Деталі

Перегляди: 85

Key words: dyslipidemia, insulin resistance, coronary artery disease, prostate cancer survivors, statin-intolerance, ursodeoxycholic acid

Ключові слова: дисліпідемія, інсулінорезистентність, ішемічна хвороба серця, пацієнти, що вижили після раку передміхурової залози, непереносимість статинів, урсодезоксихолева кислота

Abstract

---

Numerous studies suggest an increased frequency of dyslipidemia and metabolic disorders in patients with prostate adenocarcinoma. The aim was to evaluate lipid profile, insulin resistance level in men with coronary artery disease and concomitant prostate cancer and impact of ursodeoxycholic acid on these indicators in complex therapy. Study included 48 men with coronary artery disease and prostate adenocarcinoma. The lipid profile, insulin resistance, testosterone level were determined in all of patients. The level of insulin, C-reactive protein were determined by immune-enzyme analysis. 1st group (n=22) was made up by statin-intolerant patients treated with ursodeoxycholic acid during 60 days in addition to standard therapy; 2nd group (n=26) – by statin-intolerant patients treated with standard regimen. The levels of triglycerides, low density lipoprotein-cholesterol and apolipoprotein-B in men with coronary artery disease and prostate adenocarcinoma were significantly higher than those in control group (p<0.001). The complex therapy with ursodeoxycholic acid resulted in significant decrease in the level of total cholesterol by 17.6% (p<0.001), triglycerides by 21.6% (p<0.001), low density lipoprotein-cholesterol by 25.2% (p<0.001), apolipoprotein-B by 12.9% (p<0.001), HOMA index level by 19.4% (p=0.001), median insulin level by 22.9% (p=0.002). Men with coronary artery disease and concomitant prostate cancer are characterized by increased levels of triglycerides, low density lipoprotein-cholesterol, insulin resistance and decreased apolipoprotein-B associated with low testosterone level. Complex treatment with ursodeoxycholic acid in these patients contributed to significant lipid level improvement and additional decrease of insulin resistance.

Реферат

---

Метаболічні зміни в чоловіків з ішемічною хворобою серця і супутнім раком передміхурової залози та можливості їх корекції в пацієнтів з непереносимістю статинів. Курята О.В., Сіренко О.Ю. Численні дослідження свідчать про підвищену частоту дисліпідемії та метаболічних порушень у пацієнтів з аденокарциномою простати. Метою дослідження було оцінити ліпідний профіль, рівень інсулінорезистент­ності в чоловіків з ішемічною хворобою серця та аденокарциномою простати та вплив урсодезоксихолевої кислоти на ці показники в комплексній терапії. У дослідженні взяли участь 48 чоловіків з ішемічною хворобою серця та аденокарциномою простати. У всіх пацієнтів визначали ліпідний профіль, інсулінорезистентність, рівень тестостерону. Рівень інсуліну, С-реактивного білка визначався за допомогою імуноферментного аналізу. 1-шу групу (n=22) склали пацієнти з непереносимістю статинів, які отримували урсодезоксихолеву кислоту протягом 60 днів як доповнення до стандартної терапії; 2-гу групу (n=26) – пацієнти з непереносимістю статинів, які отримували стандартний режим лікування. Рівні тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та аполіпопротеїну-B у чоловіків з ішемічною хворобою серця та аденокарциномою передміхурової залози були достовірно вищими, ніж у контрольній групі (p<0,001). Комплексна терапія із включенням урсодезоксихолевої кислоти привела до достовірного зниження рівня загального холестерину на 17,6% (p<0,001), тригліцеридів на 21,6% (p<0,001), холестерину ліпопротеїнів низької щільності на 25,2% (p<0,001), аполіпопротеїну-B на 12,9% (p<0,001), рівня індексу HOMA на 19,4% (p=0,001), інсуліну на 22,9% (p=0,002). Чоловіки з ішемічною хворобою серця та аденокарциномою простати характеризуються підвищеним рівнем тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, інсулінорезистентністю та дефіцитом аполіпопротеїну-B, що асоціюється з низьким рівнем тестостерону. Комплексне лікування із включенням урсодезоксихолевої кислоти в цих пацієнтів сприяло достовірному поліпшенню показників ліпідного профілю та додатковому зменшенню рівня інсулінорезистентності.

---

Cardiovascular diseases (CVD) and oncological diseases continue to be the main causes of mortality worldwide. Improvements in cancer survival have led to greater number of successfully treated patients with an increased mortality from cardiovascular diseases and their complications [1].

Prostate cancer (PC) is associated with increasing incidence rates worldwide and it is the second most common cancer in men [3]. Coronary Artery Disease (CAD) is prevalent and one of the leading cause of mortality in men with prostate cancer [2]. Increasing evidence of overlapping risk factors for cancer and cardiovascular disease in patients with PC represents a relevance of the cardio-oncological subspecialty for optimization of survivorship outcomes [4].

Numerous studies suggest an increased frequency of cardiovascular diseases and metabolic disorders in patients with prostate adenocarcinoma [5, 6], there­fore, correction of risk factors is relevant, especially of dyslipidemia and insulin resistance (IR) [7, 11]. As known, the main pharmacological agents for treatment of dyslipidemia are statins [8, 21]. Ho­wever, treatment with statins not always leads to achievement of lipid level targets, especially trigly­cerides [12]. According to literary data, up to 29% of patients report adverse musculoskeletal effects that limit using statins or their guideline-recom­mended doses [25]. Limitations of using statins for patients with cancer demonstrate conflicting results, increased muscle loss in some models, increased risk of muscle pain in elderly patients and drug interactions [22]. Therefore, in recent years, there has been active interest in other groups of lipid-lowering drugs. Thus, latest trials have shown bempedoic acid efficacy in lowering LDL cholesterol and its ability to reduce cardiovascular events in statin-intolerant patients [23], but has limited data for cancer patients, though ongoing research [26].

In recent literature, increasing attention is being paid to the possibilities of using ursodeoxycholic acid (UDCA) in patients with cancer [9]. It was found, that UDCA can protect epithelial cells from damage and apoptosis, while suppressing the proliferation and induction of apoptosis of cancer cells, including in prostate adenocarcinoma. Therefore, there is evi­dence that UDCA has a positive effect on the treat­ment of cancer patients, in particular, with hepatoto­xicity caused by chemotherapy [13]. Interestingly, that UDCA has some hypocholesterolemic effect, reduces cholesterol synthesis by decreasing bile secretion and inhibiting the absorption of cholesterol in the intestine [10].

Thus, the purpose of the present study was to evaluate lipid profile, insulin resistance level in men with coronary artery disease after prostate cancer treatment and impact of UDCA on these indicators in complex therapy.

MATERIALS AND METHODS OF RESEARCH

---

The present study was conducted according to the Helsinki declaration principles and was approved by the Biomedical Ethics Commission of the Dnipro State Medical University (protocol No. 24 dated 01/15/25). All participants of research gave informed written consent. Dynamic observation and treatment was per­formed in 48 men with CAD with conco­mitant prostate adenocarcinoma (stages I-IIІ) at the age of 45 to 75 years (the main group). The baseline characteristics of patients have been demonstrated in the Table 1.

All patients had verified CAD according to the guidelines of the European Society of Cardiology, the diagnosis of prostate cancer was confirmed by a biopsy. Аll patients received standard treatment of CAD but stopped taking statins due to side effects or refused to take them. The inclusion criteria were: men aged 45-75 years, verified diagnosis of CAD and prostate cancer (stages I-IIІ), completed course of anticancer therapy by the doctor's decision (due to unacceptable toxicity) or the patient's refusal more than 6 months ago, consistently selected cardiologic treatment for the last 3 months, voluntary informed consent to participate in the study.

The presence of CAD was assessed based on documented cardiovascular disease, such as a history of myocardial infarction, angiographically confirmed coronary artery stenosis, and a history of coronary artery revascularization procedures.

According to magnetic resonance imaging (MRI) data, 40 (83,3%) of patients had tumors localized to the prostate gland without extracapsular extension (T1c-T2b), while 8 (16,7%) had tumors of a higher grade (T3a-T3b).

Exclusion criteria from the study were: age over 75 years; previous therapy with statins within the last 3 months, arrhythmias that cause hemodynamic dis­turbances and require correction with antiar­rhythmic agents (including high gradations of ventricular arrhythmias, atrial flutter, paroxysmal tachycardias, sinus node weakness syndrome, atria-ventricular block 2-3 degrees), acute myocardial infarction, acute cerebrovascular accident, diabetes, hyper- and hypothyroidism with thyroid stimulating hormone (TSH) levels >4 mU/l, chronic kidney insuf­ficiency (glomerular filtration rate (GFR) <30 ml/min/1.73 m²), acute heart failure, obesity with grade 4, cachexia.

Patients were blindly divided into two groups: I group (n=22) – patients with CAD and prostate cancer treated with UDCA (Ursofalk, Dr. Falk Pharma GmbH, Germany) during 60 days in addition to standard therapy. The dose was calculated indi­vidually – 15 mg/kg. Group II (n=26) – patients who were treated with standard regimen without agree­ment on UDCA therapy. The control group consisted of 31 men with CAD without prostate cancer, comparable in age, cardiovascular risk profile, obtained by treatment of CAD.

At the initial state, the patients of both groups were comparable in terms of the main disease, indicators of age, duration of the disease, level of GFR, low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C), high-den­sity lipoprotein cholesterol (HDL-C), triglycerides (TG), systolic and diastolic blood pressure, heart rate.

All the patients were examined by physician, laboratory and instrumental methods at the beginning and to the end of the study were used. The patients were observed in outpatient department. The standard clinical and biochemical laboratory tests, blood tests for detection of total cholesterol (TC), TG, LDL-C, HDL-C, apolipoprotein А (Аpо-А1), apolipoprotein В (Аpо-В) [28], serum insulin [29] were performed. Tole­rability of the drug was determined on the basis of an assessment of laboratory parameters (the level of ALT, AST in the serum), the level of GFR, the inci­dence of adverse reactions. GFR was determined by the formula CKD-EPI [30], IR – by the formula HOMA [14].

In order to evaluate the state of androgen defi­ciency the testosterone level was determined by the method of immunoenzymatic analysis with the rea­gent test kit “AccuBind ELISA”, androgen deficiency were established in case of total testosterone level below 2.5 ng/ml.

Statistical processing of the obtained results was  performed using the licensed program STATISTICS 12.0 (StatSoft Inc, USA, trial version). Non-parametric statistics were used [27]. The data was presented in the form of a median (Me) and the interquartile segment [25%; 75%]. Categorical data were presented as n (%) and were compared using Chi-squared test. For comparison of indicators in two independent groups, the Mann-Whitney U-test, the two-sided Fisher exact test, and the Wilcoxon test (W) were used to compare two dependent groups. Statistically significant differences in research results were determined at a level of p<0.05.

RESULTS AND DISCUSSION

---

The incidence of dyslipidemia was significantly higher in main group compared to control group (p< 0.001). The levels of TG, LDL-C and Apo-B in men with CAD and concomitant prostate cancer were significantly higher than those in control group (Table 2) (p< 0.001). Significant correlation relations between the testosterone level with TG, HDL-C, LDL-C, Apo-B were determined in men with CAD and concomitant prostate cancer – R= -0.58 (p<0.001), R=0.60 (p<0.05), R= -0.74 (p<0.001), R= -0.79 (p<0.001) respectively.

The level of insulin in patients with CAD and concomitant prostate cancer ranged from 10.7 to 25.9 MO/ml baseline, the median insulin level was 18.9 [11.3; 23.7] MO/ml, in the control group – ranged from 5.4 to 17.5 MO/ml baseline, the median insulin level was 10.8 [5.5; 13.4] MO/ml respectively (p<0.001). IR was established in 29 (60.42%) patients of main group and 13 (41.94%) of controls (p<0.05). Men with CAD and concomitant prostate cancer had significantly higher level of insulin, HOMA index compared with the control group (p<0.001). Cor­relation relations between the HOMA index with PSA, testosterone level, TG, LDL-C were determined in men with CAD after prostate adenocarcinoma treatment – R=0.65 (p<0.001), R= -0.68 (p<0.001), R=0.58 (p<0.05), R=0.63 (p<0.05) respectively.

The complex therapy with UDCA for patients with CAD and co-existent prostate adenocarcinoma resul­ted in a more significant reduction of the level of the pro-atherogenic fractions of blood lipids (р<0.01) (Table 3). Thus prescribing only standard therapy con­tributed to a significant decrease in the level of TC by 12.2% (p<0.001), TG by 18% (p<0.001), LDL-C by 20% (p<0.001), number of dyslipidaemia pts by 23.08% (p<0.001). On the other hand the complex therapy with UDCA resulted in a greater reduction of pro-athero­genic fractions of blood lipids: significant decrease in the level of TC by 17.6% (p<0.001), TG by 21.6% (p<0.001), LDL-C by 25.2% (p<0.001), number of dyslipidaemia pts by 31.82% (p<0.001) and additional significant decrease in the level of Apo B by 12.9% (p<0.001). The significant differences between Group I and II after observation were identified by LDL-C level (p<0.001). There were no significant differences between the levels of liver transaminases before and after observation period in all groups of pts (Table 3).

Analysis of the dynamics of the insulin level and insulin resistance on the background of treatment revealed significant differences in these indicators in patients of Group I and II (Fig. 1, 2). In the group of patients UDCA was included in the com­position of complex therapy, the median insulin level and HOMA index decreased by 19.4% (p=0.001) and 22.9% (p=0.002), respectively, in the standard treat­ment group dynamics of these indicator were not significantly different. The inclusion of UDCA in the complex therapy contri­buted to a more pronounced decrease in insulin level and IR in men with androgen deficiency (Fig. 1, 2). There were no significant side effects with the inclusion of UDCA in the standard therapy in the dynamics of observation, and there was no need to change the daily dose or discontinue treat­ment. Thus, the results of the study indicate the effecti­veness and safety of UDCA in complex treatment in men with CAD with concomitant prostate cancer.

Cancer and CVD are linked by multiple pathways and common risk factors. Thus, their combined treat­ment is a complex task and requires a multidisci­plinary approach with the involvement both of cardiologists and oncologists [15].

Evidence for an association between TC, LDL-C, HDL-C, triglycerides with prostate cancer is conflic­ting. The retrospective cohort analysis of 843 patients with radical prostatectomy demonstrated association between elevated serum triglycerides with increased risk of prostate cancer recurrence [16]. Cholesterol of LDL-C, HDL-C were not associated with prostate can­cer recurrence risk among all of analyzed popu­lation. At the same time, among men with prostate cancer and dyslipidemia, elevated total cholesterol and HDL-C levels were associated with increased and decreased risk of cancer recurrence, respectively [16]. Our results demonstrate that the presence of conco­mitant prostate adenocarcinoma in men with CAD was associated with significantly higher levels of TG, LDL-C and lower Apo-B and were correlated with androgen deficiency.

Thus in recent years a large number of studies suggest the role of lipid and glucose metabolism in the development of prostate cancer [17]. A recent meta-analysis showed a strong positive association between obesity and the risk of advanced prostate cancer. Ho­wever, epidemiological data on the relationship between lifestyle risk factors (dyslipi­demia, diabetes and IR) and the development and progression of prostate cancer remains inconclusive [17].

We provided evidence supporting a relationship of dyslipidemia, IR, and androgen deficiency in men with prostate cancer. Our findings showed a negative correlation between serum testosterone and TG, LDL‑C, serum insulin, and IR. Conversely, we found that HDL‑C, Apo-B was directly correlated with se­rum testosterone. It was concluded that low serum testosterone is associated with dyslipidemia and IR in men with CAD and prostate cancer. This could be ex­plained by the sex hormone pathway in obesity [18].

Given that standard pharmacologic treatment may not be sufficient to achieve the recommended lipid target, an alternative treatment may be needed. The recent meta-analysis of randomized placebo-control­led trials demonstrated that ursodeoxycholic acid treatment might be an effective lipid-lowering agent with significant reduction in total cholesterol levels [19]. Thus, it was suggested that ursodeoxycholic acid can reduce cholesterol biosynthesis by reducing the activity of hydroxymethylglutaryl-coenzyme A-reduc­tase and decreasing the intestinal absorption of cho­lesterol [19]. Ursodeoxycholic acid can also affect adi­pose tissue by lowering triglyceride levels and increa­sing esterification and desaturation of fatty acids [20].

Our findings suggest that UDCA in complex treatment men with CAD and concomitant prostate cancer decreases pro-atherogenic lipids and IR level. Further investigation is required to elucidate if observed lipid and IR lowering effects of urso­deoxycholic acid in this patients can contribute to the prevention of cardiovascular events.

Limitations.

However, this study should be interpreted with several limitations. Therefore, only patients with CAD with prostate cancer were chosen for this study, and consequently the results can only be applied to this population. It could be perspectival to evaluate the hard end point with prolongation of this therapy.

CONCLUSIONS

---

1. The present study have demonstrated that men with coronary artery disease and concomitant prostate cancer are characterized by increased levels of triglycerides, low-density lipoprotein cholesterol, IR and decreased apolipoprotein В associated with low testosterone level.

2. Complex treatment with ursodeoxycholic acid in these patients contributed to significant lipid level im­provement and additional decrease of insulin resistance.

Contributors:

Kuryata O.V. – conceptualization, methodology, writing – review & editing, project administration;

Sіrenko O.Yu. – methodology, formal analysis, resources, data curation, writing – original draft, investigation.

Funding. This research received no external funding.

Conflict of interests. The authors declare no conflict of interest.

REFERENCES

---

 1. Estruch R, Ruilope LM, Cosentino F. The year in cardiovascular medicine 2020: epidemiology and preven­tion. European Heart Journal. 2021;42(8):813-21. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehaa1062">doi: https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehaa1062

2. Ralapanawa U, Sivakanesan R. Epidemiology and the Magnitude of Coronary Artery Disease and Acute Coronary Syndrome: A Narrative Review. J Epidemiol Glob Health. 2021;11(2):169-77. doi: https://doi.org/10.2991/jegh.k.201217.001

3. Vieira Lima Aguiar Melão B, Pekala K, Matsou­kas K, et al. SIU-ICUD: Epidemiology of Prostate Cancer. Soc Int Urol J. 2025;6(44). doi: https://doi.org/10.3390/siuj6030044

4. Sun L, Parikh RB, Hubbard RA, et al. Assessment and Management of Cardiovascular Risk Factors Among US Veterans With Prostate Cancer. JAMA Netw Open. 2021;4(2):e210070. doi: https://doi.org/10.1001/jamanetworkopen.2021.0070

5. Kuryata O, Sirenko O. The Influence of L-Car­nitine in the Complex Treatment of Patients With Renal Dysfunction Who Have Synchronous Chronic Coronary Artery Disease and Prostate Adenocarcinoma. Turkiye Klinikleri J Med Sci. 2019;39(4):381-8. doi: https://doi.org/10.5336/medsci.2019-65452 

6. Kuryata OV, Sirenko O, Tykhomyrov A, et al. Plasminogen activator inhibitor-1 and circulating ceru­loplasmin levels in men with iron-deficiency anemia and heart failure with concomitant prostate cancer and their dynamics after treatment. Journal of Medical Sciences. 2022;42:72-80. doi: https://doi.org/10.4103/jmedsci.jmedsci_427_20

7. Kim TH, Lim DG, Chung HS, Chang Hwang E, Kang TW, Kwon DD, et al. The prevalence of dyslipi­demia in patients with prostate cancer. Prostate Int. 2025;13(3):174-8. doi: https://doi.org/10.1016/j.prnil.2025.03.005

8. Mach F, Koskinas KC, Roeters van Lennep JE, Tokgözoğlu L, Badimon L, Baigent C, et al. 2025 Focused Update of the 2019 ESC/EAS Guidelines for the mana­gement of dyslipidaemias: Developed by the task force for the management of dyslipidaemias of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Atherosclerosis Society (EAS). European Heart Journal. 2025;46(42):4359-78. doi: https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehaf190

9.  Zhang H, Xu H, Zhang C, et al. Ursodeoxycholic acid suppresses the malignant progression of colorectal cancer through TGR5-YAP axis. Cell Death Discov. 2021;7(1):207. doi: https://doi.org/10.1038/s41420-021-00589-8 

10. Lakić B, Škrbić R, Uletilović S, et al. Beneficial Effects of Ursodeoxycholic Acid on Metabolic Parameters and Oxidative Stress in Patients with Type 2 Diabetes Mellitus: A Randomized Double-Blind, Placebo-Control­led Clinical Study. J Diabetes Res. 2024 Feb 29;2024:4187796. doi: https://doi.org/10.1155/2024/4187796 

11. Daniels JP, Hernández-Tirado A, Mirocha J, et al. Association between insulin resistance and prostate volume: A 4-year analysis from the Reduction by Dutasteride of Prostate Cancer (REDUCE) Trial. BJUI Compass. 2025;6(9):e70085. doi: https://doi.org/10.1002/bco2.70085 

12. Morieri ML, Perrone V, Veronesi C, et al. Im­proving statin treatment strategies to reduce LDL-cho­lesterol: factors associated with targets’ attainment in subjects with and without type 2 diabetes. Cardiovasc Diabetol. 2021 Jul 16;20(1):144. doi: https://doi.org/10.1186/s12933-021-01338-y 

13. Zeng H, Safratowich BD, Cheng W-H, et al. Ursodeoxycholic Acid Exhibits Greater Inhibitory Effects on Cancerous HCT116 Colon Cells than on Noncancerous NCM460 Colon Cells. Nutrients. 2025;17:1072. doi: https://doi.org/10.3390/nu17061072 

14. Levey AS, Stevens LA. Estimating GFR using the CKD Epidemiology Collaboration (CKD-EPI) creatinine equation: more accurate GFR estimates, lower CKD prevalence estimates, and better risk predictions. Am J Kidney Dis. 2010;55(4):622-7. doi: https://doi.org/10.1053/j.ajkd.2010.02.337

15. Martín García A, Mitroi C, Mazón Ramos P, et al. Stratification and management of cardiovascular risk in cancer patients. A consensus document of the SEC, FEC, SEOM, SEOR, SEHH, SEMG, AEEMT, AEEC, and AECC. Rev Esp Cardiol (Engl Ed). 2021;74(5):438-48. doi: https://doi.org/10.1016/j.rec.2020.11.020 

16. Khan A, Sarkar E, Chandra A, et al. Serum Insu­lin, Insulin-Like Growth Factor-1, Testosterone and Lipid Profile Levels in Benign Prostatic Hyperplasia and Pros­tate Cancer at Diagnosis. Cureus. 2024;16(12):e75342. doi: https://doi.org/10.7759/cureus.75342

17. Zhou Z, Huang Z, Zhao Y, et al. Association bet­ween low density lipoprotein cholesterol levels and prostate cancer risk in non-hypertensive middle-aged and  older American men. Sci Rep. 2024;14:29096. doi: https://doi.org/10.1038/s41598-024-80190-y 

18. Wittert G, Grossmann M. Obesity, type 2 diabetes, and testosterone in ageing men. Rev Endocr Metab Disord. 2022;23(6):1233-42.
doi: https://doi.org/10.1007/s11154-022-09746-5 

19. Seo SH, Lee DH, Lee YS, Cho KJ, Park HJ, Lee HW, et al. Co-administration of ursodeoxycholic acid with rosuvastatin/ezetimibe in a non-alcoholic fatty liver disease model. Gastroenterology Report. 2022;10:goac037. doi: https://doi.org/10.1093/gastro/goac037 

20. Oostveen RF, Kaiser Y, Hartgers ML, et al. Urso­deoxycholic Acid for Trans Intestinal Cholesterol Excre­tion Stimulation: A Randomized Placebo Controlled Cros­sover Study. J Am Heart Assoc. 2024;13(20):e035259. doi: https://doi.org/10.1161/JAHA.124.035259 

21. Reiss AB, Vasalani S, Albert J, et al. The Effect of Androgen Deprivation Therapy on the Cardiovascular Sys­tem in Advanced Prostate Cancer. Medicina. 2024;60:1727. doi: https://doi.org/10.3390/medicina60111727

22. Chou E, Legasto CS, Chin AK, et al. Statin Use in Patients With Cancer: Drug Interaction and Statin Usage. JACC Adv. 2025;4(11 Pt 1):102259. doi: https://doi.org/10.1016/j.jacadv.2025.102259 

23. Xia X, Niu H, Xu C, Liu X, Zhang G, Ling J. Revisiting the metabolic crosstalk between type 2 diabetes and hyperuricemia: Pathophysiological insights and thera­peutic perspectives. Biochimica et Biophysica Acta (BBA) - Molecular Basis of Disease. 2026;1872(2):168102. doi: https://doi.org/10.1016/j.bbadis.2025.168102

24. de Jesus M, Mohammed T, Singh M, et al. Etiology and Management of Dyslipidemia in Patients With Cancer. Front Cardiovasc Med. 2022;25(9):892335. doi: https://doi.org/10.3389/fcvm.2022.892335 

25. Nissen SE, Lincoff AM, Brennan D, et al. Bem­pedoic Acid and Cardiovascular Outcomes in Statin-Intolerant Patients. N Engl J Med. 2023;388(15):1353-64. doi: https://doi.org/10.1056/NEJMoa2215024 

26. Velez BC, Petrella CP, DiSalvo KH, et al. Combi­ned inhibition of ACLY and CDK4/6 reduces cancer cell growth and invasion. Oncol Rep. 2023;49(2):32. doi: https://doi.org/10.3892/or.2022.8469 

27. Makhanets L, Vinnychuk O, Hryhorkiv M. [Sta­tistics: Laboratory Workshop in STATISTICA 12: Tuto­rial]. Chernivtsi: Chernivets nats un-t im. Yu. Fedkovycha; 2023. 161 р. Ukrainian.

28. Pancholia AK, Kabra NK, Gupta R. Laboratory evaluation of lipid parameters in clinical practice. Indian Heart J. 2024;76(Suppl 1):S29-S32. doi: https://doi.org/10.1016/j.ihj.2024.02.002 

29. Gastaldelli A. Measuring and estimating insulin resistance in clinical and research settings. Obesity (Silver Spring). 2022;30(8):1549-63. doi: https://doi.org/10.1002/oby.23503

30. Kwok R, Kishore K, Zafari T, et al. Comparative performance of CKD-EPI equations in people with diabe­tes: An international pooled analysis of individual partici­pant data. Diabetes Res Clin Pract. 2025;223:112104. doi: https://doi.org/10.1016/j.diabres.2025.112104

Деталі

Перегляди: 153

Ключові слова: Фламідез, диклофенак, люмбаго, люмбоішіалгія, ефективність, безпека, обсерваційне дослідження

Key words: Flamidase, diclofenac, lumbago, lumbosciatica, efficacy, safety, observational study

Реферат

---

Біль у поперековій ділянці (люмбалгія) посідає одне з провідних місць серед причин тимчасової непрацездатності в економічно активного населення в усьому світі, включаючи Україну. Нестероїдні протизапальні препарати на сьогодні залишаються препаратами першої лінії при лікуванні вертеброгенних больових синдромів, забезпечуючи анальгетичну та протизапальну дію, проте їх призначення обмежено гастропатіями. Фламідез – комбінований препарат на основі диклофенаку калію та парацетамолу, що містить також ензим серратіопептидазу. Така комбінація дозволяє досягати синергічного ефекту: парацетамол посилює анальгезивну дію диклофенаку калію, зменшуючи потребу в підвищенні дози нестероїдного протизапального препарату, а серратіопептидаза додатково чинить протизапальний та протинабряковий ефект. Метою роботи було оцінити ефективність та безпеку комбінованого лікарського засобу Фламідез (диклофенак калію, парацетамол, серратіопептидаза) порівняно з диклофенаком натрію при лікуванні гострого болю в нижній частині спини (люмбаго, люмбоішіалгія). Проведено порівняльне проспективне багатоцентрове обсерваційне дослідження за участі 157 пацієнтів з 15 регіонів України. Учасників було розподілено на 4 групи залежно від нозології та застосованого препарату: люмбаго-диклофенак (n=29), люмбоішіалгія-диклофенак (n=49), люмбаго-Фламідез (n=25), люмбоішіалгія-Фламідез (n=54). Ефективність оцінювали за динамікою больового синдрому з 1 до 7 дня лікування, безпеку – за активністю ферментів-трансаміназ (АЛТ, АСТ) у плазмі крові, а також суб’єктивними проявами побічних реакцій (нудота, біль у животі тощо). Як диклофенак натрію, так і Фламідез демонструють ефективність у зниженні інтенсивності болю в попереку, при цьому Фламідез значуще перевершує диклофенак за вираженістю та швидкістю розвитку анальгезивного ефекту (особливо при ноцицептивному компоненті). Середнє зменшення інтенсивності болю (ΔВАШ) за 7 днів лікування становило 5,76 бала в групі Фламідезу проти 4,12 бала в групі диклофенаку натрію, що є статистично значущим (p<0,05). У пацієнтів з люмбаго ΔВАШ становив 6,12 бала (Фламідез) проти 4,48 бала (диклофенак). У пацієнтів з люмбоішіалгією – 5,39 бала (Фламідез) проти 3,76 бала (диклофенак). Медіана ВАШ на 7-й день лікування: 0 балів у групі Фламідезу проти 2 балів у групі диклофенаку. У плані безпеки диклофенак натрію також дещо поступається Фламідезу, вірогідно (проте клінічно незначуще) збільшуючи активність АЛТ та АСТ, при цьому не було верифіковано статистично значущої різниці між препаратами за впливом на шлунок: побічні реакції з боку ШКТ спостерігались у 15% пацієнтів, які приймали диклофенак, і в 11%, які приймали Фламідез. Фламідез демонструє кращу за диклофенак натрію ефективність і безпеку при лікуванні гострого поперекового болю, особливо за наявності ноцицептивного компонента. Комбінована дія диклофенаку калію, парацетамолу та серратіопептидази забезпечує виражену анальгезивну дію, не створюючи при цьому додаткових гастральних та гепатобіліарних ризиків для пацієнта. Отримані результати свідчать, що комбінований препарат Фламідез може бути ефективним варіантом фармакотерапії гострого поперекового болю. Подальші рандомізовані контрольовані дослідження з більшим періодом спостереження необхідні для підтвердження цих результатів.

Abstract

---

Clinical efficacy and safety of Flamidase in the treatment of lumbar pain: results of a multicenter observational comparative study in Ukraine. Kononenko N.M., Tsyvunin V.V., Briukhanova T.O., co-authors (20)⁴. Pain in the lumbar region (lumbalgia) is one of the leading causes of temporary disability among the economically active population worldwide, including Ukraine. Nonsteroidal anti-inflammatory drugs remain the first-line treatment for vertebrogenic pain syndromes, providing analgesic and anti-inflammatory effects, but their use is limited by gastrointestinal disorders. Flamidase is a combination drug based on potassium diclofenac and paracetamol, which also contains the enzyme serratiopeptidase. This combination achieves a synergistic effect: paracetamol enhances the analgesic effect of potassium diclofenac, reducing the need to increase the dose of the nonsteroidal anti-inflammatory drug, while serratiopeptidase provides additional anti-inflammatory and anti-edema effects. The aim of the study was to evaluate the efficacy and safety of the combination drug Flamidase (potassium diclofenac, paracetamol, serratiopep­tidase) compared to sodium diclofenac in the treatment of acute lower back pain (lumbago, lumbosciatica). A comparative prospective multicenter observational study was conducted involving 157 patients from 15 regions of Ukraine. Participants were divided into 4 groups depending on the nosology and the drug used: lumbago-Diclofenac (n=29), lumbosciatica-Diclofenac (n=49), lumbago-Flamidase (n=25), lumbosciatica-Flamidase (n=54). Efficacy was assessed based on the dynamics of pain syndrome from days 1 to 7 of treatment, safety was assessed based on the activity of transaminase enzymes (ALT, AST) in blood plasma, as well as subjective manifestations of side effects (nausea, abdominal pain, etc.). Both diclofenac sodium and Flamidase are effective in reducing the intensity of low back pain, with Flamidase significantly superior to diclofenac in terms of the severity and speed of the analgesic effect (especially in the nociceptive component). The average reduction in pain intensity (ΔVAS) over 7 days of treatment was 5.76 points in the Flamidase group versus 4.12 points in the diclofenac sodium group, which is statistically significant (p<0.05). In patients with lumbago, ΔVAS was 6.12 points (Flamidase) versus 4,48 points (diclofenac). In patients with lumbosciatica, it was 5.39 points (Flamidase) versus 3.76 points (diclofenac). The median VAS on the 7th day of treatment was 0 points in the Flamidase group versus 2 points in the diclofenac group. In terms of safety, diclofenac sodium is also slightly inferior to Flamidase, reliably (but clinically insignificantly) increasing ALT and AST activity, while no statistically significant difference between the drugs in terms of their effect on the stomach was verified: gastrointestinal side effects were observed in 15% of patients on diclofenac and 11% on Flamidase. Flamidase demonstrates better efficacy and safety compared to diclofenac sodium in the treatment of acute low back pain, especially in the presence of a nociceptive component. The combined action of potassium diclofenac, paracetamol, and seratopeptidase provides a pronounced analgesic effect without creating additional gastric and hepatobiliary risks for the patient. The results obtained indicate that the combination drug Flamidase may be an effective option for pharmacotherapy of acute low back pain. Further randomized controlled trials with a longer follow-up period are needed to confirm these results.

---

Біль у поперековій ділянці (люмбалгія) посідає одне з провідних місць серед причин тимчасової непрацездатності в економічно активного насе­лення в усьому світі, включаючи Україну [1]. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 80% людей хоча б раз у житті переживають епізод вираженого болю в попереку, що може мати як механічну, так і нейропатичну природу. Часті рецидиви, хронізація болю та пов’язане з цим зниження якості життя роблять проблему медико-соціальною та економічно значущою.

Найбільш поширеними клінічними формами гострого вертеброгенного болю є люмбаго (рап­товий, гострий м’язово-зв’язковий біль у попе­реку, без іррадіації) та люмбоішіалгія (компре­сійно-нейропатичний біль з іррадіацією по ходу сідничного нерва), які часто асоціюються з міофасціальним синдромом, дегенеративно-дис­трофічними змінами хребта, міжхребцевими гри­жами, фасетковим синдромом, спондилоартро­патією та компресією корінців.

За даними Міністерства охорони здоров’я України та профільних інститутів, вертеброгенні больові синдроми посідають друге місце серед причин звернень до лікарів-неврологів, посту­паючись лише судинним захворюванням мозку. Щороку понад 1,5 млн пацієнтів звертаються до медичних закладів із симптомами люмбалгії чи люмбоішіалгії [2].

Серед дорослого населення працездатного віку понад 40% осіб віком від 30 до 60 років по­відомляють про епізоди болю в поперековій ділянці тривалістю понад 7 днів, а в 15-20% ви­падків цей біль рецидивує або хронізується [3]. Особливо тривожною є тенденція до зростання частоти первинної інвалідизації, спричиненої саме вертеброгенними ураженнями – до 5-6% щорічно.

За інформацією Національної служби здоров’я України (НСЗУ), у 2022 році понад 200 тисяч випадків було зареєстровано за кодами М54.3 (ішіас) та М54.5 (люмбалгія) згідно з МКХ-10. Ці показники значно зросли після пандемії COVID-19, що пов’язується з гіподинамією, порушенням постави при дистанційній роботі, зниженням фізичної активності населення.

Ураховуючи поліморфізм патогенезу, терапія потребує ретельного підбору фармакологічних засобів з урахуванням типу болю, тривалості та індивідуальних факторів ризику. У гострому періоді лікування основними завданнями є швидке та ефективне гальмування болю, зменшення запального процесу, нормалізація функціональ­ного стану хребта, а також мінімізація ризику розвитку побічних реакцій фармакотерапії [4].

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) на сьогодні залишаються препаратами першої лінії при лікуванні вертеброгенних больових синдромів, забезпечуючи анальгетичну та проти­запальну дію [5]. Диклофенак натрію залишається одним з най­більш поширених засобів цього фармакологічного класу завдяки доведеній ефек­тивності в зменшенні інтенсивності болю та набряку [6]. Проте його призначення обмежене побічними діями, зокрема гастропатіями й гепатоксичністю [7, 8, 9, 10].

Останніми роками значну увагу привертають комбіновані препарати, зокрема Фламідез – комбінований препарат на основі диклофенаку калію та парацетамолу, що містить також ензим серратіопептидазу. Така комбінація дозволяє досягати синергічного ефекту: парацетамол по­силює анальгезивну дію диклофенаку калію, змен­шуючи потребу в підвищенні дози НПЗП, а сер­ратіопептидаза додатково чинить протизапальний та протинабряковий ефект. Також диклофенак калію, що входить до складу Фламідезу, має до­ведені переваги над натрієвою сіллю дикло­фенаку у швидкості та вираженості ефекту. Існують також окремі дані щодо кращого про­філю безпеки калієвої солі диклофенаку порів­няно з натрієвою [11]. Серратіопептидаза при цьому є цінним ад’ювантом, що не лише вірогідно посилює знеболювальні та протизапальні власти­вості НПЗП, але й має потенціал до корекції можливих побічних ефектів диклофенаку [12, 13].

Фламідез продемонстрував високу клінічну ефективність при болю в спині, остеоартриті, міозитах, а також у лікуванні післяопераційного болю. За даними окремих досліджень, у пацієнтів, які отримували Фламідез, спостерігали не лише швидший знеболювальний ефект, але й також рідшу частоту виникнення побічних реакцій (у першу чергу диспептичних) [14].

Таким чином, комбіновані засоби на основі диклофенаку калію, такі як Фламідез, можуть становити альтернативу монотерапії класичними НПЗП, дозволяючи зменшити медикаментозне навантаження, особливо в пацієнтів із супутніми факторами ризику ураження шлунка та печінки.

Проте, незважаючи на широке застосування в клінічній практиці як монопрепаратів дикло­фенаку натрію, так і Фламідезу, порівняльна оцінка їхньої ефективності та безпеки для пацієнтів з гострим поперековим болем – як у контексті гастроінтестинальних ризиків, так і з урахуванням негативних впливів на функції печінки за змінами біохімічних маркерів  аланіна­мінотрансферази (АЛТ) й аспартатамінотранс­ферази (АСТ) – залишається недостатньо дослід­женою в українській популяції. Більшість наяв­них даних зосереджені на загальній ефективності знеболювання, тоді як фармакобезпека вивчена переважно на обмежених вибірках.

Зважаючи на вищезазначене, проведення багатоцентрового дослідження, спрямованого на порівняння ефективності та безпеки лікування Фламідезом та монотерапії диклофенаком натрію в пацієнтів з люмбаго та люмбоішіалгією, є актуальною, науково обґрунтованою та прак­тично значущою задачею, що має важливе зна­чення для оптимізації терапевтичних підходів у лікуванні вертеброгенних уражень та дозволить сформувати сучасні протоколи ефективної та безпечної терапії.

Сьогодні поняття «якість життя» є не­від’єм­ною частиною системи охорони здоров’я, а також клінічних та медико-соціальних дослід­жень. У 1982 році Kaplan і Bush запровадили термін health-related quality of life (HRQoL – «якість життя, пов’язана зі здоров’ям»), що дозволило виділити параметри, які описують стан здоров’я, турботу про нього та якість медичної допомоги відповідно до загальної концепції якості життя [15].

Простота й легкість визначення методів ві­зуально-аналогової шкали болю (ВАШ) дозволяє широко їх використовувати в багатьох різних ситуаціях. Надійність, валідність і можливість використання методів прямого рейтингу були продемонстровані в літературі [16]. Переваги ВАШ включають швидку адаптацію як у до­слідницьких, так і в клінічних умовах. Також можна включити визначення балів за шкалою ВАШ для кожної з основних областей здоров’я, включаючи фізичне, соціальне та психічне здо­ров’я. Було встановлено, що лінія довжиною 10 см (100 мм) має найменшу похибку оцінюван­ня порівняно з довжиною лінії 5 і 20 см. З точки зору психофізичного вимірювання, ВАШ вважається методом прямого оцінювання шкали та формою кросмодальності, у якій довжина лінії регулюється відповідно до інтенсивності болю [17].

Мета – оцінити ефективність та безпеку комбі­нованого лікарського засобу Фламідез (дикло­фенак калію, парацетамол, серратіопептидаза) порівняно з диклофенаком натрію при лікуванні гострого болю в нижній частині спини (люмбаго, люмбоішіалгія).

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

---

Дослідження мало дизайн проспективного обсерваційного багатоцентрового порівняльного дослідження, спрямованого на оцінювання ефективності та безпеки комбінованого лікарсь­кого засобу Фламідез порівняно з диклофенаком натрію в пацієнтів з гострим поперековим больовим синдромом.

Дослідження проводилося в період з березня до липня 2025 року за участю лікарів первинної ланки (сімейних лікарів та терапевтів), а також лікарів-неврологів з 15 регіонів України. У до­слідження було включено 157 пацієнтів з клініч­ними діагнозами «люмбаго» або «люмбоішіалгія».

Пацієнти розподілялися на групи лікування відповідно до призначеної терапії в межах ру­тинної клінічної практики. Було сформовано чотири підгрупи залежно від клінічного діагнозу та застосованого препарату: люмбаго – дикло­фенак натрію (n=29), люмбоішіалгія – диклофе­нак натрію (n=49), люмбаго – Фламідез (n=25), люмбоішіалгія – Фламідез (n=54).

Фламідез призначали у формі таблеток у стандартній дозі 2 таблетки на добу (еквівалентно 100 мг диклофенаку калію). Диклофенак натрію (Ортофен-Форте) застосовували в дозі 100 мг на добу відповідно до інструкції для медичного застосування.

Критерії включення

До дослідження включали пацієнтів за наяв­ності таких критеріїв:

1. Вік ≥18 років.

2. Наявність гострого поперекового болю три­валістю до 14 днів.

3. Клінічно встановлений діагноз люмбаго або люмбоішіалгія.

4. Підписана інформована згода на участь у дослідженні.

Критерії невключення

Пацієнти не включалися до дослідження за наявності:

• гіперчутливості до диклофенаку або компонентів досліджуваного препарату;
• застосування інших системних НПЗП протягом 48 годин до включення;
• застосування ацетилсаліцилової кислоти в кардіологічних дозах;
• тяжких порушень функції печінки або нирок;
• виразкової хвороби шлунка або дванад­цятипалої кишки;
• тяжкої серцевої недостатності;
• вагітності або лактації;
• тяжких супутніх захворювань, що могли вплинути на результати оцінювання ефективності або безпеки терапії.

Пацієнтам дозволялося застосування базової терапії, включаючи місцеві форми нестероїдних протизапальних препаратів. Такий підхід відпо­відав умовам реальної клінічної практики, проте потенційно міг впливати на інтенсивність больо­вого синдрому та швидкість його регресу, що враховувалося під час інтерпретації резуль­татів дослідження.

Тривалість спостереження становила 7 днів для кожного пацієнта, що відповідає типовій три­валості лікування гострого поперекового болю.

Передбачалося два візити:

Початковий візит (1-й день) включав:

• перевірку відповідності критеріям вклю­чення/невключення;
• реєстрацію демографічних даних;
• клінічну оцінку інтенсивності болю за ві­зуально-аналоговою шкалою (ВАШ, 0-10 балів);
• визначення рівнів печінкових ферментів (АЛТ, АСТ);
• підписання інформованої згоди;
• призначення терапії.

Пацієнтам видавали індивідуальну картку для щоденного самостійного оцінювання інтенсив­ності болю за шкалою ВАШ у період з 2-го до 6-го дня лікування.

Заключний візит (7-й день) включав:

• повторне оцінювання інтенсивності болю за ВАШ;
• збір щоденників самооцінки;
• повторне визначення рівнів АЛТ і АСТ;
• реєстрацію побічних реакцій, зокрема з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, печія, біль або дискомфорт у животі).

Кінцеві точки дослідження

Первинною кінцевою точкою була зміна інтенсивності болю за візуально-аналоговою шка­лою (ΔВАШ) між 1-м і 7-м днем лікування.

Вторинні кінцеві точки включали:

• щоденну динаміку інтенсивності болю за шкалою ВАШ;
• зміни рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ);
• частоту та характер побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Для оцінювання клінічної значущості змін використовували мінімально клінічно важливу різницю (MCID) для шкали ВАШ, що становить приблизно 1,5-2 бали.

Дослідження проводилося відповідно до принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації. Усі учасники перед вклю­ченням підписали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні. Протокол дослідження був схвалений комісією з питань біоетики Національного фармацевтичного університету (протокол № 5 від 25.03.2025 р.).

Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення Statistica (версія 12), серійний номер ААА 12334567. Кіль­кісні змінні наведено у вигляді медіани та міжквартильного розмаху (Me [Q1; Q3]). Кате­горіальні змінні наведені як абсолютна кількість та відсоток. Нормальність розподілу перевіряли за допомогою критерію Шапіро-Вілка. Для по­рівняння показників до та після лікування вико­ристовували парний t-критерій Стьюдента або критерій Вілкоксона залежно від характеру роз­поділу. Для міжгрупових порівнянь застосо­вували однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) або критерій Краскела-Уолліса з відпо­відними post-hoc тестами (Тьюкі або Данна). Результати пред­ставлені з розрахунком 95% до­вірчих інтервалів (95% CI). Аналіз проводили за принципом per-protocol, оскільки всі включені пацієнти завершили період спостереження. Через відсутність втрат пацієнтів під час спостереження аналіз intention-to-treat не проводився. Ста­тис­тично значущими вважали відмінності при p<0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

---

Демографічна характеристика учасників дослідження

За період проведення дослідження було залу­чено 157 пацієнтів з різних регіонів України, що забезпечило репрезентативність вибірки та можли­вість екстраполяції отриманих результатів на всю популяцію країни. Географічне охоплення було досить широким і включало 15 областей України: Дніпропетровську (n=19), Одеську (n=34), Пол­тавську (n=12), Київську (n=12), Тернопільську (n=9), Хмельницьку (n=10), Черкаську (n=9), Львівську (n=13), Харківську (n=9), Запорізьку (n=7), Миколаївську (n=6), Чернігівську (n=5), Він­ницьку (n=4), Сумську (n=4) та Волинську (n=4).

Середній вік пацієнтів становив 51,4±14,2 ро­ку, що відповідає активній працездатній групі насе­лення, для якої особливо важливим є швидке усунення больового синдрому. Розподіл пацієнтів за віковими групами показав, що найбільшу частку становили особи віком 43-59 років, що є типовим для захворювань опорно-рухового апарату.

Оцінка ефективності терапії

Динаміка больового синдрому в пацієнтів з різними формами болю в нижній частині спини наведена в таблиці 1.

Аналізуючи дані всіх пацієнтів, встановлено, що в початковий день лікування (1-й день) інтенсивність больового синдрому за ВАШ була високою та приблизно однаковою в обох групах (медіана 7 балів).

Протягом 7-денного курсу терапії в обох групах відзначалося поступове зниження болю, однак швидкість і вираженість цього зниження були різними для диклофенаку та Фламідезу. У групі диклофенаку зменшення вираженості болю набуло статистичної значущості порівняно з початковим рівнем лише на 3-й день, коли медіана ВАШ у цій групі знизилася до 5 балів (з 7 на початку; p<0,05 проти 1-го дня). Надалі по­казники болю в групі диклофенаку продовжу­вали зменшуватися: медіана ВАШ становила 5 балів на 4-й день, 4 бали на 5-й день, 3 бали на 6-й день і 2 бали на 7-й день. Усі ці зміни були достовір­ними порівняно з початковим рівнем (p<0,05). Таким чином, за тиждень терапії диклофенаком інтенсивність болю зменшилася в середньому приблизно на 5 балів, до 2 балів на 7-й день, що вказує на суттєве по­легшення больового синд­рому, хоча в частини пацієнтів все ж зберігався помірний біль.

У цьому дослідженні комбінована терапія асоціювалася з більш швидким зниженням інтен­сивності болю. Уже на 2-й день лікування інтен­сивність болю достовірно знизилася порівняно з 1-м днем (p<0,05), тоді як у групі диклофенаку подібного достовірного поліпшення на 2-й день не спостерігалось. На 3-й день медіана болю в пацієнтів, які отримували Фламідез, становила 4 бали, що достовірно менше як вихідного рівня (p<0,05), так і показника групи диклофенаку на той самий день (p<0,05 між групами). З 3-го дня і до кінця спостереження різниця між групами зберігалася: показники ВАШ у групі Фламідезу були статистично нижчими, ніж у групі дикло­фенаку на кожному вимірюванні (p<0,05). Дина­міка інтенсивності болю показувала щоденний регрес: на 4-й день медіана становила 3 бали, на 5-й – 2 бали, на 6-й – 1 бал. До кінця 7-го дня лікування в групі Фламідезу досягнуто майже повного регресу болю – медіана ВАШ становила 0 балів. Отже, за тиждень терапії комбінованим препаратом Фламідез інтенсивність болю зни­зилася приблизно на 7 балів (з 7 до 0), що свідчить про майже повне купірування больового синдро­му в більшості пацієнтів.

Аналіз підгруп показав аналогічну тенденцію. Так, у пацієнтів з ізольованим люмбаго (попере­ковий біль без ішіасу, n=54) медіана початкового рівня болю становила 6 балів. У підгрупі дикло­фенаку достовірне зменшення болю настало лише на 4-й день лікування (p<0,05 проти початкового рівня); раніше (дні 2-3) різниця з базовим рівнем не досягала значущості. Натомість у підгрупі Фламідезу зниження болю при люмбаго досягло статистичної значущості вже на 2-й день (p<0,05). На 3-й день у цій підгрупі медіана ВАШ стано­вила 4 бали, що достовірно нижче, ніж у групі диклофенаку (p<0,05 між групами). До 7-го дня лікування пацієнти з люмбаго, які отримували Фламідез, мали мінімальний залишковий біль (медіана 0 балів), тоді як у групі диклофенаку медіана становила 2 бали (p<0,05 між групами). Схожа картина спостерігалась і в пацієнтів з люмбаго, ускладненим ішіасом (n=103). У цій підгрупі диклофенак забезпечив достовірне по­легшення болю з 3-го дня (p<0,05 проти 1-го дня), тоді як Фламідез знову ж таки спрацював швидше – вже на 2-й день відзначалось значуще зниження болю (p<0,05). Надалі різниця між препаратами виявилась ще більш вираженою: на 3-й день при застосуванні Фламідезу медіана ВАШ становила 4 бали проти 6 балів у групі диклофенаку (p<0,05), на 5-й день – 2 бали проти 4 балів відповідно (p<0,05). До кінця 7-го дня в підгрупі люмбоішіалгії медіана болю на фоні Фламідезу знизилась до 0 (міжквартильний роз­мах 0-2), що вказує на практично повне усунення болю, тоді як при лікуванні диклофенаком ме­діана становила 2 бали (міжквартильний розмах 1-4; p<0,05 між групами). Отже, в обох клінічних підгрупах комбінований препарат продемонстру­вав більш швидке настання анальгетичного ефекту та більш повне купірування болю порівняно з монотерапією диклофенаком натрію.

Середній показник зменшення болю Δ ВАШ (рис.), що його розраховували за різницею балів на початку та наприкінці лікування, становив 5,76 ба­ла в групі Фламідезу проти 4,12 бала в групі дикло­фенаку (p<0,05) – для усіх пацієнтів. Аналогічно, у підгрупі пацієнтів з люмбаго зни­ження болю було більш вираженим при засто­суванні Фламідезу (Δ ВАШ 6,12 бала проти 4,48 бала на тлі диклофе­наку, p<0,05). У пацієнтів з люмбоішіалгією ком­бінована терапія також забезпечила кращий аналь­гезивний ефект: середній показник Δ ВАШ досягав 5,39 бала порівняно з 3,76 бала в групі дикло­фенаку (p<0,05). Таким чином, у всіх аналізованих категоріях пацієнтів комбінований препарат Фла­мідез забезпечив статистично достовірно більш виражену редук­цію болю, аніж традиційна НПЗП-терапія диклофенаком натрію.

Важливо, що перевага Фламідезу спостері­га­лася як при ізольованому поперековому болю (люмбаго), так і при люмбоішіалгії, яка характе­ризується залученням корінцевого компонента болю. У хворих з люмбоішіалгією монотерапія диклофенаком виявилася менш ефективною (се­реднє зниження ВАШ становило 3,76 бала), ймо­вірно через більш інтенсивний запальний набряк та нейропатичний компонент болю. Застосування ж Фламідезу в якості фармакотерапевтичного агента дозволило суттєво посилити знеболювання в цій підгрупі пацієнтів (Δ ВАШ 5,39 бала), практично зрівнявши ступінь полегшення болю з таким у пацієнтів з люмбаго. Це свідчить, що комбінована дія диклофенаку калію, парацетамолу та серратіо­пептидази ефективно усуває як ноцицептивний, так і запально-компресійний (корінцевий) біль. Для пацієнтів з люмбаго ж отримані результати (Δ ВАШ 6,12 проти 4,48) вказують, що навіть при суто м’язово-скелетному болю в попереку мульти­модальна анальгезія перевершує монотерапію: комбінований препарат зменшує біль майже на 40% ефективніше, ніж диклофенак натрію.

З погляду клінічної значущості, виявлені розбіжності між препаратами мають важливе практичне значення. Різниця приблизно в 1,6 бала за шкалою ВАШ на користь Фламідезу означає помітніше полегшення болю для пацієнта. Додат­кова анальгезія, досягнута з Фламідезом, набли­жається до цього порогу або навіть перевищує його. Фактично пацієнти, які отримували Фла­мідез, у середньому відчули більше ніж на третину вираженіше полегшення болю порівняно з тими, хто отримував лише диклофенак. Така додана ефективність може означати перехід від помірного болю до легкого, що суттєво покращує здатність хворих до повсякденної активності та підвищує якість життя. У підгрупі з люмбо­ішіалгією, де початковий біль часто інтенсив­ніший і складніший для лікування, перевага комбінованої терапії (43% додаткового зниження болю на тлі Фламідезу проти диклофенаку) особ­ливо під­креслює її клінічну цінність. Це вказує на те, що застосування мультимодального підходу дозволяє більш ефективно контролювати больо­вий синдром навіть за наявності корінцевого ураження.

Аналіз активності печінкових трансаміназ у пацієнтів

З метою оціювання безпечності терапії було проаналізовано зміни рівнів печінкових фермен­тів АЛТ та АСТ з 1-го до 7-го дня лікування (табл. 2).

Загалом по групах помітна різниця у впливі препаратів на ці показники. Аналізуючи дані всіх пацієнтів, визначено, що на тлі диклофенаку спо­стерігалося помірне підвищення рівнів АЛТ і АСТ за тиждень терапії, яке було статистично досто­вірним. Медіана АЛТ зросла з 26 Од/л (між­квар­тильний розмах 20,5-35) на 1-й день до 32 Од/л (25-41,5) на 7-й день (p<0,05 порівняно з початковим рівнем). Аналогічно, медіана АСТ підвищилася з 25 Од/л (20-32) до 30 Од/л (24-39) (p<0,05). Таким чином, монотерапія диклофе­наком натрію була пов’язана з клінічно незна­чущою, але статистично вірогідною ескалацією рівня печінкових трансамі­наз, що може вказувати на підвищене наванта­ження на печінку протягом лікування.

У групі Фламідезу змін показників печінкових ферментів майже не відбулося. Рівні АЛТ та АСТ залишалися близькими до початкових значень, і статистично значущого зростання не відзначено. Медіана АЛТ у групі Фламідезу становила 24 Од/л (19-34) на початку та 27 Од/л (21-34) на 7-й день, різниця статистично невірогідна (p>0,05). Медіана АСТ змінилася з 25 Од/л (18-31) до 27 Од/л (20-32) відповідно – різниця також ста­тистично невірогідна. Важливо, що порівняння між групами в кінці дослідження продемон­струвало достовірно нижчі значення трансаміназ у пацієнтів, які отримували Фламідез: на 7-й день рівні АЛТ та АСТ були вірогідно меншими в групі Фламідезу, ніж у групі диклофенаку (p<0,05). Іншими словами, диклофенак натрію спричиняв більш виражений вплив на печінкові показники, аніж комбінований препарат з калієвою сіллю диклофенаку.

Подібні відмінності зафіксовано і при роз­дільному аналізі підгруп. У пацієнтів з люмбаго монотерапія диклофенаком натрію супроводжу­валась зростанням АЛТ з медіани 25 до 31 Од/л за 7 днів (p<0,05) та АСТ з 25 до 30 Од/л (p<0,05). Натомість у підгрупі Фламідезу при люмбаго зміни АЛТ/АСТ були мінімальні та недостовірні (медіани АЛТ 22,5 → 26 Од/л; АСТ 25 → 24,5 Од/л; p>0,05), причому кінцеві рівні знову були нижчими, ніж на тлі диклофенаку (p<0,05 між групами). У пацієн­тів з люмбоішіалгією спостерігали аналогічну ситуацію: у групі диклофенаку АЛТ зріс з 26,5 до 33,5 Од/л (p<0,05), АСТ – з 25 до 32 Од/л (p<0,05); тоді як при застосуванні Фламідезу зміни були несуттєвими (АЛТ 25,5 → 27 Од/л, АСТ 24,5 → 27,5 Од/л; p>0,05), причому медіанні рівні фер­ментів на 7-й день виявились достовірно ниж­чими, аніж у групі диклофенаку (p<0,05).

Отже, комбінований препарат Фламідез про­демонстрував більш сприятливу динаміку показ­ників печінкових трансаміназ протягом періоду спостереження. Водночас ці результати слід інтер­претувати обережно, оскільки спостере­ження тривало лише 7 днів і відображає пере­важно короткострокову реакцію організму на терапію. Для більш повної оцінки можливого впливу лікування на функціональний стан печін­ки необхідні дослід­ження з тривалішим періодом спостереження.

Оцінка частоти побічних реакцій з боку ШКТ

Оцінювання побічних ефектів з боку шлун­ково-кишкового тракту (ШКТ) виявило, що обидва препарати загалом добре переносились, проте частота шлунково-кишкових розладів була трохи вищою в групі диклофенаку натрію (табл. 3). За час спостереження мінімум одну побічну реакцію з боку ШКТ відзначили 12 із 78 пацієнтів, які отримували диклофенак (15%), у той час як у групі Фламідезу таких пацієнтів було 9 із 79 (11%). Різниця в загальній частоті шлун­ково-кишкових побічних явищ між групами не досягла статистичної значущості (p>0,05), але демонструвала тенденцію до кращої переноси­мості Фламідезу. Подібна картина спостерігалася і в підгрупах: при люмбаго частота гастроінтести­нальних побічних реакцій становила 14% (4/29) у групі диклофенаку проти 12% (3/25) на тлі Фламідезу; при люмбоішіалгії – 16% (8/49) проти 11% (6/54) відповідно. Таким чином, у всіх аналізованих категоріях комбінований препарат мав номінально дещо нижчу частоту шлунково-кишкових ускладнень, хоча різниця не була статистично значущою.

Характер побічних реакцій з боку ШКТ був переважно легким та передбачуваним для не­стероїдних протизапальних засобів (табл. 4). Найбільш частими симптомами були біль або дискомфорт у животі, нудота та печія. Аналі­зуючи дані усіх пацієнтів, установлено, що на тлі диклофенаку 11,5% пацієнтів (9/78) скаржились на нудоту, 6% (5/78) – на печію, 14% (11/78) – на біль/дискомфорт у животі. У групі Фламідезу відповідні показники були дещо нижчими: нудота спостерігалась у 9% пацієнтів (7/79), печія – у 4% (3/79), біль або дискомфорт у животі – в 11% (9/79) пацієнтів. Відмінності за окремими реак­ціями між групами не були статистично значу­щими, проте відмічається тенденція до меншої частоти й вираженості цих симптомів при застосуванні Фламідезу. Важливо підкреслити, що в більшості випадків один і той самий пацієнт повідомляв про більше ніж один симптом (наприклад, абдомінальний дискомфорт часто поєднувався з нудотою або печією), тому сумарна частота окремих скарг перевищує відсоток па­цієнтів із хоча б однією побічною реакцією. Серйозних ускладнень з боку ШКТ (таких як шлунково-кишкові кровотечі або виразки) протягом короткого 7-денного курсу терапії не спостерігалося в жодній групі.

Отримані результати демонструють переваги комбінованої терапії з використанням калієвої солі диклофенаку (Фламідез) над монотерапією диклофенаком натрію в аспекті як клінічної ефективності, так і переносимості. З точки зору знеболювальної дії Фламідез забезпечує більш швидке настання та більш виражене полегшення болю в пацієнтів з гострим люмбаго та ішіасом. Уже на другий день лікування біль у групі Фламідезу достовірно зменшується, тоді як диклофенак натрію потребує більше часу для досягнення помітного ефекту. Різниця в показ­никах ВАШ між групами на користь Фламідезу проявилася з 3-го дня і зберігалася надалі, що свідчить про більш сильний та швидкий анальге­тичний ефект комбінованого препарату. До кінця тижневого курсу в більшості пацієнтів, які отри­мували Фламідез, біль практично зник (медіана 0 балів), тоді як при застосуванні лише диклофе­наку натрію в частини пацієнтів залишався по­мірний больовий синдром. Така динаміка є клінічно значущою, оскільки швидке купірування болю покращує якість життя пацієнтів і може сприяти швидшому відновленню активності.

Переваги Фламідезу можуть пояснюватися, у першу чергу, його складом: комбінація дикло­фенаку калію з парацетамолом та ферментом серратіопептидазою забезпечує мультифактор­ний вплив на больовий синдром. Диклофенак калію як НПЗП зменшує запалення і біль через інгібіцію синтезу простагландинів, парацетамол додає центральний анальгетичний ефект, а сер­ратіопептидаза має протинабрякові та проти­запальні властивості, що можуть покращувати мікроциркуляцію і зменшувати набряк у місці ураження нервових корінців. Синергічна дія цих компонентів, ймовірно, підсилює знеболювання без необхідності підвищувати дозу НПЗП, що пояснює швидше зниження болю та більшу кінцеву ефективність Фламідезу [19].

Отримані результати узгоджуються з даними інших клінічних досліджень, у яких комбіновані анальгетичні препарати демонстрували більш швидке зменшення больового синдрому порів­няно з монотерапією НПЗП. Зокрема, у ряді ран­домізованих досліджень показано, що мульти­модальна анальгезія із застосуванням НПЗП у комбінації з іншими анальгетиками дозволяє підвищити ефективність контролю болю та зменшити потребу у високих дозах НПЗП.

Окремо варто зазначити можливі переваги калієвої солі диклофенаку. Диклофенак калію є швидкорозчинною формою, що забезпечує швид­ше всмоктування та, як наслідок, швидший та інтенсивніший анальгезивний ефект. Кокрей­нівський метааналіз свідчить, що одноразова доза диклофенаку калію (50 мг) забезпечує значуще полегшення болю в значно більшої кількості пацієнтів, аніж аналогічна доза натрієвої солі диклофенаку [20]. Отже, калієва сіль забезпечує швидший і сильніший анальгетичний ефект при гострому болю, при цьому натрієва сіль діє повільніше й менш ефективна в таких ситуаціях.

Щодо безпечності, комбінований препарат Фламідез також продемонстрував кращий про­філь. Незважаючи на те, що обидва досліджувані режими загалом добре переносилися протягом 7 днів, у групі диклофенаку натрію виявлено дещо більшу частоту побічних реакцій з боку ШКТ і помітніші зміни лабораторних показників. Підвищення рівнів АЛТ та АСТ при застосуванні диклофенаку натрію хоч і було відносно неве­ликим та клінічно незначущим, але статистично підтверджує наявність фармакологічного наван­таження на печінку. У половини пацієнтів ме­діани трансаміназ наблизилися до верхньої межі норми вже за тиждень лікування. Навпаки, на тлі Фламідезу таких змін не спостерігалося, що свід­чить про те, що навіть додавання парацетамолу не посилює гепатотоксичної дії, а можливо, дозволяє зменшити ефективну дозу диклофенаку калію в складі комбінації. При цьому варто зазначити можливий захисний вплив третього компонента Фламідезу – серратіопептидази, яка здатна не лише посилювати протизапальний та знеболю­вальний потенціал НПЗП [21], але й завдяки своїм мультимодальним позитивним властивостям теоретично запобігати негативному впливу на печінку [22], що потребує окремих досліджень.

В аспекті шлунково-кишкової переносимості відмінності між групами були менш виражені, проте загальна тенденція все ж складається на користь Фламідезу, на тлі якого спостерігали дещо меншу частоту розвитку нудоти, печії, абдомінального дискомфорту та взагалі нижчу сумарну кількість пацієнтів з гастроін­тести­нальними побічними реакціями. Це може бути пов’язано з тим, що комбінована терапія дозволяє досягти знеболювання при нижчому наванта­женні на шлунково-кишковий тракт від НПЗП, а також з потенційними цитопротективними ефек­тами серратіопептидази. У деяких експеримен­тальних і клінічних роботах повідомляється про потенційні протизапальні та протинабрякові властивості серратіопептидази, які можуть по­силювати анальгетичний ефект НПЗП. Однак доказова база щодо її гастро- або гепатопро­текторних властивостей залишається обмеженою і потребує подальших досліджень [23]. При цьому не можна виключати й можливі переваги калієвої солі диклофенаку. Визначено, що диклофенак калію в значно більшій дозі мав порівняну пере­носимість з диклофенаком натрію (150 мг/добу проти 100 мг/добу) [24]. Такі властивості калієвої солі можуть бути опосередковано пов’язані з фармакокінетичними особливостями, коли швид­ше всмоктування диклофенаку калію обмежує час його безпосереднього контакту зі слизовою ШКТ та, як наслідок, подразнювальну дію [25].

Важливо, що побічні реакції, які фіксували пацієнти, мали легкий перебіг та не призводили до відмови від лікування. При цьому жодного випадку серйозного ураження ШКТ (наприклад, виразки чи кровотечі) в обох групах не було, що підкреслює безпечність короткого курсу як
моно-, так і комбінованої терапії.

Таким чином, у цьому дослідженні застосу­вання Фламідезу асоціювалося з більш сприят­ливим співвідношенням користі та ризику порівняно з диклофенаком натрію при лікуванні больового синдрому в нижній частині спини. Комбінація диклофенаку калію з парацетамолом і серратіопептидазою забезпечила швидше та повніше полегшення болю, не спричиняючи при цьому значного підвищення печінкових фермен­тів і з тенденційно меншою частотою побічних ефектів з боку ШКТ. Диклофенак як монотерапія, хоча й ефективно знижував біль, поступався ком­бінованому підходу за швидкістю анальгезії і мав дещо гіршу переносимість. З позицій клінічної фармакології та практичної медицини отримані дані свідчать про можливі клінічні переваги застосування комбінованого препарату Фламідез при гострому люмбаго та люмбоішіалгії, оскільки він дозволяє досягти кращого клінічного резуль­тату за коротший час і з меншою імовірністю розвитку побічних реакцій. Це особливо ак­туально для пацієнтів, яким потрібне швидке відновлення працездатності та мінімізація ризиків при знеболювальній терапії.

Обмеження дослідження.

Незважаючи на отримані клінічно значущі результати, інтерпретація даних цього дослід­ження повинна враховувати низку методологіч­них обмежень.

По-перше, дослідження мало відкритий обсер­ваційний дизайн без рандомізації та засліплення, що потенційно може впливати на порівнянність груп і створювати ризик систематичних похибок. Призначення терапії здійснювалося лікарями в умовах рутинної клінічної практики, тому розпо­діл пацієнтів між групами не був випадковим.

По-друге, тривалість спостереження стано­вила лише 7 днів, що відповідає типовій трива­лості лікування гострого поперекового болю, проте обмежує можливість оцінювання довго­строкової ефективності та безпеки терапії. Зокрема, відмінності між групами щодо змін рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ та АСТ) відображають переважно короткострокову реак­цію організму на лікування і не дозволяють повною мірою оцінити потенційний вплив терапії при більш тривалому застосуванні.

По-третє, у межах дослідження дозволялося застосування супутньої терапії відповідно до стандартної клінічної практики, зокрема місцевих форм нестероїдних протизапальних препаратів. Використання таких засобів могло певною мірою впливати на інтенсивність больового синдрому та швидкість його регресу, що потенційно могло модифікувати кінцеві результати лікування. Водночас подібний підхід відображає реальні умови амбулаторної клінічної практики.

По-четверте, оцінка ефективності терапії ґрун­тувалася переважно на суб’єктивному показнику інтенсивності болю за візуально-аналоговою шка­лою (ВАШ). Незважаючи на широку валідність і поширене використання цього інструменту в клі­нічних дослідженнях, результати можуть част­ково залежати від індивідуального сприйняття болю пацієнтами.

З огляду на зазначені обмеження отримані результати слід розглядати як дані, що відобра­жають ефективність і переносимість терапії в умовах короткострокового застосування в реальній клінічній практиці. Подальші рандомі­зовані контрольовані дослідження з більшим періодом спостереження та суворішим контролем супутньої терапії є необхідними для підтверд­ження отриманих результатів та більш повної оцінки довгострокової ефективності й безпеки застосування досліджуваних препаратів.

ВИСНОВКИ

---

1. У проспективному багатоцентровому обсер­ваційному дослідженні за участю 157 пацієнтів з гострим поперековим больовим синдромом (люм­баго та люмбоішіалгія) проведено порівняльне оцінювання ефективності та переносимості ком­бінованого лікарського засобу Фламідез (дикло­фенак калію, парацетамол, серратіопептидаза) та диклофенаку натрію.

2. Обидві досліджувані схеми терапії асоцію­валися зі зменшенням інтенсивності больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою про­тягом 7-денного курсу лікування.

3. У групі пацієнтів, які отримували комбіно­ваний препарат Фламідез, спостерігалася тенден­ція до більш швидкого та вираженого зниження інтенсивності болю порівняно з монотерапією диклофенаком натрію.

4. Показник середнього зниження інтенсив­ності болю (ΔВАШ) у групі Фламідезу був вищим, ніж у групі диклофенаку натрію, що може свідчити про потенційні переваги мультимодаль­ного підходу до анальгезії при гострому попе­рековому болю.

5. Профіль безпеки обох режимів лікування протягом короткотривалого застосування був загалом сприятливим. У групі диклофенаку натрію відзначалося помірне підвищення рівнів печінкових трансаміназ, тоді як у групі Фламідезу подібної тенденції не спостерігалося; водночас ці результати потребують обережної інтерпретації з огляду на короткий період спостереження.

6. Отримані результати свідчать, що комбіно­ваний препарат Фламідез може розглядатися як один з можливих варіантів фармакотерапії гострого поперекового болю, проте для остаточ­ного під­твердження його клінічних переваг необхідні по­дальші рандомізовані контрольовані дослідження з більш тривалим періодом спостереження.

Внески авторів:

Кононенко Н.М. – дослідження, методологія, формальний аналіз, написання – початковий проєкт, редагування;

Цивунін В.В. – концептуалізація, курування даних, адміністрування проєкту;

Брюханова Т.О. – дослідження, формальний аналіз, ресурси;

Співавтори (20)⁴ – дослідження, ресурси.

Фінансування. Дослідження не має зовнішніх джерел фінансування.

Конфлікт інтересів. Цивунін В.В. є головним медичним радником ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» – компанії, що здійснює маркетування лікарського засобу Фламідез. Інші автори заявляють про відсутність потенційного конфлікту інтересів. Автори-дослідники не отримували фінансових винагород або інших стимулів за участь у про­веденні цього дослідження. Дослідження було проведено як незалежне обсерваційне спостере­ження в умовах рутинної клінічної практики.

⁴ Співавтори (20) та їх внески в дослідження

ПІБ	Місце роботи	Внесок автора в дослідження	ORCID
Дзик І.М. Dzyk I.M.	Медичний центр Garvis м. Дніпро	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0005-3516-0295
Загранична Ю.П.  Zahranychna Yu.P.	АЗПСМ № 6а – КНП Білоцерківської міської ради «МЦПМСД № 1»	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0002-1613-2027
Сологуб А.Ю.  Solohub A.Yu.	Сквирська АЗПСМ – КНП Сквирської міської ради «Сквирський МЦПМСД»	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0006-5376-6220
Головай А.С.  Holovai A.S.	АЗПСМ №6а – КНП Білоцерківської міської ради «МЦПМСД № 1»	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0002-1613-2027
Гулевська К.В.  Hulevska К.V.	КНП Усатівської сільської ради «Усатівський ЦПМСД»	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0002-4663-1570
Панасюк І.Ф.  Panasiuk I.F.	КНП «ЦПМСД № 18» Одеської міської ради	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0008-2836-4830
Гончарук К.О.  Honcharuk K.O.	КНП «ЦПМСД № 2» Одеської міської ради	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0009-0651-6458
Бутель О.М.  Butel O.M.	АЗПСМ № 6 КНП «ЦПМСД» Печерського району міста Києва	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0008-7997-6423
Канська А.Я.  Kanska A.Ya.	Амбулаторія ЗПСМ № 7 КНП «ЦПМСД № 1» Голосіївського району міста Києва	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0003-7415-8759
Гришан М.А.  Hryshan M.A.	Українська амбулаторія ЗПСМ Обухівського районного ЦПМСД	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0003-1860-5622
Безбах А.І.  Bezbakh A.I.	ФОП «Мандро»	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0009-4587-1751
Клановець К.С.  Klanovets K.S.	Поліклініка № 3 КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0005-1628-3572
Сеник І.І.  Senyk I.I.	Амбулаторія сімейної медицини № 9 Ніжинського міського ЦПМСД	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0003-4159-0107
Титоренко В.В.  Tytorenko V.V.	Поліклініка № 3 КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0000-4098-8234
Іскужина А.С.  Iskuzhyna A.S.	КНП «Павлоградська міська лікарня № 1» Павлоградської міської ради	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0004-7505-9514
Гайченя С.В.  Haichenia S.V.	Амбулаторія ЗПСМ № 3 Кам'янець-Подільської міської ради	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0009-1319-2711
Мізіна О.А.  Mizina O.A.	КНП «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Запорізької міської ради	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0008-2235-9010
Гриценко М.О.  Gritsenko M.O.	КНП «ДЦПМСД 9» Дніпровської міської ради	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0007-7899-9853
Краюшкіна І.А.  Kraiushkina I.A.	ТОВ «Оксфорд Медікал» м. Кам'янське	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0008-1330-523X
Ситнік А.В.  Sytnik A.V.	МЦ «Лікую.юа»	дослідження, ресурси	https://orcid.org/0009-0002-5461-2208

 

REFERENCES

---

1. Li Y, Zou C, Guo W, et al. Global burden of low back pain and its attributable risk factors from 1990 to 2021: a comprehensive analysis from the Global Burden of Disease Study 2021. Frontiers in Public Health. 2024;12:1480779. doi: https://doi.org/10.3389/fpubh.2024.1480779

2. Low back pain and sciatica in over 16s: assessment and management. NICE guideline [NG59]. National In­stitute for Health and Care Excellence (NICE). [Internet]. 2020 [cited 2025 Dec 23]. Available from: https://www.nice.org.uk/guidance/ng59

3. Ferreira ML, March L, Croft P, Maher CG, Lin CW, Buchbinder R, et al. Global, regional, and national burden of low back pain, 1990-2020, its attri­butable risk factors, and forecasts to 2050: a systematic analysis of the Global Burden of Disease Study 2021. Lancet Rheumatol. 2023;5(6):e316-e329. doi: https://doi.org/10.1016/S2665-9913(23)00098-X

4. American College of Physicians. Noninvasive Treat­ments for Acute, Subacute, and Chronic Low Back Pain: Clinical Practice Guideline. Ann Intern Med. 2021;174(3):391-8. doi: https://doi.org/10.7326/M19-2063

5. WHO report on non-steroidal anti-inflammatory drugs safety update. World Health Organization [Internet]. 2022 [cited 2025 Dec 23]. Available from: https://www.who.int/publications/i/item/NSAIDs-safety-2022

6. Marin T. Single‑dose intravenous diclofenac for acute postoperative pain in adults: A Cochrane review summary. Int J Nurs Stud. 2021;113:103410. doi: https://doi.org/10.1016/j.ijnurstu.2019.103410

7. Diclofenac safety profile. World Health Organi­zation [Internet]. 2022 [cited 2025 Dec 23]. Available from: https://www.who.int/publications/i/item/NSAIDs-safety-2022

8. Alshargabi A, Mehta D, Elhassan GO, Singh N, Farooq U, Khan A, et al. Recent developments in diclo­fenac derivatives and drug delivery carriers: structural modification, pharmacokinetics, and toxicity reduction. Eur J Pharm Sci. 2024;192:106324. doi: https://doi.org/10.1016/j.ejps.2024.106324

9. Dammann P, Kirsch M, Bittersohl T, et al. Diclo­fenac-induced hepatotoxicity: a review of literature and recent case series. World J Hepatol. 2020;12(8):490-502. doi: https://doi.org/10.4254/wjh.v12.i8.4

10. García Rodríguez LA, Tacconelli S, Patrignani P. Role of dose potency in the risk of NSAID-induced hepa­totoxicity: a systematic review. Br J Clin Pharmacol. 2021;87(6):2345-56. doi: https://doi.org/10.1111/bcp.14582

11. Derry S, Wiffen PJ, Moore RA. Single dose oral diclofenac for acute postoperative pain in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2015;7:CD004768. doi: https://doi.org/10.1002/14651858.CD011509

12. Opryshko VI. Perspectives for using serratiopep­tidase in systemic enzyme therapy for low-intensity chro­nic inflammation and pain syndromes: from mechanisms of action to practical implementation (literature review). Pain Joints spine. 2024;14(3):162-72. doi: https://doi.org/10.22141/pjs.14.3.2024.432

13. Bapat K, Kumar A, Katke P, Kulkarni K, Surya­wanshi S. Serratiopeptidase with diclofenac sodium for the management of post-operative pain and inflammation in a day care obstetric and gynaecological surgeries. Indian Journal of Obstetrics and Gynecology Research. 2024;11(3):442-6. doi: https://doi.org/10.18231/j.ijogr.2024.080

14. [FLAMIDEZ®: proven efficacy and high safety profile of the original combination]. Zdorovia Ukrainy 21 storichchia. [Internet]. 2025 [cited 2025 Dec 23];5(591):55-7. Ukrainian. Available from: https://health-ua.com/neurology/bolyovi-sindromi/79956-flamidez-dovedena-efektivnist-ta-visokii-profil-bezpeki-originalnoyi-kombinaciyi

15. Kaplan RM, Bush JW. Health‑related quality of life measurement for evaluation research and policy analysis. Health Psychology. 1982;1:61-80. doi: https://doi.org/10.1037/0278-6133.1.1.61

16. Saki F, Mohammadi F, Chen H, Alizadeh M, Yamamoto A, Lee SY, et al. BodyBalance as an exercise therapy trial in knee osteoarthritis: visual analogue scale (VAS) for pain severity and its reliability in outcome assessment. Trials. 2025;26(75):1025. doi: https://doi.org/10.1186/s13063-025-09036-w

17. Koo М. Visual Analogue Scale. Encyclopedia. 2025;5(4):190. doi: https://doi.org/10.3390/encyclopedia504019

18. Lee SW. Methods for testing statistical differences between groups in medical research: statistical standard and guideline of Life Cycle Committee. Life Cycle. 2022;2:e1. doi: https://doi.org/10.54724/lc.2022.e1

19. Tena-Garitaonaindia M, Rubio JM, Martínez-Pla­ta E, Martínez-Augustin O, Sánchez de Medina F. Pharma­cological bases of combining nonsteroidal antiinflamma­tory drugs and paracetamol. Biomedicine & Pharmaco­therapy. 2025;187:118069. doi: https://doi.org/10.1016/j.biopha.2025.118069

20. Derry S, Wiffen PJ, Moore RA. Single dose oral diclofenac for acute postoperative pain in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2015;7:CD004768. doi: https://doi.org/10.1002/14651858.CD011509

21. Jadhav SB, Shah N, Rathi A, Rathi V, Rathi A. Serratiopeptidase: Insights into the therapeutic applica­tions. Biotechnol Rep (Amst). 2020;28:e00544. doi: https://doi.org/10.1016/j.btre.2020.e00544

22. Nair SR, C SD. Serratiopeptidase: An integrated View of Multifaceted Therapeutic Enzyme. Biomolecules. 2022;12:1468. doi: https://doi.org/10.3390/biom12101468

23. Narayanan KB, Park JY, Lee YS, Choi HJ, Kim EK, Seo CH, et al. Enzyme-based anti-inflammatory thera­peutics for inflammatory diseases: natural and engineered enzymes and their formulations. Pharmaceutics. 2025;17(5):606. doi: https://doi.org/10.3390/pharmaceutics17050606

24. Pellesi L, Guerzoni S, Cainazzo MM, Baraldi C, Pini LA. Pharmacological management of migraine: acute therapies including diclofenac potassium and other NSAIDs. Expert Rev Neurother. 2024;24(5):367-77. doi: https://doi.org/10.1080/14737175.2024.2349791

25. [Clinical aspects of the use of diclofenac potassium in the treatment of pain]. NeuroNews: psykhonevrolohiia ta neiropsykhiatriia. [Internet]. 2018 [cited 2025 Dec 23];2(95):36-38. Ukrainian. Available from: https://neuronews.com.ua/ua/archive/2018/2%2895%29/pages-36-38/klinichni-aspekti-zastosuvannya-diklofenaku-kaliyu-u-likuvanni-bolyu#gsc.tab=0

Деталі

Перегляди: 105

Ключові слова: реабілітація, відновлення, військовослужбовці, ураження шкіри, термобарична та запалювальна зброя, реконструктивна хірургія, пластичні операції, оцінювання заходів

Key words: rehabilitation, recovery, military personnel, skin damage, thermobaric and incendiary weapons, reconstructive surgery, plastic operations, assessment of measures

Реферат

---

Відновлення військовослужбовців Збройних Сил України після уражень шкіри, спричинених боєприпасами, що містять запалювальні та термобаричні суміші (білий фосфор, терміт, на основі етилену, пропілену та інші), є складним процесом, який вимагає комплексного підходу. Такі ураження викликають глибокі опіки, що призводять до значних пошкоджень тканин, навіть до втрати функціональності уражених частин тіла. Хірургічне втручання – це лише перший етап на шляху до відновлення. Післяопераційна реабілітація, що включає комплекс медичних, фізіотерапевтичних та психологічних заходів, є ключовою для досягнення функціонального, есте­тичного результату та повноцінного повернення військовослужбовця до виконання службових обов’язків. Оцінювання ефективності цих заходів є багатогранним процесом, що потребує аналізу різноманітних по­казників: фізіологічних, психологічних, функціональних та соціальних. Незважаючи на широке застосування методів багатовимірного порівняльного аналізу для оцінювання таких складних систем, більшість з них має суттєвий недолік – припущення про однакову важливість кожного показника. Це обмежує точність та об’єктивність вибору найкращої програми реабілітації, оскільки різні аспекти стану пацієнта мають неоднаковий вплив на його загальну боєздатність. Мета статті – обґрунтування та викладення порядку оцінювання заходів реабілітації військовослужбовців з ураженнями шкіри термобаричною та запалювальною зброєю після проведення реконструктивних пластичних операцій. У дослідженні проаналізовано результати застосування реабілітаційних програм у 122 військовослужбовців Збройних Сил України (чоловіки віком від 25 до 58 років), які перенесли реконструктивні та пластичні операції після уражень шкіри, спричинених термо­баричною та запалювальною зброєю. Запропоновано алгоритм оцінювання заходів реабілітації військово­службовців з ураженнями шкіри термобаричною та запалювальною зброєю після проведення реконструктивних пластичних операцій за методом мінімуму відстаней. Цей алгоритм включає відбір показників, формування об’єкта-еталону, стандартизацію даних та обчислення інтегральної відстані, модифікованої шляхом інтеграції вагових коефіцієнтів. Ваги відображають відносну значущість кожного показника, що дозволяє надати пріоритет тим аспектам, які є найбільш критичними для відновлення боєздатності. Дослідження проведено з дотриманням принципів біоетики та з використанням стандартних програмних засобів для статистичного опрацювання даних. Аналіз результатів реабілітації 122 військовослужбовців підтвердив, що між порівнюваними програмами реабілітації існують статистично значущі відмінності за ключовими клініко-функціональними показниками, такими як час, естетичний результат (p<0,001) та функціональна віднов­люваність (p<0,001). Застосування удосконаленого методу багатовимірного порівняльного аналізу з інте­грацією вагових коефіцієнтів дозволило отримати більш точне ранжування ефективності програм порівняно з традиційним підходом. Це обґрунтування є ключовим для об’єктивного вибору оптимальних реабілітаційних методик. Запропонований удосконалений метод багато­вимірного порівняльного аналізу є дієвим інструментом для об’єктивного оцінювання та порівняння реабілітаційних програм. На прикладі трьох програм було встановлено їх ранжування за зваженою відстанню до еталону: програма В визнана найкращою (R_B^ваг=0), програма С - проміжною (R_C^ваг=0,254) , а програма А - найгіршою (R_A^ваг=0,34). Упровадження методу дозво­лить оптимізувати протоколи реабілітації та при­швидшити відновлення функціональної спроможності військовослужбовців, забезпечуючи їх повноцінне повернення до виконання службових обов’язків.

Abstract

---

Procedure for assessing rehabilitation measures for military personnel with skin injuries caused by thermobaric and incendiary weapons after reconstructive plastic surgery. Hutchenko K.S., Shevchuk O.S., Kozachuk V.L., Hutchenko O.A., Savitska A.O., Movchan O.M., Bulgakov A.A. The recovery of Ukrainian Armed Forces servicemen after skin injuries caused by ammunition containing incendiary and thermobaric mixtures (white phosphorus, thermite, ethylene-based, propylene-based, and others) is a complex process that requires a comprehensive approach. Such injuries cause deep burns, leading to significant tissue damage and even loss of functionality in the affected parts of the body. Surgical intervention is only the first step on the road to recovery. Postoperative rehabilitation, which includes a complex of medical, physiotherapeutic and psychological measures, is key to achieving functional and aesthetic results and the full return of the serviceman to his duties. Assessing the effectiveness of these measures is a multifaceted process that requires the analysis of various indicators: physiological, psychological, functional and social. Despite the widespread use of multidimensional comparative analysis methods to evaluate such complex systems, most of them have a significant drawback – the assumption that each indicator is equally important. This limits the accuracy and objectivity of selecting the best rehabilitation programme, as different aspects of the patient's condition have unequal effects on their overall combat capability. The purpose of the article is to justify and describe the procedure for evaluating rehabilitation measures for military personnel with skin injuries caused by thermobaric and incendiary weapons after reconstructive plastic surgery. The study analysed the results of the application of rehabilitation programmes in 122 servicemen of the Ukrainian Armed Forces (men aged 25 to 58) who underwent reconstructive and plastic surgery after skin injuries caused by thermobaric and incendiary weapons. An algorithm for evaluation using the minimum distance method is proposed. This algorithm includes the selection of indicators, the formation of a reference object, data standardisation, and the calculation of the integral distance, modified by integrating weight coefficients. The weights reflect the relative importance of each indicator, allowing priority to be given to those aspects that are most critical for restoring combat capability. The study was conducted in accordance with the principles of bioethics and using standard software for statistical data processing. Analysis of the rehabilitation results of 122 servicemen confirmed that there are statistically significant differences between the compared rehabilitation programmes in terms of key clinical and functional indicators, such as time, aesthetic outcome (p<0.001) and functional recovery (p<0.001). The use of an improved method of multidimensional comparative analysis with the integration of weighting coefficients allowed for a more accurate ranking of programme effectiveness compared to the traditional approach. This justification is key to the objective selection of optimal rehabilitation techniques. The proposed improved method of multidimensional comparative analysis is an effective tool for the objective evaluation and comparison of rehabilitation programmes. Using three programmes as examples, their ranking was established based on the weighted distance to the benchmark: programme B was recognised as the best (R_B^w=0), programme C as intermediate (R_C^w=0.254), and programme A as the worst (R_A^w=0.34). The implementation of this method will optimize rehabilitation protocols and accelerate the restoration of military personnel's functional capacity, ensuring their full return to duty.

---

Відновлення військовослужбовців Збройних Сил (ЗС) України після уражень шкіри, спричи­нених боєприпасами, що містять запалювальні та термобаричні суміші (білий фосфор, терміт, на основі етилену, пропілену та інші), є складним процесом, який вимагає комплексного підходу [1]. Такі ураження викликають глибокі опіки, що призводять до значних пошкоджень тканин, навіть до втрати функціональності уражених частин тіла [2]. Хірургічне втручання – це лише перший етап на шляху до відновлення. Після­операційна реабілітація, що включає комплекс медичних, фізіотерапевтичних та психологічних заходів, є ключовою для досягнення функціо­нального, естетичного результату та повноцін­ного повернення військовослужбовця до ви­конання службових обов’язків [3].

Оцінювання результатів цих заходів є багато­вимірним процесом, який базується на аналізі різноманітних показників: фізіологічних (швид­кість загоєння, діапазон рухів), психологічних (рівень тривожності), функціональних (здатність виконувати повсякденні та професійні дії) та соціальних [4]. На сьогодні для порівняльного аналізу таких складних систем широко засто­совуються методи багатовимірного порів­няльного аналізу (БПА) [5]. Більшість сучасних підходів до багатокритеріального аналізу перед­бачає оцінювання альтернатив на основі набору показників, які розглядаються як рівнозначні. Такий підхід спрощує процедуру розрахунку, однак у ряді випадків може не повною мірою відображати реальну значущість окремих кри­теріїв. Водночас ефективність реабілітаційних програм у практиці зазвичай оцінюється за сукуп­ністю клінічних, функціональних та соціальних показників, які аналізуються за допомогою медико-статистичних методів, експертних оцінок або стандартизованих шкал. За таких умов доцільним є використання удосконалених методів багатокритеріального прийняття рішень, що дають змогу враховувати вагові коефіцієнти кри­теріїв, визначені експертним або статистичним шляхом, з метою підвищення обґрунтованості та точності вибору оптимальних реабілітаційних програм і правил їх застосування.

З цієї точки зору, визначення методу зва­женого та коректного оцінювання результатів заходів реабілітації військовослужбовців ЗС України з опіками шкіри після проведення рекон­структивних пластичних операцій є актуальним питанням.

Метою цієї статті є обґрунтування та викла­дення порядку оцінювання заходів реабілітації військово­службовців з ураженнями шкіри термо­баричною та запалювальною зброєю після проведення рекон­структивних пластичних операцій.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

---

У дослідженні проаналізовано результати реабілітаційних програм у 122 військово­служ­бовців ЗС України (чоловіки віком 35-58 років), які перенесли реконструктивні та пластичні операції після уражень шкіри, спричинених тер­мобаричною та запалювальною зброєю. Пацієнти були розподілені на три клінічно та функціо­нально однорідні групи, що проходили різні комплекси відновних заходів: програма А (40 осіб) – базовий стандартний комплекс реабілі­тації; програма В (42 особи) – інтенсивна розши­рена програма з використанням високотехноло­гічних процедур; програма С (40 осіб) – моди­фікована цільова програма, орієнтована на покра­щення функціональних можливостей.

Розподіл у групи здійснювали з урахуванням локалізації та площі ураження, характеру пер­вин­ного оперативного втручання, стадії репара­тивного процесу та відсутності супутніх станів, що можуть впливати на відновлення. Аналіз вихідних клініко-функціональних показників не виявив статистично значущих відмінностей між групами (p>0,05), що підтверджує їх однорідність на початку реабілітації.

За віковими показниками групи не мали статистично значущих відмінностей: імовірність p=0,062, що дозволяє вважати групи однорідними та придатними для подальшого порівняння.

Усі кількісні дані були проаналізовані із застосуванням описової статистики (середні зна­чення, дисперсії, стандартні відхилення). Нор­мальність розподілу перевіряли за критерієм Шапіро-Вілка. Для оцінювання початкової одно­рідності груп використовували однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA.

Протягом року всі пацієнти перебували під ам­булаторним наглядом і проходили ком­плексні програми реабілітації, спрямовані на відновлення функ­ціональності, естетичного вигляду та боєздатності.

Реабілітація військовослужбовців здійсню­валась за трьома програмами.

Програма А включала стандартні післяопера­ційні заходи, а саме: медикаментозну підтримку репаративних процесів, базову фізіотерапію (уль­тразвукова терапія, низькоінтенсивна лазеро­терапія), стандартні комплекси лікувальної фіз­культури, профілактику патологічного рубцю­вання (силіконові гелі, компресійні вироби) та психологічне консультування за потреби.

Програма В передбачала застосування високо­технологічних процедур: лазер високої інтен­сив­ності, радіочастотну та ударно-хвильову тера­пію, індивідуалізовану кінезіотерапію з функціо­наль­ним навантаженням, апаратну корекцію руб­цевих змін (фракційні лазерні технології, мікро­голкова радіочастотна терапія), психоло­гіч­ну під_­тримку та елементи соціально-професійної реадаптації.

Програма С включала: інтенсивні тренування з використанням функціональних тренажерів, ма­нуальну терапію, ін’єкційну терапію (гіалуронова кислота, полінуклеотиди, плазмотерапія) у зонах рубцевих змін, неінвазивні апаратні методи корекції рубцювання та психологічний супровід.

Для оцінювання результативності різноманіт­них реабілітаційних програм застосовували удо­сконалений метод БПА, виконаний за алгоритмом мінімуму відстаней, який реалізується шляхом послідовного виконання низки етапів.

Етап 1. Визначення об’єктів порівняння, від­бір показників і формування матриці показників X

Проводиться ідентифікація сукупності дослід­жуваних об’єктів N. Ці об’єкти можуть бути такими:

– окремі військовослужбовці: аналіз динаміки стану конкретних осіб до, під час та після проходження реабілітаційної програми;

– групи військовослужбовців: порівняння ре­зультатів реабілітації груп, які пройшли різні програми, застосовували різні методики або проходили реабілітацію в різних центрах;

– реабілітаційні програми/методики: безпосе­реднє порівняння різних програм медико-пси­хологічної реабілітації, що використовуються у військових формуваннях;

– реабілітаційні центри/підрозділи: оціню­ван­ня функціонування різних реабілітаційних закла­дів або підрозділів за їхніми інтегральними показниками.

Після визначення об’єктів здійснюється відбір показників x_s, які найбільш повно та адекватно характеризують досліджуваний об’єкт n_i, зокрема:

Фізіологічні показники:

– показники рухливості суглобів ураженої кінцівки (кут згинання/розгинання) [6];

– рівень функціональної сили та витривалості уражених м’язів [4];

– оцінка здатності до виконання повсякденних та службових завдань [7].

Медико-фізіологічні показники:

– індекс вираженості рубцювання за стандар­тизованими шкалами (Ванкуверська шкала рубців [8]);

– рівень больового синдрому (за візуально-аналоговою шкалою [9]);

– швидкість регенерації тканин [10].

Соціально-адаптивні та психологічні показники:

– суб’єктивна оцінка естетичного результату та задоволеності власним зовнішнім виглядом [11];

– рівень соціальної взаємодії та підтримки [12];

– здатність до реінтеграції у військове сере­довище.

Після визначення об’єктів та відбору показників формується вихідна матриця показників X. У цій матриці стовпці представляють досліджувані об’єкти n_k (k=1, 2,…, K), а рядки – показники x_s (s=1, 2,…, S), що характеризують досліджувані об’єкти.

Приклад структури матриці X:

де x_sk – значення s-показника для k-досліджуваного об’єкта.

Етап 2. Розділення показників на стиму­лятори і дестимулятори та приведення до одного виду

Стимулятор – це показник, збільшення кіль­кісного значення якого позитивно впливає на результат або підвищує рейтинг досліджуваного об’єкта. Для реабілітації стимулятори – це рівень естетичного результату, функціональна рухли­вість, швидкість загоєння.

Дестимулятор – це показник, зменшення кіль­кісного значення якого позитивно впливає на результат або підвищує рейтинг досліджуваного об’єкта. Для реабілітації дестимулятори: індекс вираженості рубцювання, рівень больового синдрому, час реабілітації.

Після класифікації всі показники-дестиму­лятори необхідно математично перетворити (при­вести) до вигляду стимуляторів. Якщо y_sk є дестимулятором для s-показника та k-об’єкта, то його еквівалент у вигляді стимулятора x_sk′ обчислюється за формулою:

x_sk′=1/y_sk

Таке перетворення використовується у ви­падках, коли необхідно забезпечити обернену залежність між значенням показника та його впливом на інтегральну оцінку, зокрема для показників, зростання яких свідчить про погір­шення результату (тривалість реабілітації, рівень больового синдрому тощо). У такому випадку перетворення 1/y дозволяє інтерпретувати показ­ник у вигляді стимулятора: чим менше початкове значення дестимулятора, тим більшим буде значення відповідного стимулятора.

Етап 3. Формування об’єкта-еталону

Об’єкт-еталон – це умовна, гіпотетична точка-об’єкт у багатовимірному просторі показників, яка характеризується найкращими значеннями для кожного з відібраних показників. Найкра­щими вважаються:

– найбільші значення для показників-стиму­ляторів;

– найменші значення для показників-дести­муляторів (до їхнього перетворення).

Об’єкт-еталон відображає максимально мож­ливий потенційний рівень значень показників ба­жаного стану (наприклад, повного відновлення функціональності та естетики). Він слугує базою для порівняння всіх досліджуваних об’єктів, дозво­ляючи кількісно оцінити їхнє відхилення від ідеалу.

Формування еталонної програми реабілітації може здійснюватися за двома варіантами. Пер­ший полягає в тому, що еталонна програма формується шляхом відбору найкращих значень показників, з яких складаються альтернативні програми в межах досліджуваної сукупності. Другий варіант полягає у формуванні еталонної програми на основі ідеальних (цільових) значень, визначених експертами. Такий підхід дає можли­вість порівняти результативність альтернативних програм у межах досліджуваної сукупності. Водночас для підвищення методичної обґрун­тованості результатів доцільно проводити аналіз чутливості отриманих оцінок до зміни складу вибірки, а також, за можливості, зіставляти сфор­мований еталон із зовнішніми клінічними стан­дартами або нормативними орієнтирами ефектив­ності реабілітаційних заходів.

Етап 4. Стандартизація показників (приве­дення до безрозмірного вигляду) і перехід до допоміжної матриці Z

Стандартизація показників є обов’язковим кроком для усунення впливу різних одиниць вимірювання та приведення всіх даних до єдиного, безрозмірного масштабу, зазвичай в інтервалі [0, 1]. Це дозволяє коректно порівню­вати показники, які мають різні розмірності, наприклад, бали за естетичною шкалою, відсотки відновлення рухли­вості. Стандартизація ви­конується шляхом ділен­ня значення x_sk для s-показника k-об’єкта на відповідне значення x_s^ет еталонного об'єкта для того ж показника:

z_sk= x_sk/x_s^ет

У результаті цього перетворення для всіх стимуляторів, уже перетворених з дести­муляторів, значення z_sk буде належати інтервалу [0, 1], причому значення, близькі до 1, свідчи­тимуть про наближення до еталону. Для самого еталонного об’єкта всі стандартизовані значення z_s^ет будуть дорівнювати 1.

Після стандартизації формується допоміжна матриця Z стандартизованих показників:

Етап 5. Розрахунок відстаней між усіма об’єктами та об’єктом-еталоном і формування метрики відстаней

На цьому етапі обчислюються індивідуальні відстані кожного показника від еталону для всіх досліджуваних об’єктів. Ця відстань відображає відхилення значення конкретного показника для певного об’єкта від ідеального еталонного зна­чення. Розрахунок відстані w_sk здійснюється шля­хом віднімання стандартизованого значення z_sk k-об’єкта від стандартизованого еталонного зна­чення z_s^ет (яке завжди дорівнює 1 після стан­дартизації, якщо еталон сформований з най­кращих значень):

w_sk=z_s^ет−z_sk=1−z_sk

Результатом цього етапу є формування метрики відстаней W:

Етап 6. Визначення ступеня подібності кожного досліджуваного об’єкта з еталоном (інтегральна відстань)

Для визначення загального ступеня подібності кожного досліджуваного об’єкта з еталоном обчислюється інтегральна відстань R_k. Ця від­стань являє собою суму всіх індивідуальних відстаней за показниками для кожного об’єкта. Формула для розрахунку R_k має вигляд:

 

Чим менше значення R_k, тим ближче дослід­жуваний об’єкт до еталонного стану, тобто тим вищий ступінь його подібності з ідеальним або бажаним станом. І навпаки, велике значення R_k свідчить про значну віддаленість від еталону. Мінімальне значення R_k вказуватиме на найліпшу реабілітаційну програму для досліджуваного військовослужбовця або групи.

Етап 7. Удосконалення методу БПА: дода­вання ваг показникам досліджуваних об’єктів

Цей етап дозволяє подолати обмеження тра­диційних БПА, які припускають рівнозначність усіх показників. Під час реабілітації після пластичних операцій різні показники мають різний ступінь впливу на досягнення кінцевої мети – відновлення. Наприклад, рівень функціо­нальної рухливості або естетичний результат можуть бути більш кри­тичними для повернення до служби, ніж незначні відхилення у швидкості загоєння.

Для врахування цієї диференційної важливості вводяться вагові коефіцієнти p_s для кожного
s-показника. Ці ваги відображають відносну значущість кожного показника в загальній оцінці. Вагові коефіцієнти визначені за допомогою експертних оцінок.

Сума всіх вагових коефіцієнтів зазвичай нормується до одиниці:

Модифікована формула для розрахунку інте­гральної відстані R_k з урахуванням ваг матиме вигляд:

За допомогою цієї формули експерти надали більшої ваги тим показникам, які вони вважають важливими для відновлення боєздатності, і, від­повідно, меншої ваги менш значущим показникам.

Дослідження проведено відповідно до прин­ци­пів біоетики, викладених у Гельсінській декла­рації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» та «Загальній декларації про біоети­ку та права людини (ЮНЕСКО)». Дослід­ження схвалено експертною комісією з питань академічної добро­чесності Центрального нау­ково-дослідного інсти­ту­ту Збройних Сил України (протокол засідан­ня № 9 від 23.09.2025 року). Усіма обстеженими були під­писані інформовані згоди на участь у дослідженні.

Статистичне опрацювання матеріалів вико­нано на персональному комп’ютері з викорис­танням стандартних програмних засобів Libre Office Community (версія 7.3.7.2) та програми Microsoft Excel (Product ID 00414-50000-00000-AA978).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

---

Для наочної демонстрації застосування запро­понованого удосконаленого методу розглянемо ілюстративний приклад порівняння трьох про­грам реабілітації, які впроваджуються для відновлення боєздатності військовослужбовців після рекон­структивних пластичних операцій, – програма А, програма В, програма С. Кожна програма оці­нюється за чотирма ключовими показниками, що характеризують важливі аспек­ти стану військово­службовців після її проходження:

– естетичний результат (умовні бали, шкала від 0 до 20);

– індекс вираженості рубцювання (за стан­дартизованою шкалою, бали від 0 до 10);

– функціональна відновлюваність (умовні бали, шкала від 0 до 15);

– тривалість курсу реабілітації (роки).

Значення показників для кожної програми наведено в таблиці 1.

Дані наведено у вигляді середнього значення та стандартного відхилення (M±SD). Для оціню­вання статистично значущих відмінностей між програмами застосовано однофакторний диспер­сійний аналіз (ANOVA). Попарні відмінності між програмами визначали за допомогою post-hoc тесту Tukey. Статистично значущими вважали відмінності при p<0,05.

За результатами post-hoc аналізу (тест Tukey) встановлено, що програма В перевершує про­грами А та С за всіма досліджуваними показни­ками (p<0,01).

1. Розділення показників на стимулятори та дестимулятори:

Стимулятори: «Естетичний результат», «Фун­кціональна відновлюваність» (збільшення зна­чення позитивно впливає на результат).

Дестимулятори: «Індекс вираженості рубцю­вання», «Тривалість курсу реабілітації» (змен­шення значення позитивно впливає на результат).

2. Формування еталонної програми:

Еталонна програма формується шляхом вибору найкращих значень для кожного показ- ника серед усіх порівнюваних програм (табл. 2).

3. Приведення показників-дестимуляторів до виду стимуляторів:

Дестимулятори трансформуються шляхом оберненого перетворення (1/значення) (табл. 3).

4. Приведення показників до безрозмірного виду (стандартизація):

Кожне значення ділиться на відповідне ета­лонне значення (z_sk=x_sk/x_s^ет) (табл. 4).

5. Обчислення метрики відстаней від еталону (табл. 5). Відстань w_sk=1−z_sk.

6. Розрахунок загальної відстані (R_k) для кож­ної програми без урахування ваг:

Програма А: R_A=0,2+0,5+0,2+0,4=1,3

Програма В: R_B=0+0+0+0=0

Програма С: R_C=0,07+0,34+0,2+0,57=1,18.

Отже, програма В є найкращою (нульова від­стань від еталону), на другому місці – програма С (1,18), на третьому – програма А (1,3).

7. Застосування вагових коефіцієнтів (удо­сконалення методу)

Визначення вагових коефіцієнтів здійснюється шляхом проведення експертного опитування серед спеціалістів - військових хірургів та реабі­літологів. Опитування проводиться за стандарт­ними процедурами.

За результатами опитування визначено, що показники «Індекс вираженості рубцювання» та «Естетичний результат» є найбільш кри­тич­ними для повного відновлення, «Функціональна від­новлюваність» також важлива, тоді як «Три­ва­лість курсу реабілітації» має меншу зна­чущість. Призначимо такі вагові коефі­цієнти p_s:

– Естетичний результат – p₁=0,3

– Індекс вираженості рубцювання – p₂=0,4

– Функціональна відновлюваність – p₃=0,2

– Тривалість курсу реабілітації – p₄=0,1

(Сума ваг: 0,3+0,4+0,2+0,1=1).

Розраховуємо зважену інтегральну відстань R_k^ваг для кожної програми:

Програма А:
R_A^ваг=(0,3×0,2)+(0,4×0,5)+(0,2×0,2)+(0,1×0,4)=0,06+0,2+0,04+0,04=0,34

Програма В:
R_B^ваг=(0,3×0)+(0,4×0)+(0,2×0)+(0,1×0)=0

Програма С:
R_C^ваг=(0,3×0,07)+(0,4×0,34)+(0,2×0,2)+(0,1×0,57)=0,021+0,136+0,04+0,057=0,254

Висновок з урахуванням ваг:

– Програма В залишається найкращою (0);

– Програма С займає друге місце (0,254);

– Програма А займає третє місце (0,34).

У цьому прикладі програма В є еталонною, її позиція не змінюється. Однак у випадках, коли жоден з об’єктів не є ідеальним, урахування ваг може суттєво змінити ранжування об’єктів, забезпечуючи більш точне відображення їхньої реальної ефективності з урахуванням пріоритетів. Наприклад, якщо б програма А мала дуже низь­кий індекс рубцювання (критичний показник) при інших середніх значеннях, а програма С – від­мінну функціональну відновлюваність (менш критичний), то зважений аналіз міг би віддати перевагу програмі А, тоді як незважений – про­грамі С. Це підкреслює гнучкість та більшу адекватність удосконаленого методу для ухвален­ня управлінських рішень в організації реабілітації.

Таким чином, програма В демонструє най­кращі результати: найвищий естетичний ре­зультат (p<0,001); мінімальний індекс рубцю­ван­ня (p<0,001); найкращу функціональну відновлю­ваність (p<0,001); найкоротший термін реабілі­тації (p<0,002).

Інтегральні оцінки (незважені та зважені) підтверджують перевагу програми В, яка має нульову відстань до еталону. Програма С займає стабільне друге місце, а програма А - третє.

ВИСНОВКИ

---

1. У статті продемонстровано доцільність ви­користання удосконаленого методу багато­вимірного порівняльного аналізу із застосу­ванням вагових коефіцієнтів для об’єктивного оцінювання реабілітаційних програм. Дослід­ження базується на аналізі результатів реабі_­літації 122 військово­службовців з ураженнями шкіри термобаричною та запалювальною зброєю після проведення ре­конструктивних пластичних операцій.

2. Запропонований алгоритм оцінювання передбачає послідовне виконання низки кроків: відбір і стандартизація показників, формування еталонного об’єкта, розрахунок відстані від еталону та інтеграція вагових коефіцієнтів, визна­чених експертним або статистичним шляхом.

3. Ілюстративний приклад з аналізом трьох реабілітаційних програм продемонстрував, що використання вагових коефіцієнтів (ps) дозволяє отримати більш точне ранжування результатив­ності програм, порівняно з традиційним під­ходом, де всі показники вважаються однаково важливими. Без вагових коефіцієнтів (за сумою відстаней Rk): найкращою визнано програму В (RB=0), найгіршою – програму А (RA=1,3). З урахуванням вагових коефіцієнтів (за зваженою сумою відстаней Rkваг): найкращою визнано програму В (RBваг=0), найгіршою – програму А (RAваг=0,34), а програма С зайняла проміжне положення (RCваг=0,254).

Внески авторів:

Гутченко К.С. – концептуалізація, методологія, адміністрування проєкту, дослідження, написання, рецензування, редагування, ведення;

Шевчук О.С. – концептуалізація, методологія, адміністрування проєкту, дослідження, написан­ня, рецензування, редагування, ведення;

Козачук В.Л. – концептуалізація, методологія, написання – рецензування та редагування, веден­ня, ресурси, курація даних, перевірка;

Гутченко О.А. – концептуалізація, методологія, адміністрування проєкту, дослідження, рецензуван­ня, редагування, ведення;

Савицька А.О. – концептуалізація, методологія, дослідження, написання, рецензування, редагуван­ня, ведення, ресурси, курація даних;

Мовчан О.М. – адміністрування проєкту, до­слідження, написання початкового проєкту, курація даних, рецензування;

Булгаков А.А. – дослідження, написання почат­кового проєкту, перевірка, ресурси, ведення.

Фінансування. Дослідження не має зовнішніх джерел фінансування.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

REFERENCES

---

1. Cheran A, Gnaedinger A, Tolany A, et al. The Medical Impacts of Thermobaric Weapons: A Scoping Review. Mil Med. 2026 Mar 1;191(3-4):e548-e554. doi: https://doi.org/10.1093/milmed/usaf400

2. World Health Organization. White phosphorus [Internet]. 2024 Oct 24 [cited 2025 Sep 23]. Available from: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/white-phosphorus

3. NSW Agency for Clinical Innovation. Burn phy­siotherapy and occupational therapy: Clinical practice guide. 2nd ed. [Internet]. Sydney: ACI; 2025 [cited 2025 Sep 23]. Available from: https://aci.health.nsw.gov.au/__data/assets/pdf_file/0018/236151/ACI-Burn-physiotherapy-and-occupational-therapy-guide.pdf

4. [How to evaluate the effectiveness of rehabilitation exercises]. Medicasano [Internet]. 2024 [cited 2025 Sep 23]. Ukrainian. Available from: https://medicasano.com.ua/blog/iak-otsinyty-efektyvnist-reabilitatsijnykh-vprav/ 

5. Wang D, Liu Y. Medical Science Data Value Evaluation Model: Mixed Methods Study. JMIR Med Inform. 2025;13:e63544. doi: https://doi.org/10.2196/63544

6. American Burn Association. Practice Guidelines for Burn Care [Internet]. 2018 [cited 2025 Sep 23]. Available from: https://ameriburn.org/wp-content/uploads/2018/02/practice-guidelines-cardiovascular-fitness.-nedelec-jbcr-2016.pdf

7. The Royal Brisbane and Women’s Hospital. Occupational Therapy: Burn Injury Recovery [Internet]. 2018 May [cited 2025 Sep 23]. Available from: https://metronorth.health.qld.gov.au/rbwh/wp-content/uploads/sites/2/2018/05/OT-Burns-Recovery.pdf

8. Knight D, Parks J. An Introductory Systematic Review of the Vancouver Scar Scale: Versions, Valida­tions and Utilizations. J Burn Care Res. 2025 Apr;46(Suppl 1):S86. doi: https://doi.org/10.1093/jbcr/iraf019.108

9. Nosanov LB, Brandt JL, Schneider DM, et al. Pain Management in Burn Patients. Curr Trauma Rep. 2020;6:161-73. doi: https://doi.org/10.1007/s40719-020-00203-9

10. Kareem N, Aijaz A, Jeschke M. Stem Cell The­rapy for Burns: Story so Far. Biol Targets Ther. 2021;15:379-97. doi: https://doi.org/10.2147/BTT.S259124

11. He M, Wang X. The Role and Challenges of Plastic Surgery in Post-burn Psychological Rehabilitation. J Contemp Med Pract. 2025;7(8):98-100. doi: https://doi.org/10.53469/jcmp.2025.07(08).19

12. Grieve B, Shapiro GD, Wibbenmeyer L, et al. Long-Term Social Reintegration Outcomes for Burn Survivors With and Without Peer Support Attendance: A Life Impact Burn Recovery Evaluation (LIBRE) Study. Arch Phys Med Rehabil. 2020;101(1 Suppl):S92-S98. doi: https://doi.org/10.1016/j.apmr.2017.10.007