахарного диабета. Многочисленные исследования свидетельствуют о том, что неконтролируемый сахарный диабет спо­собствует многократному увеличению риска развития кариеса и потери зубов, поражения слюнных желез, тканей пародонта, слизистой оболочки полости рта. Учитывая то, что сахарный диабет затрагивает все основные составляющие этиологии и патогенеза стоматологических заболеваний, актуальной задачей стоматологии является разработка адекватных методов лечения и профилактики стоматологической патологии, обусловленной наличием у пациента сахарного диабета, что невозможно сделать без оценки стоматологического статуса пациентов данной категории. Цель исследования - сравнительная оценка состояния тканей полости рта у больных сахарным диабетом 2 типа и у лиц аналогичного возраста без соматической патологии. Обследовано 70 пациентов в возрасте 34-48 лет, из которых 35 больных сахарным диабетом 2 типа и 35 практически здоровых лиц аналогичного возраста. Набор пациентов с сахарным диабетом проведен на базе Коммунального некоммерческого предприятия «Одесский областной эндо­кринологический диспансер». Все пациенты были клинически и рентгенологически обследованы. Показано, что распространенность и интенсивность кариозного процесса у лиц с сахарным диабетом не отличалась от контрольной группы, однако в структуре индекса КПУ превалировал компонент «У» (на 40% больше), нуждаемость в протезировании составила 79,1%. Уровень гигиены был на 21,8% хуже. Всем пациентам с сахарным диабетом был поставлен диагноз Генерализованный пародонтит с превалированием больных с обострившимся течением (на 25,7% больше) и прямой зависимостью степени тяжести пародонтита от степени декомпенсации сахарного диабета. Пародонтальные индексы у пациентов с сахарным диабетом были повышены: индекс РМА – на 70,6%, индекс кровоточивости – в 2 раза, индекс Рассела – в 1,9 раза. У 63,6% больных сахарным диабетом отмечались изменения слизистой оболочки полости рта. У 25,7% пациентов отмечалось развитие кандидозного стоматита/глоссита в прошлом. Функциональная активность слюнных желез была снижена на 38,1%. Микрокристаллизация слюны у пациентов с сахарным диабетом представлена, в основном, IV и V классами по Леусу-Кукиной, что свидетельствует о пониженной ее минерализующей способности и максимальном риске развития кариеса зубов.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214858

Ключові слова: умови праці вчителів, захворюваність вчителів, хронічний ларингіт, голосове навантаження, профілактика професійного ларингіту, лікування професійного ларингіту

Реферат. Профілактика професійного ларингіту у вчителів. Савушина І.В., Павленко О.І., Зоська Я.В. Коло осіб, які потребують фоніатричної допомоги, у наш час постійно збільшується. Люди з патологією голосу перебувають у працездатному віці. Метою досліджень було: зниження ризику розвитку професійної патології голосового апарату на підставі обґрунтування комплексної системи керування професійним ризиком у вчителів. Під час досліджень був застосований гігієнічний, епідеміологічний, санітарно-статистичний метод поглибленого медичного обстеження та математико-статистичний метод. Умови праці вчителів характеризуються комплексним впливом шкідливих виробничих факторів, які можуть досягати 3 ступеня 3 класу шкідливого за напруженістю праці (згідно з розрахованими балами 3,63), 2 ступеня 3 класу шкідливого за навантаженням на голосовий апарат (27,52±3,54 години), 1 ступеня 3 класу шкідливого за еквівалентним рівнем шуму та несприятливим мікрокліматом. Найбільш розповсюдженою патологією голосового апарату у вчителів є хронічний гіпертрофічний ларингіт (190,20±22,61) та хронічний катаральний ларингіт (131,00±15,07 випадка). Майже 70% випадків професійного ларингіту припадає на вікову групу 46-60 років. Критичним стажем роботи в умовах впливу голосового навантаження є 10-19 років. Стаж роботи понад 20 років в умовах голосового навантаження збільшує етіологічну частку в причинах виникнення професійної патології до 81,8%. Тому вік працівника понад 45,8±0,5 є критичним у ризику розвитку професійного захворювання, що потребує особливого підходу при розробці та впровадженні профілактичних заходів, спрямованих на збереження професійного здоров’я. Запропонований комплекс заходів збільшить здорову частку життя на 7,3 року і зменшить втрати років здорового життя на 7,1 року, в тому числі для фізичного компоненту здоров’я (PH) на 4,5 і 4,3 і психологічного компоненту здоров’я (MH) на 10,3, 10,1 років QALY відповідно.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214859

Ключові слова: наночастинки, дрібнодисперсні фракції, повітря робочої зони, професійний ризик

Реферат. Наночастинки в повітрі робочої зони як фактор ризику для здоров’я працюючих у різних галузях виробництва. Севальнєв А.І., Шаравара Л.П., Куцак А.В., Нефьодов О.О., Земляний О.А., Писаревський К.І., Шевченко O.C. Мета роботи: аналіз наукової літератури для узагальнення даних про вітчизняний і зарубіжний досвід оцінки визначення наночастинок у повітрі робочої зони як фактора ризику для здоров'я працівників різних галузей виробництва. У статті проведено аналіз літературних даних щодо дослідження вмісту дрібнодисперсного пилу та наночастинок в атмосферному повітрі та повітрі робочої зони різних галузей виробництва. Численні дослідження свідчать про те, що дрібнодисперсний пил міститься у викидах багатьох промислових підприємств. За рівнем впливу на здоров'я людини зважені частинки в атмосферному повітрі й особливо в повітрі робочої зони Всесвітньою організацією охорони здоров'я відносяться до пріоритетних забруднювачів. Особливо актуальна оцінка вмісту пилу в повітрі великих промислових міст, оскільки на урбанізованих територіях знаходитися велика кількість джерел пилових викидів різного походження. Різноманітні технологічні процеси сприяють утворенню дрібнодисперсного пилу і наночастинок, які забруднюють атмосферне повітря та повітря робочої зони. Приводяться дані щодо негативного впливу дрібнодисперсного пилу та наночастинок на здоров'я людини та працюючих. Приділено увагу проблемі гігієнічної оцінки вмісту пилу нанорозмірного діапазону в повітрі робочої зони. Одержані результати свідчать про те, що на сьогодні все ж таки залишаються актуальними питання вивчення фізико-хімічних властивостей наночастинок, їх токсичності для організму, аналізу потенційних ризиків для людини, розробки ефективної та достовірної системи моніторингу ультродисперсних частинок у навколишньому та виробничому середовищі, обов’язкового інформування працюючих про наявні ризики, зменшення та профілактику шкідливого впливу на людину. Можливі негативні наслідки для здоров’я працюючих зумовлюють необхідність і доцільність подальших досліджень у цій галузі.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214860

Ключові слова: дієтичні добавки, анкетування, статистичний аналіз, об’єм продажів ДД, аптечні заклади, лабораторні дослідження, ризик, безпека

Реферат. Изучение и анализ ситуации касательно потребления диетических добавок населением Украины. Кузнецова Е.М., Останина Н.В. В данной статье  показано исследование различных аспектов потребления диетических добавок (ДД) населением Украины и определена вероятность употребления нека­чественных ДД. В рамках выполнения работы был проведен анкетный опрос среди жителей городов Киев, Полтава, Харьков и Вишневое (Киевская область) касательно применения ДД. Анализировали статистические данные численности населения Украины, наличие по регионам аптечных учреждений, объемы продаж ДД и данные лабораторных исследований на соответствие ДД заявленному составу активных ингредиентов. Статистический анализ был выполнен с использованием стандартного программного обеспечения Microsoft Excel 2007 и STATISTICA 8.0 portable. Анкетирование позволило оценить состояние здоровья респондентов, принимающих ДД, выяснить информацию относительно рекомендаций для применения ДД, выявить пути приобретения данной продукции, установить риск приема некачественных ДД. По данным анкетирования установлено, что ДД принимают около 72% населения. Результаты опроса свидетельствуют, что ДД принимают 39% здоровых людей, почти половина опрошенных имеет небольшие проблемы со здоровьем и 12% опрошенных имеют серьезные проблемы со здоровьем. 79% анкетируемых покупают ДД в аптеках, и это позволяет предположить, что всего в 2019 году в Украине было использовано около 59,7 млн упаковок ДД. Доказано, что обеспеченность населения Украины аптечными учреждениями равномерная для всех регионов Украины и, соответственно, у населения имеется возможность приобретения в аптеках необходимых ДД. Учитывая результаты лабораторных исследований качества ДД, риск употребления некачественных ДД в Украине в 2019 году может составить около 9,5%. Результаты исследований контрольных закупок пока­зывают, что данный риск может значительно увеличиться.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214861

Ключові слова: діти, захворюваність, поширеність, бронхіальна астма, довкілля, полютанти

Реферат. Бронхиальная астма у детей Украины: медико-экологические параллели заболеваемости и распространенности. Волосовец А.П., Больбот Ю.К., Кривопустов С.П., Мозырская Е.В., Кривопустова М.В., Прохорова М.П., Купкина А.В. Бронхиальная астма (далее – БА) остается одной из самых распространен­ных неинфекционных болезней у детей во всем мире, которая более чем в половине случаев приводит к инвалидизации и существенно влияет на качество жизни больного ребенка. Целью исследования было определение трендов заболеваемости и распространенности бронхиальной астмы у детей Украины в динамике за последние 25 лет в областях Украины и оценка влияния объемов выбросов загрязняющих веществ в атмосферный воздух от стационарных источников загрязнения в регионе проживания на уровни заболе­ваемости БА у детей и ее распространенность. По данным Центра медицинской статистики МЗ Украины заболеваемость детей в возрасте 0-17 лет бронхиальной астмой в 2017 году составляла 4513 новых случаев БА или 0,59 на 1 тыс. населения, а распространенность составляла 37246, или 4,91 на 1000 населения. Больше всего впервые выявленных случаев БА наблюдалось у детей в возрасте 7-14 лет – 2439, или 54,0% от общего количества, что соответствует мировым тенденциям. Наибольший уровень заболеваемости и распрос­траненности наблюдался у детей Харьковской, Запорожской, Винницкой, Днепропетровской, Донецкой областей и г. Киеве. Нами установлена прямая и тесная связь (ρ=0,741) между уменьшением объемов выбросов загрязнителей от стационарных источников в атмосферный воздух и уменьшением рас­пространенности БА у детей в последние годы. Таким образом, за последние 25 лет в Украине наблюдается рост на 69,3% распространенности бронхиальной астмы у детей и на 22,9% уровня заболеваемости бронхиальной астмой с преобладанием выявления этой патологии у детей из крупных промышленных и агропромышленных областей страны со значительными объемами выбросов загрязняющих веществ в атмосферный воздух от стационарных источников загрязнения.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214872

Ключові слова: публічне управління та адміністрування, сфера охорони здоров’я, керівні кадри сфери охорони здоров’я, навчання керівних кадрів для системи охорони здоров’я, навчальні програми

Реферат. Определение потребности в обучении руководителей в области здравоохранения Украины. Белинская М.Н., Сурай И.Г., Васюк Н.О., Савина Т.В. Целью статьи является определение потребностей в обучении руководителей здравоохранения Украины по специальности «Публичное управление и админи­стрирование». В качестве основного нами использован метод письменного опроса (анкетирование) экспертов в области здравоохранения, с применением современных компьютерных технологий. Участие экспертов в этом исследовании является исключительно добровольным. Конфиденциальность информации гарантирована анонимностью анкеты. Экспертный опрос руководителей сферы здравоохранения нами проведено в марте-апреле 2020 года с целью определения потребности в обучении по специальности «Публичное управление и администрирование». Всего в опросе приняли участие 54 респондента. Большинство (96,3%) респондентов нуждаются в обучении по специальности «Публичное управление и администрирование» (по спе­циализации «Управление в сфере здравоохранения»). Подавляющая их часть хотела бы пройти обучение по темам: «Управление персоналом в организации здравоохранения (лидерство, коммуникативный менеджмент, тайм-менеджмент, стрес-менеджмент, самоменеджмент, психологические основы менеджмента в здравоохранении и др.)» (64,8%) и «Менеджмент здравоохранения» (59,3%). Обобщая результаты иссле­дования, доказано, что для повышения профессиональных компетенций руководителей сферы здравоохранения необходимо ввести учебную программу «Лидерство и менеджмент в здравоохранении», которая направлена на решение проблемных вопросов управления в сфере охраны здоровья; применения стратегического управления в сфере здравоохранения, управления качеством медицинской помощи; получение навыков ком­муникации и формирования эффективной команды; эффективного применения полученных знаний в среде, которая быстро меняется, и др. Считаем, что основой развития кадрового потенциала здравоохранения, особенно руководителей, должно быть совершенствование механизмов подготовки, переподготовки и повышения их квалификации. В частности, это касается инновационных форм обучения, в т.ч. тренингов, он-лайн обучения и  тому подобное.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214873

Ключові слова: принцип анонімності, трансплантація анатомічних матеріалів, донор, реципієнт, конфіденційна інформація

Реферат. Анонимность донорства: национальное правовое регулирование и международный опыт. Шпуганыч И.И., Дюкарева-Бержанина К.Ю., Яворская А.С. Статья посвящена анализу правовых, меди­цинских, морально-этических аспектов принципа анонимности донорства. Принцип анонимности имеет нормативное закрепление и соответствующую регламентацию в международных актах: Директива о стандартах качества и безопасности человеческих органов, предназначенных для трансплантации, Руководящие принципы ВОЗ по трансплантации человеческих клеток, тканей и органов, Конвенция о защите прав и достоинства человека в связи с применением достижений биологии и медицины: Конвенция о правах человека и биомедицине и Дополнительный протокол к ней и т.п. Такой принцип положен в основу законодательного регулирования донорства многих стран, включая и Украину. Исследованы нормативные подходы правового регулирования донорства и принципа анонимности в соответствии с национальным законодательством: Закон Украины «О применении трансплантации анатомических материалов человеку» и подзаконные акты. Проанализировано применение принципа анонимности в зависимости от вида донорства: посмертное и прижизненное. Проанализирован зарубежный опыт применения принципа анонимности. Принцип абсолютной анонимности закреплен, в частности, в законодательстве Нидерландов, Швеции. Соответственно такие нормативные подходы исключают любой контакт между донором и реципиентом. В соответствии с принципом условной анонимности (в частности США и Великобритания) разрешено обмен данными между донором и реципиентом при наличии их волеизъявления. Охарактеризованы преимущества и недостатки прямого общения донора и реципиента. С учетом морально-этических и психологических аспектов обоснована целесообразность применения принципа условной анонимности в отечественной практике. С этой целью предлагается закрепить на законодательном уровне право донора и реципиента давать согласие или несогласие на обмен данными. Для налаживания взаимодействия сторон соот­ветствующие функции предложено возложить на трансплант-координатора.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214874

Ключові слова: вірус Західного Нілу, гарячка Західного Нілу, арбовірусна інфекція, Полтавська область, центральна частина України

Реферат. Гарячка Західного Нілу в центральній частині України. Котелевська Т.М., Прийменко Н.О., Дубинська Г.М., Коваль Т.І., Ізюмська О.М., Зв’ягольська І.М. Гарячка Західного Нілу (WNF) – найбільш розповсюджена арбовірусна інфекція з трансмісивним механізмом передачі, викликана вірусом Західного Нілу (WNV), що присутній на всіх континентах, за виключенням Антарктиди. WNV має високий епідемічний потенціал, становить загрозу для здоров’я населення в усьому світі завдяки швидкому глобальному розповсюдженню, формуванню нових природних осередків і здатності спричиняти епідемії в ендемічних регіонах. За останні 20 років зареєстровано численні епідемічні спалахи хвороби серед людей, птахів та коней, пов’язані з WNV. Вперше на території України WNV виявлений в 70-х роках XX століття, проте на сьогодні клінічні та епідеміологічні аспекти залишаються вивчені недостатньо. У цьому дослідженні проаналізовано епідемічну ситуацію щодо WNF в Полтавській області за 2011-2018 рр., з’ясовані епідеміологічні та клінічні особливості серологічно підтверджених випадків гострої WNF. Це перший актуальний огляд про випадки WNF в Полтавському регіоні, результати якого свідчать про розповсюдженість WNV в центральній частині України. Мета дослідження - з’ясувати епідеміологічні та клінічні прояви гарячки Західного Нілу в Полтавській області. Проаналізовано випадки WNF в Полтавській області за 2011-2018 рр., згідно з річними звітними формами МОЗ України. Загалом серологічне дослідження парних сироваток крові на специфічні антитіла класу ІgG до WNV проведено 232 хворим із гарячковими станами, що потребували обстеження на WNF. Клінічний перебіг вивчали при ретроспективному аналізі 14 історій хвороб пацієнтів з WNF, які знаходилися на лікуванні в Полтавській обласній клінічній інфекційній лікарні. Установлено, що в Полтавській області впродовж 2011-2018 рр. зареєстровано 35 випадків гострої WNF, з найбільшою кількістю – 14 осіб у 2012 році. Серологічне обстеження на специфічні маркери WNV 232 хворих із гарячковими станами дозволило виявити 57 (24,6%) серопозитивних пацієнтів. Гостра WNF діагностована в 35 (15,1%), перенесена – у 22 (9,5%) осіб. Аналіз історій хвороб пацієнтів з гострою WNF показав, що найбільш вразливими виявилися особи жіночої статі (64,1%), а середній вік обстежених становив 46,28±0,30 року. Згідно з епідеміологічним aнамнезом, серед хворих перевaжали жителі міст – 71,4%, усі (100%) відмічали укуси комарів, захвoрювання мало сезoнний характер з найбільшою (78,6%) кількістю випадків у липні-серпні. Клінічний перебіг WNF в усіх (100%) хворих мав середньотяжку форму та характеризувався поліморфізмом клінічних проявів. Провідними клінічними синдромами були: гарячковий (100,0%), інтоксикаційний (100,0%), катаральний (50,0%), алергічний (42,8%), диспепсичний (35,7%) та лімфаденопатія (28,5%). Таким чином, проведені дослідження показали, що на території Полтавського регіону є всі умови для формування природного осередку гарячки Західного Нілу. Західнонільська гарячка мала типовий перебіг.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214875

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.3.214876